Справа № 11-cc/824/3980/2021 (757/16085/21-к) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
06 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року задоволено клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_6 та якою користується ОСОБА_9 , з забороною відчуження та розпорядження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на квартиру.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України. Стверджує, що арештована квартира перебуває у власності добросовісного набувача, оскільки придбана за особисті кошти родини ОСОБА_6 . Додає, що слідчим суддею не враховано правову підставу для накладення арешту.
Далі в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що слідчим суддею не перевірено право власності на арештовану квартиру. Стверджує про відсутність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України та додає, що факт тимчасового використання арештованої квартири підозрюваним ОСОБА_9 не доводить причетність квартири та її власника ОСОБА_6 до даного кримінального провадження.
У підсумку автор апеляційної скарги вказує на порушення слідчим суддею вимог ч. 1, 2 ст. 172 КПК України та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Справа неодноразово призначалась до розгляду, про що було повідомлено учасників провадження, проте в судове засідання ні апелянт, ні прокурор не прибули, будь-яких заяв до суду від них не надходило. У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності зазначених осіб, явка яких не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №62020100000000583, відомості про яке 13.03.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
29.03.2021 прокурор відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_6 та якою користується ОСОБА_9 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, задоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Твердження апелянта про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні від 18 березня 2021 (а.с. 131-134).
Посилання адвоката на те, що арештована квартира перебуває у власності добросовісного набувача, оскільки придбана за особисті кошти родини ОСОБА_6 , колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.
Твердження автора апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не перевірено право власності на арештовану квартиру, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, з урахуванням наявності у матеріалах провадження договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2020 (а.с. 122-125, 126-128).
Посилання захисника на те, що факт тимчасового використання арештованої квартири підозрюваним ОСОБА_9 не доводить причетність квартири та її власника ОСОБА_6 до даного кримінального провадження, колегія суддів визнає передчасними, з урахуванням того, що положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, у клопотанні прокурора не зазначено.
Твердження апелянтів про те, що слідчим суддею не враховано правову підставу для накладення арешту є непереконливими, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до якого метою накладення арешту на квартирує забезпечення збереження речових доказів.
Посилання адвоката на відсутність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, слід визнати необгрунтованими, з урахуванням того, що слідчим суддею в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що незастосування арешту призведе до повного або часткового знищення чи перетворення майна, що може перешкоджати кримінальному провадженню.
Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.
Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на порушення слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 170 КПУ України, з урахуванням тих обставин, що клопотання прокурора про арешт майна надійшло до суду 29.03.2021 (а.с. 1-18, 129) та розглянуто слідчим суддею у той же день (а.с. 135, 136-139).
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку із чим посилання апелянта на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, слід визнати необгрунтованими.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_6 та якою користується ОСОБА_9 , з забороною відчуження та розпорядження, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4