1[1]
Номер справи : 761/23669/20
Номер провадження : 33/824/258/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
26 квітня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гарбуза М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гарбуза М.В. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як встановлено постановою судді, 12.07.2020 року о 03 год. 00 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по пр.. Перемоги, 66 в м. Києві, керував автомобілем «Аudi» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер», проба позитивна 1,00 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Гарбуз М.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року по справі № 761/23669/20 щодо ОСОБА_1 , закрити провадження у справі за відсутності в його діях події і складу зазначеного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою, адвокат Гарбуз М.В. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року.
В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, зазначає апелянт про те, що ним та ОСОБА_1 самостійно вживались заходи, щоб дізнатись про дату та час судового розгляду справи, однак жодної інформації не містилось ні на офіційному сайті Судової влади, ні в реєстрі судових справ Шевченківського районного суду м. Києва. Апелянт вказує на те, що у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП прийнято рішення за його відсутності, стало відомо 05.11.2020 року, прибувши в суд для ознайомлення з матеріалами справи.
В апеляційній скарзі адвокат Гарбуз М.В. вказує на те, що оскаржувана постанова суду не відповідає фактичним обставина справи, є упередженою, формальною та винесеною з істотним порушенням вимог діючого законодавства.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розглянута з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, оскільки судовий розгляд відбувся за його відсутності та захисника, чим порушено право ОСОБА_1 на захист, подавати клопотання та надавати докази у справі.
На думку апелянта, суд першої інстанції формально визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але жодним чином не мотивував, що саме порушив ОСОБА_1 , оскільки диспозицією вказаної статті передбачено три різні склади адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт звертає увагу і на те, що не було жодних підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та на пропозицію поліцейських продути спеціальний технічний засіб «Драгер» для виявлення стану алкогольного сп'яніння, останній не відмовлявся, але оскільки в даного екіпажу його не було, залучили інший екіпаж патрульних. В результатом ОСОБА_1 не погоджувався, оскільки не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та взагалі не вживає алкогольні напої, про що повідомив патрульним та бажав пройти медичний огляд, що також зафіксовано на відео та зазначено ним в протоколі про адміністративне правопорушення. Також, не на місці зупинки транспортного засобу не було залучено свідків, що у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, є порушенням, на їх присутність наполягав останній, однак інспектори проігнорували вказану вимогу та не вжили законних заходів щодо їх залучення.
Натомість, у протоколі не зазначено, що йому пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду.
Також апелянт зазначає про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури.
Звертає увагу апелянт на те, що для підтвердження стану тверезості ОСОБА_1 , він долучив до матеріалів справи докази на підставі ст. 251 КУпАП у вигляді відео фіксації на його телефон, з якої вбачаються дійсні підстави для зупинки транспортного засобу, яким він керував, і як поводився він та працівники поліції.
Крім того, апелянт зазначає про те, що його не відсторонили від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гарбуза М.В., які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити; пояснення свідка ОСОБА_2 ; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
По-перше, враховуючи обставини, наведені в апеляційній скарзі адвоката Гарбуза М.В., вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає поновленню, оскільки його було пропущено з поважних причин.
По-друге, незважаючи на висновок судді про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 120556 від 12.07.2020; даними приладу «Драгер»; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортами поліцейських ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також відеозаписом на DVD-R диску, який було долучено до протоколу, суд апеляційної інстанції не може з ним погодитися, з огляду на таке.
Як прямо передбачено диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказаною нормою встановлена адміністративна відповідальність водіїв, зокрема за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а не за керування транспортними засобами з ознаками такого сп'яніння, як безпідставно зазначено в оскаржуваній постанові.
Виявлені у водія під час зупинки транспортного засобу ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735), є підставою лише для проведення огляду на стан сп'яніння, а не для притягнення до адміністративної відповідальності.
Що ж стосується доказів, які, за висновками судді, підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , то вони, як окремо, так і в сукупності, не можуть бути визнані належними та беззаперечними доказами його вини у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки під час складання цього протоколу не в повній мірі були дотримані вимоги законодавства, а огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено з порушенням відомчих інструкцій.
Так, відповідно до вимог п. 3 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція від 07.11.2015 року № 1395) направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (надалі - Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103) та відповідно до розробленої на її виконання Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 та п. 7 Розділу І. Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Згідно вимог, передбачених, пунктами 15-20 Розділу ІІІ. Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4 до вказаної Інструкції), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Крім того, як прямо передбачено п. 22 Розділу ІІІ. Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Незважаючи на вказані вимоги нормативно-правових актів, якими повинен був керуватися поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять беззаперечних даних про те, що ці вимоги були дотримані, оскільки останній, як прямо зазначено у протоколі, не погодився з результатами його огляду на місці зупинки транспортного засобу та показниками приладу «Драгер», у зв'язку з чим він підлягав огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Однак, ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не доставлявся і його огляд там не проводився, що, крім пояснень останнього, підтверджується іншими матеріалами справи, в тому числі відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який було переглянуто під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому наведені результати огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння із застосуванням алкотестеру Drager 6829 ARНК № 0556, результат позитивний 1,00 % проміле, тест № 2333, не може служити доказом вини останнього у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейський, в порушення наведених вище вимог законодавства, не забезпечив проведення огляду ОСОБА_1 в найближчому закладі охорони здоров'я.
Вказані обставини, крім самого ОСОБА_1 , у суді апеляційної інстанції підтвердила свідок ОСОБА_2 , яка була одним із свідків у присутності яких проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та складався протокол про адміністративне правопорушення, з пояснень якої встановлено те тільки той факт, що ОСОБА_1 не погодився з результатом його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а й той факт, що поліцейські не пропонували останньому пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Наведені обставини дозволяють зробити висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а сам огляд на стан сп'яніння проведено з грубим порушенням порядку, встановленого діючим законодавством.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку та які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника захисника ОСОБА_1 - адвоката Гарбуза М.В. підлягаєзадоволенню, а постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Гарбузу М.В. процесуальнийстрок на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 -адвоката Гарбуза М.В. задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Голуб О.А.