Справа № 568/577/21
Провадження № 1-кп/568/67/21
13 вересня 2021 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Радивилів кримінальне провадження №12021186210000047 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Карпилівка Радивилівського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, неодруженої, на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб не має, не депутата, раніше судимої, востаннє 28 березня 2018 року Млинівським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту строком 3 місяці, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
ОСОБА_3 будучи особою, яка має не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не стала, висновків для себе не зробила, вчинила повторно, умисне кримінальне правопорушення.
14 березня 2021 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання свої знайомої ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , побачила на столі у вітальній мобільний телефон «Мaxcon» моделі СС135 чорного кольору вартістю 157 гривень, в якому знаходився носій інформації марки «Toshiba» моделі М203 Micro-SD 16gb, вартістю 83 гривні та сім-карта мобільного оператора «Київстар», та в неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що її дії не будуть помічені власником майна та сторонніми особами, ОСОБА_3 з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, діючи таємно, умисно, повторно, викрала вказаний мобільний телефон з носієм інформації та сім-картою, та того дня покинула місце події, чим привласнила та розпорядилася викраденим майном на власний розсуд. В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 240,30 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі та пояснила суду, що перебуваючи в будинку свої знайомої ОСОБА_5 в с.Козин Дубенського району Рівненської області, в квітні 2021 року, побачила мобільний телефон чорного кольору. що лежав на столі у вітальні. Вона вирішила забрати телефон собі, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає. В той же день, вона разом з викраденим телефоном поїхала до себе додому. В подальшому викрадений телефон, вона віддала працівникам поліції. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченої ОСОБА_3 немає.
Обвинувачена ОСОБА_3 не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів у повному обсязі так як повністю погодилася з висунутим обвинуваченням, висновки якого утворюють склад злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Покази обвинуваченої ОСОБА_3 , допитаної в судовому засіданні, послідовні і логічні, повністю співпадають з фабулою обвинувачення, чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірність картини злочину за допитом обвинуваченої не викликає сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
В зв'язку з викладеним, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім допиту обвинуваченої та дослідження доказів, що характеризують її особу, матеріалів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат у вказаному кримінальному провадженні.
При цьому суд враховує, що обвинувачена вірно розуміє зміст цих обставин, не має сумнівів стосовно добровільності її позиції, а також їй та іншим учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю та її дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Відповідно до положень ст.65 КК України, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу, суд повинен з'ясувати вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан тощо.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
У відповідності зі ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою відноситься до нетяжких злочинів, обвинувачена на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, однак в силу ст..89 КК України вважається такою, що немає судимості, за місцем проживання характеризується негативно.
Пом'якшуючою покарання обставиною згідно ст.66 КК України - є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Як вбачається з обвинувального акту в межах даного кримінального провадження, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , передбаченою ст. 67 КК України, визначено рецидив злочинів.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 цього ж Кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.
За таких обставин, суд вважає за необхідне виключити обтяжуючу обставину рецидив злочину. Отже, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у кримінальному проваджені не встановлено.
Суд також враховує досудову доповідь від 22.06.2021 р., підготовлену фахівцем І категорії Березнівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_6 стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 за висновком якої висока ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб). В разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на обвинувачену обов'язку, передбаченого ст.76 КК України.
Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Досліджені в ході судового розгляду обставини справи, дані про особу обвинуваченої, з урахуванням її відношення до вчиненого, поведінки після вчинених правопорушень, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч. 2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на певний строк, в межах санкції даної статті.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати у сумі 1307,60 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/2929-ТВ від 31.03.2021 року які, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався і підстав для його застосування суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 349, 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України на час іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон марки «Мaxcon» моделі СС135 чорного кольору вартістю 157 гривень, в якому знаходиться носій інформації марки «Toshiba» моделі М203 Micro-SD 16gb, вартістю 83 гривні та сім-карта мобільного оператора «Київстар», які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , залишити в користуванні останньої.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/2929-ТВ від 31.03.2021 року в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1