Справа № 545/442/21
Провадження № 2/545/540/21
"08" вересня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Стрюк Л.І.,
з участю секретаря Артеменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 близько 20 год. 27 квітня 2018 року, керуючи автомобілем HYUNDAI ТUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Харків у напрямку м. Полтава, на 366 км вказаного автошляху, у районі с.Мале Ладижине Полтавського району, при рухові транспортних засобів в зустрічному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху та на ліве узбіччя, чим створив небезпеку для руху зустрічного транспорту, у результаті чого скоїв зіткнення на лівому по напрямку свого руху узбіччю з автомобілем FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення чоловік позивача - ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті. Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 03.02.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Внаслідок ДТП був пошкоджений транспортний засіб, вартість відновлювального ремонту якого складає 106 600 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілих, визначений у 100 000 грн. Вона звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, проте їй було відмовлено у його виплаті у зв'язку з пропуском строку для такого звернення.
Просиластягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн., та з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 6600 грн.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, попередньо представник надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, заявлені вимоги підтримують та просять задовольнити.
Представник співвідповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - у судове засідання не з'явився, попередньо надавши відзив на позов, у якому просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн., оскільки позивачем пропущений встановлений законом строк для звернення із заявою про страхове відшкодування.
Співвідповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 близько 20 год. 27 квітня 2018 року, керуючи автомобілем HYUNDAI ТUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Київ-Харків у напрямку м. Полтава, на 366 км вказаного автошляху, у районі с.Мале Ладижине Полтавського району, при рухові транспортних засобів в зустрічному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху та на ліве узбіччя, чим створив небезпеку для руху зустрічного транспорту, у результаті чого скоїв зіткнення на лівому по напрямку свого руху узбіччю з автомобілем FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до його смерті. Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 03.02.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 324 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.6-9).
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АК / 6758512 ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», страхові суми (ліміт відповідальності страховика) за цим полісом визначені у розмірах: 100 000 грн. за шкоду, завдану майну потерпілих, 200 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих, розмір франшизи - 0,0 грн. (а.с.10).ОСОБА_2 02.05.2018 року звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із повідомленням про ДТП (а.с.84).ОСОБА_1 26.06.2020 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.89). Як вбачається із листа ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 20.07.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.92).
Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: - навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; -неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, позовні вимоги в часті стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки пропущений строк звернення із заявою про страхове відшкодування (кінцевий строк звернення 27.04.2019 року).
Зазначене вище узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах від 19 грудня 2018 року у справі №761/8048/16-ц, від 6 березня 2019 року у справі № 465/6315/16-ц.
У відповіді на відзив представник позивача посилався на висновки, зазначені у постанові Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року у справі №465/4621/16-к про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , не є обов'язковим. Суд вважає ці твердження хибними з огляду на таке.
Так, Законом N 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування; особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Проте у будь-якому разі строк звернення з приводу відшкодування майнової шкоди обмежується річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону N 1961-IV не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону N 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 11 грудня 2019 року по справі №465/4287/15.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталась - 27.04.2018 року, а до суду потерпіла звернулась із зазначеним позовом до страхової компанії - 11.02.2021 року.
Таким чином, посилання представника позивача на необов'язковість безпосереднього звернення до страхової компанії не виключає обов'язкового дотримання річного строку звернення щодо стягнення майнової шкоди.
Позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із звітом про визначення вартості збитків № 068/В/2020 від 30.07.2020 року вартість матеріальних збитків завданих власнику КТЗ: FIAT DOBLO, синього кольору, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 106 600 грн. (а.с.14-26).
Згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як вбачається із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів № АК / 6758512 ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», яким встановлений ліміт відповідальності страховика 100 000 грн . за шкоду, завдану майну.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обгрунтованіть вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 6600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263,265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6600 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.09.2021 року
Суддя: Л. І. Стрюк