Справа №522/17787/20
Провадження №2/522/3122/21
10 вересня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення пенсійних нарахувань,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений23.171.2020 року, пред'явлений до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів за депозитним вкладом, посилаючись на те, що згідно протягом останніх 6 років (із січня 2015 року) фонд продовжує користуватись його вкладами, які були відкриті в ПАТ «Імексбанк» (за жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року у сумі 5318, 60 грн.) та в ПАТ «Міський комерційний банк» (у сумі 1223,52 грн.).
Просив включити його до загального реєстру, затвердженого дирекцією Фонду 25.03.2015 року із гарантованою сумою відшкодування коштів за вкладами, нарахованими на них відсотками і невиплаченої йому пенсії (1223,52 грн.) за червень 2014 року ПАТ «Міський комерційний банк»; до загального реєстру, затвердженого дирекцією Фонду 02.06.2015 року із гарантованою сумою відшкодування коштів за вкладами, нарахованими на них відсотками і невиплаченої йому пенсії (5318, 60 грн.) за жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року ПАТ «Імексбанк»; стягнути із Фонду суми пенсії із нарахованими на них 3% річних, інфляційних витрат; судові витрати та витрати за послуги набору тексту позову та роздрукування документів.
Згідно уточнень від 23.11.2020 року, позивач вказував, що йому виплачено кошти на суму 123 615, 97 грн., проте вважає, що дана сума є меншою на 900 грн., ніж та, що належна до виплати.
Ухвалою суду від 23.10.2020 року провадження у справі було відкрито з призначенням до розгляду в підготовчому засіданні на 30.11.2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Домусчі Л.В. на лікарняному, розгляд справи призначений на 30.11.2020 року відкладено на 25.01.2021 року.
У підготовче засідання призначене на 25.01.2021 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 15.03.2021 року.
У підготовче засідання призначене на 15.03.2021 року сторони не з'явилися, представник відповідача на електронну адресу суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 30.03.2021 року.
На адресу суду 30.03.2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.48-58). Посилались на те, що у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому ведена тимчасова адміністрація таабо запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед кредитором норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та мають пріоритетне значення. Посилились на те, що ОСОБА_1 із гарантованою сумою відшкоудвання 123 615, 97 грн. було включено до загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк» та за звітом банка-агенту АТ КБ «Приватбанк» кошти за вкладом ОСОБА_1 у розмірі 123 615, 97 грн. були отримані ним. Стягнення коштів за договором банківського вкладу в інших спосіб, ніж це передбачено спеціальним Законом, є неможливим. Зважаючи на те, що кошти позивачу були виплачені, то підстав для задоволенні позову не вбачають.
У підготовче засідання призначене на 30.03.2021 року з'явився ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити. Не заперечував проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у підготовче засідання не з'явився, 29.03.2021 року на електронну адресу суду надав клопотання, в якому просив провести підготовче засідання без участі представника Фонду гарантування.
Жодних, не розглянутих клопотань, від сторін суду не заявлено.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 26.05.2021 року.
Розгляд справи неодноразово (26.05.2021 року та 13.07.2021 року) відкладався.
У судове засідання 31.08.2021 року сторони не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, оскільки поважність причин неявки сторони суду не повідомили, зважаючи на межі розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 10.09.2021р..
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом обставини.
Суд вбачає, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/19509/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення суми пенсії за червень 2014 року у розмірі 1 223,52 гривень, суми банківського вкладу, індексу інфляції, трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.2015 року, залишеним без змін судом касаційної інстанції 10.08.2017 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та судами були встановлені наступні обставини.
21.01.2013р. між позивачем (клієнт) і ПАТ « Міський комерційний банк» було укладено договір №009-0014163-Ф/13-Р про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та розрахункове обслуговування. На вказаний рахунок позивачу перераховувалася пенсія.
17.03.2014р. між вказаним Банком і ОСОБА_1 (вкладник) було укладено договір банківського вкладу №2630/48/167164 (Ваш накопичувальний) з виплатою відсотків щомісячно. Також 06.06.2014р. між ОСОБА_1 ( вкладник) і вказаним Банком було укладено договір №100000440 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу ( депозиту) від 20.01.2014р.
Позивач відкрив поточний рахунок і передав адміністрації ПАТ « Міський комерційний банк» реквізити для перерахунку коштів на поточний рахунок в національній валюті в Філією АТ «ІМЕКСБАНК»..
На підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014р. №732 «Про віднесення ПАТ « Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. №124 « Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ « Міський комерційний банк», згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Міський комерційний банк».
На підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015р. №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» у вказаному банку також запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ « ІМЕКСБАНК».
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.07.2015 року, залишеним без змін судом касаційної інстанції 10.08.2017 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 із посиланням на те, що ОСОБА_1 як вкладник і клієнт ПАТ « Міський комерційний банк» не позбавлений права звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами про повернення йому грошових коштів, що знаходилися на депозитному і поточному рахунку Банку.
Також на розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/8013/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.11.2015 року, залишеним без змін судом касаційної інстанції 20.01.2016 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та встановлені наступні обставини.
28 травня 2014 року між ОСОБА_1 , з одного боку, та ПАТ «Імексбанк» було укладено договір № 100000423, на відкриття та обслуговування банківського рахунку в національній валюті фізичній особі, за умовами даного договору ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок.
ОСОБА_1 28 травня 2014 року звернувся до районного відділу пенсійного забезпечення УПФУ з заявою, в якої просив, всі належні йому суми пенсії перераховувати, починаючи з 28 травня 2014 року на поточний рахунок, відкритий в ФАТ «Імексбанк».
Відповідно до виписки по запиту ОСОБА_1 , на рахунок банку було отримано пенсію 20.10.2014 року у розмірі 1329 гривен, з яких 21.10.2014 року було проведено списання коштів у розмірі 1000 гривен, також 20.11.2015 року отримано 1329 гривен та з урахуванням залишку у розмірі 329 гривен, на 25.11.2015 року, залишок склав 1659 гривен.
У порядку, визначеному ст. ст.. 634, 1060 ЦК України та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 між ОСОБА_1 , з одного боку, та ПАТ «Імексбанк», 08 серпня 2014 року було укладено договір № 100000497 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс 25%). Дата повернення вкладу встановлена 10.11.2014 року.
На виконання умов даного договору ОСОБА_1 08.08.2014 року перерахував на поточний рахунок, за умовами договору 105 265 гривен, на ці гроші були нараховані відсотки у розмірі 6000 гривен, які також зараховані на даний рахунок, та 01.09.2014 року були внесені додаткові внески у розмірі 2037 гривен, та всього на рахунку ОСОБА_1 станом на 01.09.2014 року знаходилось 113 302 гривен.
22.10.2014 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника відділення ФАТ «Імексбанк» з заявою про перерахування коштів у розмірі 116 406, 16 гривен до іншого банку, які знаходяться на його поточному рахунку, за договором, який припиняє дію 10.11.2014 року.
Постановою Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення № 16 про запровадження строком на 3 місяця з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно, тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Северина Ю.П..
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення № 84 про продовження здійснення тимчасової адміністрації до 26.05.2015 року включно, та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Северина Ю.П..
На підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 р. № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.05.2015 прийнято рішення № 105 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком - з 27 травня 2015 р. до 26 травня 2016 року включно.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу за договором № 100000497 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, суд апеляційної інстанції в рішенні від 04.11.2015 року виходив із того, що ОСОБА_1 як вкладник і клієнт ПАТ «Імексбангк» не позбавлений права звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами про повернення йому грошових коштів, що знаходилися на депозитному і поточному рахунку Банку.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Правове обґрунтування.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами; акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.04.2019 року (а.с.23), ОСОБА_1 повідомлено, що станом на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Імексбанк» із ринку на рахунках позивача обліковувалося 123 615, 97 грн.. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» було надано до Фонду перелік вкладників із визначеною сумою відшкодування коштів для кожного вкладника, до якого ОСОБА_1 включено, та до загального реєстру вкладників. Належну гарантовану суму відшкодування отримано 14.12.2018 року через установу банку-агенту Фонду ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 123 615, 97 грн..
Згідно уточнень до позову від 23.11.2020 року, позивачем визнається факт отримання коштів у сумі 123 615,97 грн., проте останній вважає, що сума є неповною та йому не доплатили 900 грн..
При цьому, предмету позову не змінювався.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачу були відшкодовані кошти за вкладами у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, відповідач виконав свій обов'язок перед позивачем. Підстав для включення позивача до загального реєстру Фонду судом не встановлено.
Окрім того, ураховуючи, що позивач не звертався до банку із заявою про дострокове повернення вкладів, відповідач на перебував у договірних відносинах з відповідачем, а діяв лише у межах реалізації повноважень передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким не передбачено майнової відповідальності за несвоєчасну виплату коштів, не передбачено можливість нарахування відсотків, то підстав для стягнення 3% річних та інфляційних витрат судом також не встановлено.
При цьому, відповідне рішення Фонду щодо розміру вкладу, який підлягав виплаті ОСОБА_1 , останнім у порядку, передбаченому законом, не оскаржувалось.
За викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 11, 16, 203, 509, 530 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 51, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 150, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення пенсійних нарахувань - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення виготовлено 10.09.2021 року.
Суддя: Домусчі Л.В.