Справа № 522/2809/20
Провадження №2/522/4636/21
30 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.
при секретарі Кісліної В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся з позовом до відповідача у якому просив стягнути борг за договором позики у розмірі 5 300 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2020 року складає 130 046,10 гривень, а також стягнути витрати по сплаті судового збору.
30.08.2021 року позивач надав заяву про уточнення позову, в якій просив суд стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 5 300 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2021 року складає 143 100 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 гривень та винагороду адвоката у розмір 15 000 гривень.
При цьому позивач посилається на те, що 28.03.2018 року відповідачка отримала від нього у борг грошові кошті у розмірі 5000 доларів США, та зобов'язалась їх повернути 26.06.2018 року, про що написала відповідну розписку.
Відповідачка своїх зобов'язань не виконує та грошові кошті не повернула, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач та представник відповідача подали заяви про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Позивач просив позов задовольнити відповідно до уточнень від 30.08.2021 року. Представник відповідача просив позов задовольнити частково та одночасно з винесенням судового рішення вирішити питання про розстрочення його виконання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно Договору позики від 26.03.2018 року та розписки власноручно написаної ОСОБА_2 , вона отримала у ОСОБА_1 грошові кошті у розмірі 5 000 доларів США та зобов'язалась повернути вказані кошти в строк до 26.06.2018 р.
Даний факт підтверджується копією розписки.
Відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошей за договором позики (розписки) в установлений термін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, на момент звернення позивача до суду, відповідач не повернула позики згідно договору, тобто не виконала зобов'язання, передбачені умовами Договору.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів повернення суми позики відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано. Надані представником відповідача разом з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду копії дублікатів чеків щодо переводу грошових коштів ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 не можуть вважатися належним доказом сплати частини боргу відповідачем, оскілки з наданих доказів не вбачається, що грошові кошти були переведені у якості сплати боргу за договором позики від 26.03.2018 року.
Згідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики, відповідачем не було повернуто у встановлений строк позивачу позику, а саме: грошові кошти, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 133460 гривень, що еквівалентно 5000 доларів США, згідно курсу НБУ на 02.09.2021 року (5 000 доларів США * 26,692).
За приписами ч.1 та ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеного суд задовольняє вимоги позивача по стягнення трьох відсотків річних у розмірі 300 доларів США, що за курсом НБУ на 02.09.2021 року складає 8007,60 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Крім того, представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на те, що відповідачка не матиме змоги одразу виконати рішення суду, у зв'язку з матеріальним становищем.
Стосовно клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ступінь вини відповідача у виникненні спору, тяжке захворювання фізичної особи або членів сім'ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події) суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення
Однак, відповідач, заявляючи про розстрочення виконання рішення, не зазначив обставин, які ускладнюють для неї виконання рішення суду та не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього, а тому підстав для розстрочення виконання рішення судом не вбачається.
Щодо вимог позивача про стягнення коштів на правову допомогу у розмірі 15 000 грн., то суд вважає ці вимоги недоведеними та відмовляє у задоволенні на підставі нижченаведеного.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом не встановлено належного підтвердження витрат на правову допомогу, а тому й відмовляє у задоволенні цих вимог.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до квитанції № 151510164 від 18.02.2020 року сплачено судовий збір по даній справі в розмірі 2102 грн., а тому, відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок сплаченого ним судового збору за подачу даного позову до суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 13, 141, 210, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046, 1047 1049, 1050 ЦК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 141 467, 60 гривень, що еквівалентно 5000 доларів США - боргу за договором позики та 300 доларів США - трьом відсоткам річних, згідно курсу НБУ на 02.09.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 2102 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя
02.09.2021