Справа № 534/1022/21
2-с/534/16/20
про скасування судового наказу
13 вересня 2021 року м. Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Морозов В.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
19.07.2021 Комсомольським міським судом Полтавської області за заявою КП «ВУВКГ» Горішньоплавнівської міської ради видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у сумі 24 320 грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 25 601 грн. 50 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 8 949 грн. 38 коп., сплачений судовий збір у сумі 227 грн. 00 коп.
Як вбачається з приєднаних до справи матеріалів, копія судового наказу разом з заявою про видачу судового наказу з додатками отримана ОСОБА_1 26.08.2021, про що свідчить розписка (а.с. 18).
31.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого Комсомольським міським судом Полтавської області 19.07.2021 у справі № 534/1022/21.
У своїй заяві боржник зазначає, що заявником КП «ВУВКГ» під час подачі заяви про видачу судового наказу не надано жодних доказів на підтвердження того, що він є виконавцем комунальної послуги з водопостачання та водовідведення за адресою місця проживання боржника та жодного доказу на підтвердження того, що при розрахунку вартості послуг з водопостачання та водовідведення застосовувалися ціни/тарифи, норми споживання та одиниці вимірів обсягів комунальних послуг, затверджених в установленому законом порядку. Зазначає, що між нею та заявником договір про надання комунальних послуг не укладався та жодних пропозицій на укладення такого договору з боку заявника вона не отримувала.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заява подана з додержанням вимог ст.170 ЦПК України.
У відповідності до положень ч.1ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Виходячи із змісту роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав №14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч. 3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржником можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що доводи викладені боржником, свідчать про незгоду боржника з цим наказом, а отже, про наявність спору. З матеріалів та обставин даної справи вбачається, що між сторонами наявний спір про право, і такі вимоги можуть бути розглянуті виключно у позовному провадженні. З огляду на викладене, суд вважає заяву ОСОБА_3 слід задовольнити і скасувати судовий наказ.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суд,
Судовий наказ від 19.07.2021 року, виданий Комсомольським міським судом Полтавської області за заявою Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Горішньоплавнівської міської ради про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованість за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у сумі 24 320 грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 25 601 грн. 50 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості у сумі 8 949 грн. 38 коп., сплачений судовий збір у сумі 227 грн. 00 коп. - скасувати.
Роз'яснити Комунальному підприємству «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Горішньоплавнівської міської ради право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Роз'яснити стягувачу, що відповідно до ч. 2 ст.164 ЦПК України, в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ю. Морозов