Справа № 496/3791/21
Провадження № 3/496/2243/21
13 вересня 2021 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
13 серпня 2021 року о 22-30 годин, на автодорозі М-28 «Одеса-Южний» 18 км., ОСОБА_1 , керував мопедом «Honda Dio», державний номер б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: невнятна мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду у медичному закладі водій відмовився у законному порядку також відмовився від проходження тесту на приладі «Драгер», для перевірки стану сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений, про що свідчить відмітка в протоколі, причину своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, суд вжив всіх заходів для повідомлення правопорушника та дотримання ст. 268 КУпАП та з огляду на вищевикладене, ігнорування ОСОБА_1 виклику до суду, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
При визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення суд виходить з наступного.
Суд вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 - Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Вказані обставини справи підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 505851 від 13 серпня 2021 року, а також письмовими поясненнями свідків.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.
Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається з довідки ДОП відділення № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, що згідно бази даних ІПНП « Цунамі» «Посвідчення водія» ОСОБА_1 не видавалося, а тому суд відносить його до категорії інших осіб.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність інших осіб за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вищезазначені докази, на переконання суду, є допустимими, достатніми та достовірними, оскільки підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Сумнівів щодо достовірності вказаних доказів, клопотань про визнання їх недопустимими, а також клопотань щодо витребування будь-яких додаткових доказів на час судового розгляду не надавались.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень слід накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 21, 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя О.П. Галич