Справа № 495/4066/21
№ провадження 2/495/2063/2021
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
14 вересня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд у складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря Іванченко А.С.,
справа №495/4066/21,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Білгород-Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Стислий виклад позиції позивача.
01 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду через свого представника з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, вимоги позивача мотивовані тим, що він, на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2006 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вказує, що в належному йому будинку зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2 , яка з 2013 до теперішнього часу у будинку не мешкає, комунальні послуги не сплачує, будинок не утримує, її речей у будинку немає.
Тобто відповідач відсутній у житловому будинку позивача на протязі 8 років, тому вважає, що остання втратила право на користування його житлом та реєстрацію за вищенаведеною адресою.
У позові також звернув увагу, що перебував з відповідачкою у період з 2006 року по 2013 рік у зареєстрованому шлюбі.
Жодних перешкод у проживанні відповідача за місцем реєстрації ним не здійснювалось, вона добровільно покинула будинок.
Наразі фактичне її місце проживання є РФ, де вона створила нову сім'ю.
В той же час, наполягає, що реєстрація відповідача у належному йому будинку порушує його права вільно користуватись та розпоряджатись його власністю.
З урахуванням наведеного, він і звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Рух справи у суді.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.06.2021 року прийнято позовну заву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Призначено підготовче судове засідання на 05.07.2021 рік.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.08.2021 рік.
Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутності, з проханням позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК Україниповідомлялась належним чином, причина неявки суду невідома .
Так, у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Зі згоди представника позивача, про що свідчить його заява, суд перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданої заяви, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що дійсно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29.03.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори, позивач є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. /а.с. 11-13/
Матеріалами справи встановлено, що згідно копії домової книги, у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстрована, окрім інших, відповідач по справі ОСОБА_2 , з 19.06.2007 року.
Наявність чинної реєстрації також випливає з листа Центру надання адміністративних послуг № 06.4-33/359 від 25.06.2021 року.
Разом з тим, згідно акту обстеження побутових умов проживання, складеного 28.04.2021 року старостою Бритівського округу Лящук М.О., в присутності сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 більше року не проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Нормативне обґрунтування.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 Цивільного кодексу України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У відповідності до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їхніх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини 1 статті 156 ЖК України, члени сім'ї власника житлової квартири які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.
Тобто проживання членів сім'ї у житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У разі виникнення спору між власником та особами, які проживали з ним як члени сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житломвідповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У ч.2 ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Положеннями ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" закріплено, що судове рішення, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Враховуючи вищевикладене, а саме зареєстроване у встановленому порядку право приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , ту обставину, що відповідач не проживає у вказаному будинку вже більше року, що станом на день винесення рішення перевищує встановлені чинним законодавством строки відсутності проживання членів сім'ї власника, враховуючи також, що реєстрація відповідача у спірному житловому приміщенні порушує право власності позивача, суд приходить до висновку про те, що є усі законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного та керуючись ст. 150 ЖК України, ст. ст. 319, 391, 405,406 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265,354ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 14 вересня 2021 року.