П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3076/21
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 27.05.2021р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання,
справу розглянуто відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України)
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В березні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2021 року №00001100703 та №00001080703.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 13 січня 2021 року №00001100703 та №00001080703.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ «МЕРІГРЕЙН» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
17.05.2021р. товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу в розмірі 17 250,00 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ «МЕРІГРЕЙН» витрати на правничу допомогу в розмірі 17 250,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) суд першої інстанції припустився порушень як норм процесуального, так і норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, апелянт стверджує, що розмір гонорару адвоката, з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом, є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги. Зазначена справа є справою незначної складності, розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а тому при визначенні сум відшкодування суд мав би виходити з критеріїв розумності та реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності).
Посилається апелянт і на те, що доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи, має відбуватися шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013р. №481. В свою чергу, позивачем не надано суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі Головного управління ДПС в Одеській області ставиться питання про скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2021р. та прийняття нового рішення - про відмову ТОВ «МЕРІГРЕЙН» в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи подану позивачем заяву та стягуючи на його користь 17 250,00 грн. витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховував надані докази здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір гонорару, сплачений позивачем на користь адвоката.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь ТОВ «МЕРІГРЕЙН» понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження наявності підстав для стягнення заявленої представником позивача суми в матеріалах справи наявні:
- копія Договору про надання правової допомоги №б/н від 18.02.2021р., укладеного між адвокатом Нестеровою О.В. та ТОВ «МЕРІГРЕЙН», пунктом 1.3 якого визначено, що вартість надання послуг складає 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) на годину надання послуги. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюється в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги. Підписанням цього договору Клієнт погоджується на зазначений в цьому пункті порядок остаточного визначення вартості послуги та приймає на себе обов'язок оплатити послугу в повному обсязі не пізніше трьох днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, або за першою вимогою Адвоката, в залежності від того, яка подія станеться першою;
- копія акту виконаних робіт (розрахунок вартості наданих послуг) від 14.05.2021р., згідно якого адвокатом: у період з 18.02.2021р. по 01.03.2021р. надано клієнту послуги щодо складання позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2021р. №00001100703 та №00001080703, збирання та засвідчення додатків до позову (доказів), організація подання позову до суду. Всього витрачено 10 годин; 05.04.2021р. адвокатом надано клієнту послуги щодо складання відповіді на відзив у справі 420/3076/21. Всього витрачено 1,5 год.;
- копія платіжного доручення №688 від 17.05.2021р. на суму 17250,00 грн.
Обґрунтовуючи свої доводи апелянт вказує на завищення визначення вартості робочої години адвоката, а також складності виконаних ним завдань в контексті розгляду даної справи, що є незначної складності.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки визначення судом даної справи як незначної складності не спростовує виконаний обсяг робіт, спрямований на захист прав позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Визначення вартості години роботи є питанням, яке погоджується сторонами при укладенні договору про надання правової допомоги та залежить, в тому числі, від професійних здібностей та досвіду адвоката, що впливає на оцінку її вартості.
Оцінка змісту позовної заяви та зібраних доказів підтверджує співмірність витраченого на їх підготовку часу протягом 10 годин.
Апелянтом не спростовано невідповідність визначення 1500,00 грн. ринковим цінам, а наявні докази підтверджують факт погодження між позивачем та його адвокатом їх вартості.
Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та взагалі жодним чином її не обґрунтував.
Більше того, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.
Стосовно посилань апелянта на обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів їх не приймає до уваги, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Питання обліку отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування виходить за межі предмету дослідження у даній справі.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області і скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 27.05.2021р. немає.
А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук