П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3177/21
Категорія справи: 11050000 Головуючий в 1 інстанції:Морська Г. М. Місце ухвалення рішення: м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство "Укрсиббанк” про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство "Укрсиббанк” в якому просить
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 19.04.2021 р. ВП №43986895 винесену виконуючим обов'язки начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кошкаровим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 24256,01 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Скадовський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн. відповідно до квитанції №66 від 05.07.2021 р.
Роз'яснено позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого суду, який видав виконавчий документ.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що спірні правовідносини у цій справі пов'язані з примусовим виконанням постанови про стягнення виконавчого збору, а тому підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відмовляючи у відкриті провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач оскаржує постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка прийнята у межах ВП №43986895 з примусового виконання виконавчого листа №663/1603/13-ц, виданого Скадовським районним судом, а тому прийшов до висновку, що дані позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а розгляд даного спору повинен здійснюватися судом, який видав виконавчий документ.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Так, приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006р. в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач оскаржує постанову про стягнення виконавчого збору винесену виконуючим обов'язки начальника Скадовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кошкаровим О.М. від 19.04.2021 року постановленої в рамках виконавчого провадження ВП№43986895 щодо примусового виконання виконавчого листа №663/1603/13-ц виданого 04.10.2013 року Скадовським районним судом Херсонської області.
Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся в суд із даним позовом.
За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Приписами п.1,5 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
За змістом п.7 ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Згідно із ч.2 ст.74 наведеного ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, імперативною нормою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у своїх постановах від 10 квітня 2019р. у справі №766/740/17-ц (провадження №14-664цс18), від 29 травня 2019р. у справі №2-1409/11 (провадження №14-137цс19), від 19 лютого 2020р. у справі №382/389/17 (провадження №11-1009апп19).
З наведеного вбачається, що даний спір є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Наведене відповідає останній правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.01.2021р. у справі №640/11833/19, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не дотримавшись норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, ст.329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2021 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова