Справа № 641/10378/20
1-кп/212/548/21
14 вересня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000239 від 11.02.2020 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
за ч. 2 ст. 258 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Єреван Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має малолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
за ч. 2 ст. 258 КК України,
У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обґрунтовуючи їх тим, що наявні ризики: щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень; щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Представник потерпілих ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора, зазначив, що спільна позиція усіх потерпілих щодо запобіжного заходу узгоджена, просив задовольнити клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначив, що ризики, перелічені прокурором у своєму клопотанні, є необґрунтованими, оскільки незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів, він не чинив і не чинитиме, його перебування у розшуку під час досудового розслідування є формальним, оскільки він не був про це обізнаний, і крім того, в цей час перебував у лікарні у зв'язку з отриманими травмами у ДТП. Також, зазначив, що він не судимий, а тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 підтримав думку підзахисного щодо відсутності зазначених прокурором ризиків, крім того, посилався на необґрунтованість підозри, а також, що незважаючи на перебування тривалий час підзахисного під вартою, щодо потерпілого підприємства «Море пива» продовжуються вчинятися протиправні дії. На його думку, на теперішній час, запобіжний захід є по суті відбуванням покарання обвинуваченим. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, який у повній мірі запобігатиме вказаним у клопотанні ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що останнім не доведено наявність ризиків, якими обґрунтовано клопотання, а також відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 даного злочину, кваліфікація діяння викликає сумніви у її правильності. З перебуванням тривалого часу під вартою ризики поступово зникають, оскільки докази у справі зібрані, допитані усі свідки, потерпілі, експерти надали свої висновки. Просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету, і вважав такий захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 підтримав думку інших захисників, вважав, що прокурором не обґрунтовуються належним чином ризики, на які він посилається як на підставу продовження тримання під вартою, тривалий час справа не розглядається, його підзахисний у порядку ст. 290 КПК України відмовився ознайомлюватися у повному обсязі з матеріалами кримінального провадження, що унеможливлює ризик впливу на експертів та свідків. Просив обрати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Також, зауважив, що обрання запобіжного заходу у вигляді застави є правом суду і прокурор не обґрунтовує свою позицію щодо неможливості застосування такого виду запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, якими обґрунтоване клопотання, підозра не є обґрунтованою, звернув увагу на наявність соціальних зв'язків обвинуваченого та постійного місця проживання, а також вважав неправильною кваліфікацію діяння, яке інкримінується його підзахисному. Наявність судимості у обвинуваченого не є підставою для продовження тримання під вартою. Зауважив, що запобіжний захід не є відбуванням покарання, а тому просив його змінити на домашній арешт з носінням електронного приладу.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку своїх захисників.
Обвинувачений ОСОБА_7 відмовився він надання пояснень щодо заявленого прокурором клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані прокурором в обґрунтування клопотань, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Під час досудового розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, зокрема ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.07.2021 - строком до 18 вересня 2021 року.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений статтею 199 Глави 18 Розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України, згідно з якою прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У своїх клопотаннях, поданих до суду 06.09.2021, прокурор посилався на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від суду, вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 інших злочинів, а також ризик незаконного впливу ними на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та місцезнаходження яких не встановлено, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров'я обвинувачених; міцність їх соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів.
ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у інших судах перебувають інші кримінальні провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів.
ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має малолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалів, які створили небезпеку для життя та здоров'я людей, заподіяли значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.
При цьому суд, виходить з того, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства). Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258 КК України, наведені прокурором у своїх клопотаннях із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неправильності кваліфікації дій обвинувачених, оскільки під час підготовчого провадження суд не має повноважень щодо надання оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, і такі докази повинні бути оцінені судом при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні після їх дослідження на відповідній стадії судового розгляду.
Оцінюючи наведені обставини, суд вважає, що існують ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених, а саме щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення, щодо ОСОБА_7 - ризики незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, на підставі викладеного суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, які їм інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, інші запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку, зокрема з огляду на особистість обвинувачених, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
При цьому суд виходить з вимог ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати заставу у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у спосіб, який створив небезпеку для життя та здоров'я людей, а також з погрозами вчинення таких дій, суд не вважає за можливе визначити заставу.
Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 соціальних зв'язків, який одружений, має неповнолітню дитину, хоча і мають місце, але не можуть бути вирішальними при продовженні запобіжного заходу, з урахуванням наведених вище даних про обвинуваченого.
Посилання сторони захисту на відсутність ризиків незаконного впливу на потерпілих, свідків, експерта з боку обвинувачених, оскільки докази усі зібрані, свідки та потерпілі допитані, висновки експертами зроблені, не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на вимогах закону, відповідно до яких суд досліджує докази безпосередньо, покази учасників кримінального провадження отримує усно (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 95 КПК України).
Встановити обґрунтованість доводів сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення як на підставу зміни запобіжного заходу, суд позбавлений можливості, оскільки матеріали досудового розслідування, якими обґрунтовується обвинувачення, судом не досліджувалися, і таким доводам може бути надана оцінка лише під час безпосереднього судового розгляду та дослідження документів (доказів) у даному кримінальному провадженні.
Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність законних підстав обґрунтування прокурором ризиків наявністю кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 на розгляді у іншому суді, суд виходить з вимог ст. 178 КПК України, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті, суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини і, зокрема наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а тому вказані доводи обвинуваченого є необґрунтованими.
Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні триває підготовче провадження і не вирішено питання щодо можливості призначення судового розгляду у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 315, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2021 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2021 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2021 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1