ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/9094/21
Провадження № 2з/201/3415/2021
13 вересня 2021 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
07 вересня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою від 10 вересня 2021 року відкрито провадження по справі.
Разом із позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла також заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить:
1. Заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо предмету спору - підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та підвалу будівлі комерційного призначення (офісу) літ. А-3, А1-3 за адресою: АДРЕСА_1 (опис: літ. під А-3 - підвал, площею 221,6 кв.м., приміщення 1-29, IV,V; літ. а"-вхід в підвал), в тому числі, але не виключно, проводити їх переобладнання, реконструкцію, ремонт, об'єднання, чи будь-яким іншим чином змінювати стан приміщень підвалу.
2. Заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відчужувати приміщення підвалу будівлі комерційного призначення (офісу) літ. А-3, А1-3 за адресою: АДРЕСА_1 , опис: літ. під А-3 - підвал, площею 221,6 кв.м., приміщення 1-29, IV,V; літ. а"-вхід в підвал.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідач, здійснивши переобладнання підвалу багатоквартирного будинку та позбавивши до нього доступу співвласників цього будинку, у тому числі й позивача, наразі вчиняє дії щодо реконструкції спірного приміщення та його об'єднання з будівлею АДРЕСА_2 , що може призвести до ушкодження будинку АДРЕСА_1 , зокрема, його несучих конструкцій через руйнування та перенесення перегородок підвалу.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Судова практика щодо вжиття заходів забезпечення позову є доволі сталою. Так, ще пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
На сучасному етапі, такий підхід до питання, що розглядається, зберігся.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує й практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З наведеного випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, адекватності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а також заборони вчиняти певні дії, є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить їх права на судовий захист.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/9094/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, вжити заходи забезпечення позову:
1. Заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо предмету спору - підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та підвалу будівлі комерційного призначення (офісу) літ. А-3, А1-3 за адресою: АДРЕСА_1 (опис: літ. під А-3 - підвал, площею 221,6 кв.м., приміщення 1-29, IV,V; літ. а"-вхід в підвал), в тому числі, але не виключно, проводити їх переобладнання, реконструкцію, ремонт, об'єднання, чи будь-яким іншим чином змінювати стан приміщень підвалу.
2. Заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відчужувати приміщення підвалу будівлі комерційного призначення (офісу) літ. А-3, А1-3 за адресою: АДРЕСА_2 , опис: літ. під А-3 - підвал, площею 221,6 кв.м., приміщення 1-29, IV,V; літ. а"-вхід в підвал.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.
Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Строк пред'явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.
Суддя С.С. Федоріщев