Справа № 209/2279/21
Провадження № 2-з/209/103/21
про забезпечення позову
14 вересня 2021 року Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Лобарчук О.О., розглянувши матеріали заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю Культурний центр "Ассоль" Рогава Р.Д. про забезпечення позову,-
В провадженні Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Культурний центр "Ассоль" до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно.
22.07.2021 року директор ТОВ Культурний центр "Ассоль" Рогава Р.Д. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам до вирішення спору у цій справі вчиняти буд-які дії щодо передачі в оренду, відчуження земельних ділянок на яких розташований Дніпровський міні-ринок, а також приймати будь-які рішення/дії можуть порушувати права власності на нерухоме майне цього ринку.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що в провадженні Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться справа № 209/2279/21 за позовом ТОВ КЦ «Ассоль» до Кам'янської міської ради, виконавчого комітету Кам'янської міської ради та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно - Дніпровський міні-ринок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом спору по даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, прийняте в експлуатацію у встановленому порядку що розташоване на орендованих земельних ділянках з кадастровими номерами 1210400000:01:019:0108 і
1210400000:01:019:0139. Орендодавцем земельних ділянок є Відповідач 1 - Кам'янська міська рада. Дія договорів оренди закінчилась в червні 2021 року. Заявник звернувся до Відповідача 1 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок на яких розміщене, вказане в позові, його нерухоме майно. У задоволенні клопотання Заявнику відмовлено, у зв'язку з відсутністю зареєстрованого права власності на нерухоме майно. Є підстави вважати, що земельні ділянки на яких розташований Дніпровський міні-ринок, що є власністю позивача, можуть бути передані Відповідачем 1 в оренду або відчужені на користь третіх осіб, чи нерухоме майно Позивача може бути знесене, або передане у комунальну чи державну власність, як таке, що не має власника, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в пунктах 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за її позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За загальним правилом, закріпленим у ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу чи іншим особам здійснювати певні дії.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 та в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі №923/826/19.
З огляду на викладене суд вважає неспроможними доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Разом із цим, як встановлено судом, заява директора ТОВ Культурний центр "Ассоль" Рогави Р.Д. не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до можливої реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема права оренди на земельну ділянку, яке до червня 2021 року було зареєстроване за позивачем, та наступної неможливості ефективного захисту прав позивача та виконання рішення суду.
Крім того, в заяві про забезпечення позову не вказано за якою адресою знаходиться земельна ділянка відносно якої необхідно вжити заходів, а також кадастровий її номер.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154,260, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити директору Товариства з обмеженою відповідальністю Культурний центр "Ассоль" Рогава Р.Д. у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: О.О.Лобарчук