Справа № 210/4947/21
Провадження № 2-з/210/121/21
іменем України
"13" вересня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши заяву Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» до ДП «Криворізьке лісове господарство» про стягнення грошових коштів,
В провадження судді надійшла заява Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» до ДП «Криворізьке лісове господарство» про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 12 січня 2017 року загальними зборами (конференцією) трудового колективу ДП «Криворізьке лісове господарство» між представником власника в особі директора та ППО ДП «Криворізьке лісове господарство» укладений колективний договір на 2017-2020 року (далі - «Колективний договір»).
Пунктом 8.1 Колективного договору передбачено спільне формування, розподілення коштів на соціально-побутові і культурно-оздоровчі заходи та використання їх, виходячи з пріоритетів і реальних фінансових можливостей підприємства відповідно до затвердженого кошторису (додаток 20).
В додатку 20 до Колективного договору, який також було затверджено при укладенні Колективного договору та який є його невід'ємним додатком, узгоджено кошторис витрат на соціально-побутові і культурно-оздоровчі заходи, зокрема на культурно-масові заходи - 5,0 тис. грн. та на оздоровчі заходи - 20,0 тис грн.
Однак, у зв'язку з невиконанням Відповідачем вимог Колективного договору та неперерахуванням Відповідачем на користь Позивача передбачених Колективним договором коштів за весь період дії Колективного договору (2017-2020 роки), сума заборгованості зі сплати коштів на культурно-масові та оздоровчі заходи становить 100 000 грн. (25 000 грн. х 4 роки).
З метою врегулювання ситуації, яка склалася, Голова Позивача 02.08.2021 подав Відповідачу звернення №2, яке Відповідачем було отримано, в якому повідомив про не виконання Відповідачем умов Колективного договору в плані виділення коштів на соціальні виплати, культурно-масові та оздоровчі заходи.
Однак, відповіді на дане звернення Відповідачем надано не було, вимоги Колективного договору Відповідачем виконані так і не були, кошти на культурно-масові та оздоровчі заходи не виплачені.
У зв'язку з цим, Позивач вимушений був звернутися до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заяву про стягнення грошових коштів на культурно-масові і оздоровчі заходи за період 2017-2020 роки в розмірі 100 000,00 грн. оскільки позивачем подано до суду позовну заяву, між сторонами існує спір з приводу стягнення неперерахованих відповідачем позивачу коштів в сумі 100 000,00 грн.
саме тому, на думку позивача, важливим є те, що сума, що заявлена до стягнення, є значною, а тому відсутність заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Позивач просить забезпечити позов на грошову суму в межах ціни позову - 100 000,00 грн. за для недопущення обмеження можливості Відповідача, як господарюючого суб'єкта, користуватися та розпоряджатися власним майном, а саме грошовими коштами та до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Положеннями ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як зазначено в п.п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Так, в своїй заяві, позивач зазначає, що між сторонами існує спір, ціна якого складає 100 000 грн, а тому, оскільки сума, що заявлена до стягнення, є значною, відсутність заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Суд, вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява позивача не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд, вирішуючи дану заяву по суті, звертає увагу на ту обставину, що відповідач є державним підприємством, а отже, грошові кошти, котрі знаходяться на рахунку підприємства розподіляються за рахунок бюджетних асигнувань, а отже, накладення арешту на грошові кошти може призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, котрі не є учасниками даного процесу, та до зупинення функціонування підприємства загалом.
Таким чином, всупереч вимогам п.3 ч.1 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову не наведено достатньо доводів стосовно того, як невжиття в даному випадку, визначеного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за його вимогами, а обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є спів мірним з можливими наслідками, що можуть настати у випадку застосування такого заходу.
Відтак, в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 149-154, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Криворізьке Лісове господарство» до ДП «Криворізьке лісове господарство» про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В. Є. Сільченко