Справа № 199/6424/21
(3/199/3436/21)
іменем України
14.09.2021 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
за участю: ОСОБА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 07.08.2021 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який надійшов до суду 20.08.2021, зазначено, що: « ОСОБА_1 07.08.2021 о 17:30 годині за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив психологічне домашнє насильство до співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою та вдарив ляпасу, чим викликав занепокоєння за її життя та здоров'я».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 , будучи неодноразово сповіщеною належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, до суду не з'явилася.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, статтею 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає, як найбільш суворий вид стягнення за вчинення даного правопорушення, адміністративний арешт, а систематичне вчинення таких адміністративних правопорушень створює преюдицію для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України.
Таким чином, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення - працівник поліції, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Викладене зобов'язує суд розглядати справу за ст. 173-2 КУпАП з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
Зокрема, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Незважаючи на вимоги ч. 1 ст. 256 КУпАП та вказані рішення ЄСПЛ, які згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкові і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду, враховуючи, що зміст фабули правопорушення, яка зазначена в ньому, не може бути змінена судом в бік погіршення становища особи, не містить обов'язкових відомостей, визначених диспозицією ст. 173-2 КУпАП, про те, чи могла бути або чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілій діями ОСОБА_1 .
Викладене свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає положенням ч. 1 ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто даний протокол є неналежним доказом по справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В даній справі обов'язок щодо збирання доказів було покладено на поліцейського ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Натомість, всупереч ч. 2 ст. 251 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення не містить доказів того, що діями ОСОБА_1 могла бути або була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, враховуючи і те, що потерпіла до суду так і не з'явилася та безпосередньо суду пояснень з приводу вчинення домашнього насильства не надала.
Зокрема, матеріали справи містять заяву та пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які не містять відомостей того, чи була або могла бути завдана шкода діями співмешканця ОСОБА_1 .
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко