10 вересня 2021 року м. Рівне №460/4065/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні окреме процесуальне питання в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України Міністерства оборони України
про про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Від Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України Міністерства оборони України надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заява обгрунтована тим, що позивач проходив військову службу в Генеральному штабі Збройних Сил України на посадах у Головному управлінні оборонного планування, яке є структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України, а не окремою юридичною особою. Позивач перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, яке є окремою юридичною особою. Отже, виплатним органом, на фінансосому забезпеченні якого перебував позивач, є виключно Фінасове управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Ухвалою суду від 26.07.2021 заяву призначено на 10.09.2021.
Особи, які є учасниками розгляду питання про заміну стягувача у виконавчому листі у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому порядку.
Враховуючи вимоги ст.ст.205, 229, 374, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув подану заяву в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, рішенням суду від 04.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14 листопада 2019 року;
- зобов'язано Головне управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом день звільнення з військової служби 14 листопада 2019 року.
Рішення суду набрало законної сили 04.09.2020.
Розглянувши подану заяву та докази на її обгрунтування, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 вказав, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції, пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Рівненського окружного адміністративного суду у даній справі є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження №64321976, відкрите старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується доданими матеріалами.
За змістом норм ст.7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно із ч.1 та 3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Головному управлінні оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України та перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, яке є окремою юридичною особою.
Нарахування та виплата грошового забезпечення (перебування на фінансовому забезпеченні) військовослужбовців Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється виключно Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
Отже, Головне управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України не має повноважень щодо здійснення самостійного розпорядження бюджетним фінансуванням.
Відповідно до ч.1 ст.379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Враховуючи вищевикладене та наведені вище обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по суті у визначений початково спосіб, суд дійшов висновку про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі та заміну первісного боржника у виконавчому провадженні №64321976.
Поряд з цим, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суду відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 374, 378, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити частково.
Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 в адміністративній справі №460/4065/20 шляхом зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14 листопада 2019 року.
Замінити сторону у виконавчому провадженні №64321976, яке перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): боржника, Головне управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України Міністерства оборони України, на Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6, ідентифікаційний код юридичної особи: 22990368).
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Ухвалу складено 10 вересня 2021 року
Суддя О.М. Дудар