про повернення позовної заяви
14 вересня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/9032/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2016-2019 роки, як учаснику бойових, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Таким чином, в силу Закону позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 30 вересня 2016 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік), 30 вересня 2017 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік), 30 вересня 2018 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік), 30 вересня 2019 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік).
Відтак, з урахуванням приписів статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом розпочався:
- 01 жовтня 2016 року та закінчився 01 квітня 2017 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік);
- 01 жовтня 2017 року та закінчився 01 квітня 2018 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік);
- 01 жовтня 2018 року та закінчився 01 квітня 2019 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік);
- 01 жовтня 2019 року та закінчився 01 квітня 2020 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік).
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 06 серпня 2021 року, що підтверджується штампом відділення поштової організації на конверті, а отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем не було додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху. Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали суду від 16 серпня 2021 року вручена позивачу 03 вересня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
25 серпня 2021 року до суду надійшла заява позивача від 20 серпня 2021 року про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався 25.03.2021 під час перегляду мережі Інтернет та ознайомлення зі змістом рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020. Після цього позивач направив звернення до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області з вимогою усунути порушення чинного законодавства. Також позивач посилається на запровадження на території України карантину.
Оцінюючи доводи заяви, суд повторює, що відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Дана позиція відповідає відповідним висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17.
Таким чином, в силу Закону позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 30 вересня 2016 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік), 30 вересня 2017 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік), 30 вересня 2018 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік), 30 вересня 2019 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік) та з урахуванням приписів статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом розпочався: 01 жовтня 2016 року та закінчився 01 квітня 2017 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік); 01 жовтня 2017 року та закінчився 01 квітня 2018 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік); 01 жовтня 2018 року та закінчився 01 квітня 2019 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік); 01 жовтня 2019 року та закінчився 01 квітня 2020 року (щодо щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік), тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом лише 06 серпня 2021 року, що підтверджується штампом відділення поштової організації на конверті.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі “Перетяка та Шереметьев проти України” (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.
Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №473/2236/17.
У даній справі позивач лише 29 березня 2021 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради із заявою про проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, що свідчить про те, що позивач лише 29 березня 2021 року виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік.
Такі дії вчинені позивачем не тільки після закінчення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а й майже через чотири, три, два, один роки після закінчення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з відповідними вимогами, встановленого Законом, а тому суд відхиляє доводи позивача з посиланням на цю обставину.
Суд також зазначає, що Законом не встановлено обов'язку особи вирішувати такий спір у позасудовому порядку.
Щодо посилання позивача на обставину запровадження в Україні карантину, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов:
1) якщо причини його пропуску є поважними;
2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Зважаючи на вищевикладене, сам по собі факт запровадження на території України карантину не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки не перешкоджав позивачу вчасно звернутися до суду з позовом.
У поданій заяві позивачем не зазначено, яким чином та які саме обмеження, запроваджені Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вплинули на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а тому необхідно визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві від 20 серпня 2021 року про поновлення строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи вищевикладене, наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у заяві від 20 серпня 2021 року про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич