14 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8355/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
26 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи судді: календарного періоду проходження строкової служби (2 роки 10 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців), роботу на прокурорських посадах (3 роки 10 місяців 11 днів);
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та призначення /перерахунок/ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: календарний період проходження строкової служби (2 роки 10 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців), роботу на прокурорських посадах (3 роки 10 місяців 11 днів), а всього зарахувати 7 років 9 місяців 21 день та визначити сукупний стаж судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 31 рік 5 місяців 15 днів (із розрахунку: 23 років 07 місяців 10 днів - робота на посаді судді; 2 роки 10 днів - строкова військова служба; 1 рік 11 місяців - половина терміну навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою); 3 роки 10 місяців 11 днів - період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області;
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.03.2021 №916320154897 в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 440/6237/20 з 90% до 56% відповідних сум винагороди судді, що працює на відповідній посаді;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 440/6237/20, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/908/2020, в розмірі 90 % відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру такого утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 31 рік 5 місяців 15 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне грошове забезпечення судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 №440/6237/20, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 56% від суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 № 02/90/2020 починаючи з 19.02.2020 (рішення 916320154897 від 19.03.2021), та з урахуванням наявного у позивача стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 10 днів. На переконання позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у здійсненні з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, з урахуванням 90% суддівської винагороди, включаючи час роботи на посаді судді в сукупності 31 рік 5 місяців 15 днів.
Ухвалою від 02 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
31.08.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти задоволення позову. Вказує, що на даний час діє норма статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII частиною 3 якої визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, немає підстави, оскільки зазначений розмір було передбачено Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VІ. Але, з 18.02.2020 з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020, Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VІ в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Внаслідок прийняття нового Закону змінено умови та збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячного довічного грошового утримання (із розрахунку 50%) судді у відставці. Оскільки наявний стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 роки, 7 місяців 10 днів - при застосуванні норм чинного законодавства розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 56 відсотків від суддівської винагороди: 50% суддівської винагороди за 20 років роботи на посаді судді та 6 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Зазначає, що оскільки під час навчання, проходження строкової військової служби та роботи на прокурорських посадах Позивач фактично не виконував обов'язків судді, то правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання, періоду проходження служби та роботи на прокурорських посадах відсутні.
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 263 цього ж Кодексу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року проходив військову службу у Радянській Армії; з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року навчався на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського; з 01.08.1988 року по 20.12.1988 працював на посаді помічника прокурора Чернухинського району прокуратури Полтавської області; з 21.12.1988 року по 31.07.1989 року працював на посаді стажиста слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області; 01.08.1989 року по 02.08.1992 року працював на посаді слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області; 03.08.1992 року по 21.01.1993 року працював на посаді помічника Миргородського міжрайонного прокурора прокуратури Полтавської області; з 22.01.1993 року по 14.09.2016 року працював народним суддею, суддею, заступником голови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
На підставі постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 року наказом в.о. голови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №14/ос.с від 15.09.2016 року позивача звільнено із займаної посади та відраховано зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку.
16.09.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно протоколу № 1596 від 27.10.2016 року відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж роботи на посаді судді за період з 22.01.1993 року по 31.08.2016 року - 23 роки 7 місяців 10 днів. Період проходження строкової військової служби з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, робота на прокурорських посадах з 01.08.1988 року по 21.01.1993 року до розрахунку стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не увійшли.
09 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив зарахувати до стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, строку військової служби, половини строку навчання в юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури.
Листом № 1391/02-24 від 23.02.2017 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для вказаного перерахунку з посиланням на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено на підставі чинного законодавства, а твердження позивача щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства на час призначення такого утримання, оскільки Закон України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 року, який передбачав зазначену норму, втратив чинність.
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року у справі №541/503/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням від 09.02.2017 щодо не зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 23 роки 07 місяців 10 днів, строку військової служби, 1/2 частини строку навчання в юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури Полтавської області.
Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби у лавах Радянської Армії 2 роки 10 днів (з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року), 1/2 частину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 1 рік 11 місяців (з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року), період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області 4 роки 5 місяців 21 день (з 01.08.1988 року по 21.01.1993 року), що включаючи час роботи на посаді судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області протягом 23 років 07 місяців 10 днів, в сукупності складає 32 роки 10 днів та здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного сукупного стажу роботи за вислугою років в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року з урахуванням фактично виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Миргородського ОУПФУ на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640 грн. та витрати за надання правової допомоги адвокатами в сумі 3000 грн., всього 3640 грн. Зобов'язано відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання постанови суду.
Постановою Верховного Суду від 01.10.2018 по справі № 541/503/17, постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, скасовано в частині зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду його роботи з 21.12.1988 року по 31.07.1989 року на посаді стажиста слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області, та ухвалено у вказаній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з цим абзац третій постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, викладено в новій редакції: "Зобов'язати Миргородське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби у лавах Радянської Армії - 2 роки 10 днів (з 15.10.1981 по 24.10.1983), 1/2 періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців (з 01.09.1984 по 30.06.1988), період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області 3 роки 10 місяців 11 днів (з 01.08.1988 по 20.12.1988 та з 01.08.1989 по 21.01.1993), що включаючи час роботи на посаді судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області протягом 23 років 07 місяців 10 днів, в сукупності складає 31 рік 5 місяців 15 днів та здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного сукупного стажу роботи за вислугою років в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16.09.2016 року з урахуванням фактично виплачених сум." В іншій частині судові рішення залишено без змін.
З 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з урахуванням сукупного стажу роботи за вислугою років 31 рік 5 місяців 15 днів.
28.02.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Полтавській області видано ОСОБА_1 довідку вих.№02/90/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.
Відповідно до вказаної довідки станом на 18.02.2020 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 107202,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 44142,00 грн.
15.09.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2020 року № 20 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі заяви від 15.09.2020 та довідки від 28.02.2020 №02/90/2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 по адміністративній справі № 440/6327/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29 вересня 2020 року № 20; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28 лютого 2020 року № 02/90/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.06.2021 №1600-0304-8/41691 позивачу повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/6237/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 № 02/908/2020 починаючи з 19.02.2020.
Водночас, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.03.2021 №916320154897 та рішення від 19.03.2021 №916320154897 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено у розмірі 56% від суддівської винагороди та з урахуванням наявного стажу роботи позивача на посаді судді - 23 роки 7 місяців 10 днів.
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Крім того, як зазначалось вище, за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
В аспекті спірних правовідносин суд вважає за необхідне звернути увагу на те що оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової служби, половину строку навчання у вищому учбовому закладі, роботу на прокурорських посадах (за виключенням стажиста слідчого).
Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII), який набрав чинності 30.09.2016, визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - “оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці”.
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Як встановлено судом повноваження ОСОБА_1 як судді припинилися з дня набрання чинності постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів", якою позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Отже, з 8 вересня 2016 року позивач припинив свої повноваження як суддя та набув право на призначення грошового утримання судді у відставці на умовах, визначених нормами законодавства, чинного станом саме на 8 вересня 2016 року.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Це підтверджується також положеннями Закону України “Про Вищу раду правосуддя” від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами відповідача зазначене не спростовується.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та періоду роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що до стажу роботи позивача, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, повинно зараховуватися стаж роботи на посаді судді (23 роки 7 місяців 10 днів), календарний період проходження строкової служби (2 роки 10 днів), половина строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців), робота на прокурорських посадах (3 роки 10 місяців 11 днів; за виключенням стажиста слідчого).
Таким чином, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 31 рік 05 місяців та 15 днів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності проведення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки без урахуванням стажу роботи позивача на посаді судді, періоду проходження строкової служби та половини строку навчання у вищому учбовому закладі, роботи на прокурорських посадах.
Водночас, при вирішенні позовних вимог у частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/908/2020, в розмірі 90 % відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру розміру такого утримання, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI грошове утримання судді обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018).
Водночас, чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі також - Закон № 1402-VIII) визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:
- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII);
- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч. ч. 3, 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача (31 рік 5 місяців та 15 днів), з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків (20 років роботи) + 22 відсотки (11 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2).
Суд зазначає, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання до 56% з 19.02.2020 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 72% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/908/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Беручи до уваги те, що перерахунок пенсії позивачу з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/908/2020 в розмір 72% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, ще не проведено та жодних виплат, виходячи з такого перерахунку не здійснено, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено право позивача шляхом обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1362,00 грн. Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 28 лютого 2020 року №02/908/2020, без урахування періоду проходження строкової служби, 1/2 періоду навчання в юридичному інституті, періоду роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: період проходження строкової військової служби у лавах Радянської Армії - 2 роки 10 днів (з 15.10.1981 по 24.10.1983), 1/2 періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців (з 01.09.1984 по 30.06.1988), період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області 3 роки 10 місяців 11 днів (з 01.08.1988 по 20.12.1988 та з 01.08.1989 по 21.01.1993), що включаючи час роботи на посаді судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області протягом 23 років 07 місяців 10 днів, в сукупності складає 31 рік 5 місяців 15 днів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 зі зменшенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання до 56 відсотків відповідних сум винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/908/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва