10 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7574/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн; зобов'язання Державної податкової служби України підготувати та подати до відповідного органу державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт" (код ЄДРПОУ 42966196, р/р НОМЕР_1 в АТ "КБ "Приватбанк") помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30000,00 грн, не зменшуючи при цьому регліміт (через показник ?ПопРах) у ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 35440133).
В обгрунтування позову позивачем зазначено, що 11.05.2021 ТОВ "Полтавапродукт" платіжним дорученням №52 від 1105.2021 здійснювало платіж ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 35440133) в сумі 30000,00 грн. Однак при оформленні платіжного доручення направлено вказано реквізити поточного рахунку отримувача - замість поточного рахунку вказаний електронний рахунок ПДВ отримувача UA518999980385149000000117470, Казначейство України (ел. адм.. подат.) ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат". Таким чином, позивач помилково здійснив поповнення рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ на суму 30000,00 грн на користь інших юридичних осіб. Позивач звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області, проте, листом від 25.05.2021 №19360/6-16-31-18-06-19 повідомлено позивача про відсутність підстав для повернення на поточний рахунок позивача помилково сплачених коштів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №440/7574/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7574/21; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 296.07.2021 заперечення представника ГУ ДПС у полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
29.07.2021 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідачів в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до статті 43 ПК України платник податків має право повернути грошове зобов'язання, яке сплачено до відповідного бюджету. Натомість, у даному випадку позивач не сплачував ПДВ до відповідного бюджету, оскільки згідно наданого до матеріалів справи платіжного доручення №52 від 11.05.2021 грошові кошти сплачені на рахунок ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 35440133). Так на переконання представника відповідачів до спірних правовідносин не можливо застосувати норми законодавства, що регулюють повернення помилково та/або надміру сплаченої суми ПДВ.
04.08.2021 до суду надано відповідь на відзив в якій указано, що відсутність законодавчого регулювання спірних правовідносин не може бути підставою для відмови у позові.
05.08.2021 надійшли від представника відповідачів додаткові пояснення у справі в яких зазначено, що за даними ІТС Податковий блок кошти у сумі 30000,00 грн було перераховано на електронний рахунок ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" . Водночас відповідач стверджує, що нормами ПК України не передбачено перерахування коштів з рахунку СЕА ПДВ одного платника на поточний рахунок або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника. Крім того, пояснення містять клопотання про розгляд справи за участі представника відповідачів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 відмовлено у задоволені клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
11.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено про наявність підстав для повернення помилково сплачених коштів.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" платіжним дорученням №52 від 11.05.2021 здійснило платіж юридичній особі - ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 35440133) в сумі 30000,00 грн. Однак, при оформленні платіжного доручення неправильно вказано реквізити поточного рахунку отримувача - замість поточного рахунку, вказаний електронний рахунок ПДВ отримувача № UA73052990000026000001205498, Казначейство України (ел адм подат).
Отже, позивач помилково здійснив перерахування коштів на рахунок ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" у системі електронного адміністрування ПДВ на суму 30000, 00 грн. на користь іншої юридичної особи.
Листом від 19.05.2021 вих. №2 позивач звернувся до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області в якому просив помилково перераховану суму 30000 грн на р/р UA18999980385149000000117470 казначейство України (ел.адм. подт.) ТОВ Лубенський м'ясокомбінат п/дор №52 від 11.05.2021 повернути на р/р 773052990000026000001205498, код 42966196, АТ КБ Приватбанк.
Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 25.05.2021 №19360/6/16-31-18-06-19 за результатом розгляду заяви позивача повідомлено, що ГУ ДПС у Полтавській області не має можливості повернути на поточний рахунок ТОВ "Полтавапродукт" помилковосплачені на електронний рахунок ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" кошти у розмірі 30000 грн.
Листом від 17.06.2021 вих. №12 позивач звернувся до ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 35440133) в якому просив повернути помилково перераховану суму 30000 грн на р/р UA18999980385149000000117470 казначейство України (ел.адм. подт.) ТОВ Лубенський м'ясокомбінат п/дор №52 від 11.05.2021 повернути на р/р НОМЕР_2 , код 42966196, АТ КБ Приватбанк.
Листом ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" повідомлено позивача повернення помилково перерахованих на електронний рахунок ПДВ ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" коштів є неможливим, оскільки сплаченими ТОВ "Полтавапродукт" коштами не відбулося поповнення ліміту електронних рахунків ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат", а тому повернення вказаних коштів в порядку передбаченому п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, призвело б до списання з рахунку ПДВ ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат" власних коштів (зменшення регліміту).
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю Головного управління ДПС у Полтавській області щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).
Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).
Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
З аналізу положень п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, вбачається, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків.
Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України не передбачає.
Так, пунктом 43.1 ст. 43 ПК України, передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Під помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Натомість, поняття грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім того, витягом з електронного кабінету платника щодо суми податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку, з яких вбачається, що сплачені товариством позивача кошти були зараховані на електронний рахунок ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат", однак ці суми не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України. Фактично, вказані кошти зараховані на рахунок ПДВ даного товариства, однак, останнє не має можливості ними розпоряджатись, що б давало змогу звертатись позивачу до ТОВ "Лубенський м'ясокомбінат", з вимогою про повернення грошових коштів, як помилково набуті чи їх стягнення/повернення.
Суд звертає увагу на те, що нормами п. 200-1.4 ПК України, визначено, що електронний ПДВ-рахунок може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків.
Згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
За даних обставин, слід врахувати, що втручання у право мирного володіння майном позивача має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Однак, у разі відсутності відповідного механізму повернення коштів, слід застосовувати одну з основоположних засад податкового законодавства, визначену п. п. 4.1.4 ст. 4 ПК України, а саме, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У розрізі вищенаведеного, а також приймаючи до уваги ґарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатись своїм майном, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Водночас частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Полтавській області щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн та, як наслідок зобов'язання Державної податкової служби України підготувати та подати до відповідного органу державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт" (код ЄДРПОУ 42966196, р/р НОМЕР_1 в АТ "КБ "Приватбанк") помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30000,00 грн.
Враховуючи те, що позивач звернувся до Головного управління ДПС у Полтавській області із заявою про ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн та відмову на поверненні коштів прийнято саме ГУ ДПС у Полтавській області, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України щодо повернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн.
Таким чином, вимоги ТОВ "Полтавапродукт" слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.
Представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу загалом у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/160 від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону № 5076-VI. Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 29.10.2020 у справі № 910/3233/18.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем приєднано до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг від 30.06.2021, ордер на надання правничої допомоги №104817.
Водночас суд зазначає, що судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас суд зазначає, що позивачем не надано до суду акту приймання-передачі послуг за договором, детального розрахунку (звіту) витраченого часу на надання правничої допомоги.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів на обґрунтування заявленої адвокатом вартості послуг.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу загалом у розмірі 4000,00 грн, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" (пров. Подільський узвіз, 9, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 42966196) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неповернення ТОВ "Полтавапродукт" з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів у сумі 30000,00 грн.
Зобов'язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ТОВ "Полтавапродукт" (код ЄДРПОУ 42966196, р/р НОМЕР_1 в АТ "КБ "Приватбанк") помилково сплачених грошових коштів у розмірі 30000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапродукт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова