Справа № 420/9332/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050826568 від 27 листопада 2020 року щодо нарахування судді у відставці ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмірі 54% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 90%, виходячи з фактичного стажу 33 роки 06 місяців 21 день;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року за вих. №06-21/245/2020, виходячи з розміру 223 337,50 грн., який складається з посадового окладу 131 375,00 грн. та доплати за вислугу років 91 962,50 грн., починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року за вих. №06-21/245/2020, нарахованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 27 листопада 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04 березня 2020 року за №06-21/245/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання рішення суду з відповідними письмовими підтвердженнями цього, надавши для виконання 2 (два) місяці з дня отримання судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що їй на час виходу у відставку було призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №951050826568 від 27 листопада 2020 року здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Водночас відповідач при здійсненні такого перерахунку зменшив позивачу відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 90% до 54%.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративними позовом.
Ухвалою від 14.07.2021 року у справі №420/9332/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій рішення та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
06.09.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 та ухвали від 14.12.2020 року по справі №420/7546/20 відповідачем було здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, виходячи з відсоткового розміру 54% відповідно до вимог Закону №1402-VIII.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає помилковим посилання позивача на те, що перерахунок довічного грошового утримання має бути здійснений у розмірі 90 відсотків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідач вказує, що згідно положень ст.137 Закону №1402-VIII, стаж на посаді судді позивача становить 22 роки 8 місяців, відтак відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 54 %.
13.08.2021 року через канцелярію суду від Пенсійного фонду України також надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що повноваження Пенсійного фонду України та головних управлінь Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом № 2262 (крім пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей), розмежовані наступним чином:
- Пенсійний фонд України забезпечує фінансування виплати пенсій за виплатними документами, сформованими головними управліннями Фонду в областях та місті Києві;
- головні управління Фонду в областях та місті Києві здійснюють, виплату пенсій шляхом обчислення розмірів пенсійних виплат кожному одержувачу, оформлення та подання АТ Ощадбанк виплатних документів (списків на зарахування пенсії на поточні (карткові) рахунки одержувачів).
На підставі викладеного, Пенсійний фонд України зазначає, що функції з виплати пенсій є повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України. В свою чергу поняття «фінансування виплати пенсії» та «виплата пенсії» не є тотожними. Після набрання чинності Постановою № 1279 не відбулося передачі Пенсійному фонду України від головних управлінь Фонду повноважень здійснювати виплату нарахованої пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити виплату пенсії позивачу виходитиме за межі повноважень останнього.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд зазначає про те, що головуючий у справі суддя Білостоцький О.В. з 09.08.2021 року перебував у відпустці, в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу судді на роботу.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 26.11.2015 року. На час виходу позивача у відставку, її щомісячне довічне грошове утримання становило 84% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, у подальшому, у зв'язку зі зміною правового регулювання розміру посадового окладу працюючого судді, позивачу здійснювалися перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді, в тому числі було збільшено його відсотковий розмір до 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Також судом встановлено, що 04.03.2020 року Одеським апеляційним судом було видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/245/2020, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року складає 223 337,50 грн.
На підставі вищезазначеної довідки, позивач 13.03.2020 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди. Водночас пенсійним органом було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 було визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунку пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Одеській області «Про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 13.03.2020 року №2505. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 27.11.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято протокольне рішення №951050826568 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020. Однак, при здійсненні даного перерахунку відповідачем було зменшено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% до 54% від розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Також з матеріалів адміністративної справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року по справі №420/7546/20 було внесено виправлення в рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 та викладено абзац третій резолютивної частини судового рішення в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум».
З огляду на вищезазначену ухвалу суду від 14.12.2020 року, рішенням пенсійного органу №951050826568 від 18.12.2020 року було повторно проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, починаючи з 19.02.2020 року. При здійснення такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було також застосовано відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 54% від розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2020 року №951050826568 щодо зменшення розміру їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 90% до 54 % позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду для захисту власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві у справі №420/9332/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII, який забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон №1402-VIII).
Статтею 142 Закону №1402-VIII регламентовані питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема:
судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
В свою чергу, згідно пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначено, зокрема, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
З огляду на викладене, з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Судом у справі №420/9332/21 встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року по справі №420/7546/20 ( з урахуванням ухвали від 14.12.2020 року по справі №420/7546/20) було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас при здійсненні такого перерахунку, відповідачем при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано лише стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді (22 роки 8 місяців), що склало 54% (50% (20 років) + 4% (2 років*2) від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, як стверджує позивач при здійсненні такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було зараховано до стажу її роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наступні періоди: половину часу навчання на денній формі в Одеському державному університеті ім.І.І.Мечникова за спеціальністю "правознавство" з 24 серпня 1979 року по 30 червня 1984 року; роботу державним нотаріусом Компанієвської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 01 серпня 1984 року по 16 серпня 1984 року; роботу державним нотаріусом Ольшанської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 16 серпня 198 року по 31 серпня1984 року; роботу державним нотаріусом Знамянської районної державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 31 серпня1984 року по 24 вересня 1986 року - 2 роки 25 днів.
З даного приводу суд зауважує наступне.
Так відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 10 років до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота державним нотаріусом Компанієвської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 01 серпня 1984 року по 16 серпня 1984 року; робота державним нотаріусом Ольшанської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 16 серпня 198 року по 31 серпня1984 року; робота державним нотаріусом Знамянської районної державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 31 серпня1984 року по 24 вересня 1986 року - 2 роки 25 днів.
Також суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України №584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова з 24 серпня 1979 року по 30 червня 1984 року.
Також судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду від 15 листопада 2016 року по справі №522/20026/16-а, яке набрало законної сили, було встановлено право позивача на зарахування стажу роботи завідуючої сектором обліку комітету ВЛКСМ з 01 травня 1974 року по 24 серпня 1979 року (5 років 03 місяця 23 дня), у стаж судді, який давав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
З огляду на викладене, судом встановлено, що загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає повних 33 роки з них 22 років 8 місяців на посаді судді.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із його стажу повних 33 роки, становить 76%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 26 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (13х2=26).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, а також необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2020 року №951050826568 та від 18.12.2020 року №951050826568 щодо нарахування ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).
Відповідно до підпункту 7, 8 пункту 4 Положення №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
16 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1279 Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги (далі - Постанова №1279).
Зазначеною постановою було затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що він визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Як було зазначено П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.09.2021 року по справі №420/5214/21 Постанова №1279 не змінила повноваження Пенсійного Фонду України та її територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій. При цьому обов'язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.
З огляду на вищезазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи на посаді судді 33 повних років, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, в частині задоволення позовних вимог позивача до Пенсійного фонду України, що стосуються виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, суд вважає за необхідне відмовити з підстав, зазначених судом раніше.
Суд вважає, що саме такий судовий захист є ефективним, достатнім та повним для відновлення порушених прав позивача на перерахунок та виплату пенсії.
Що стосується відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на рівні 90%, на врахуванні якого наполягає позивач, суд зауважує наступне.
Так як вбачається з матеріалів справи, довічне грошове утримання ОСОБА_1 призначалось згідно частини 3 статті 141 Закону від 07.07.2010 року №2453-VI.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону від 07.07.2010 року №2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016).
Отже, маючи 33 років суддівського стажу, позивач, згідно частини 3 статті 141 Закону від 07.07.2010 року №2453-VI, набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зазначені обставини були також відображенні у рішенні Приморського районного суду від 15 листопада 2016 року по справі №522/20026/16-а, на яке посилається позивач у позові.
Водночас суд зауважує, що з 18.02.2020 року (з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність.
За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону №2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Так чинним Законом №1402-VIII визначені інші дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до ст. 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.3, 4).
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача (33 роки), з 19.02.2020 р. щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 має розраховуватися, виходячи з 76% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання: розміру щомісячної суддівської винагороди за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VI.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача повинно розраховуватись за нормами Закону №1402-VIII, у т.ч. порядок визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, - враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII.
При цьому суд зауважує, що зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020 року, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на підставі частини 3 статті 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року №2453-VI.
Що стосується клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України одночасно з ухваленням рішення у справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що позивачем було надано до суду квитанцію про сплату судового збору на суму 908, 00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Пенсійного фонду України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 9) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2020 року №951050826568 та від 18.12.2020 року №951050826568 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 33 повних років, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький