Справа № 420/9100/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення з 19.02.2020 року при перерахунку належного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням для розрахунку лише роботи на посаді судді в розмірі 28 років;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2021 року №951060858507 «Перерахунок пенсії. Версія 1.6.62.1.» про перерахунок належного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.12.2020 року і довічно;
- визнати протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №6176-5807/Б-02/8-1500/21 від 16.04.2021 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 32 років з урахуванням наступних періодів:
- 2 роки 3 місяці 26 днів - половина часу навчання з 01. 09. 1981 року по 22. 04. 1986 року на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова;
- 2 місяця 14 днів - робота з 23.04.1986 року по 06.07.1986 року виконуючим обов'язки помічника прокурора Київського району м. Одеси;
- 6 місяців - робота з 07.07.1986 року по 06.01.1987 року стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури Київського району м. Одеси;
- 5 місяців 24 дні - робота з 07.01.1987 року по 30.06.1987 року стажистом на вакантній посаді помічника прокурора Київського району м. Одеси;
- 9 місяців 17 днів - робота з 01.07.1987 року по 17.04.1988 року на посаді помічника прокурора Київського району м. Одеси;
- 28 років 7 місяців 25 днів - стаж роботи на посадах судді.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року вих.№06-21/250/2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/8873/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020, починаючи з 19.02.2020 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 01.02.2021 року №951060858507 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Водночас при здійсненні такого перерахунку відповідачем було протиправно не враховано стаж роботи позивача з 23.04.1986 року по 06.07.1986 року виконуючим обов'язки помічника прокурора Київського району м.Одеси; з 07.07.1986 року по 06.01.1987 року стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури Київського району м.Одеси; з 07.01.1987 року по 30.06.1987 року стажистом на вакантній посаді помічника прокурора Київського району м.Одеси; з 01.07.1987 року по 17.04.1988 року на посаді помічника прокурора Київського району м.Одеси, а також половина часу навчання з 01.09.1981 року по 22.04.1986 року на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова.
В свою чергу зазначені обставини призвели до зменшення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 74% до 66%.
З огляду на зазначене, позивач 02.04.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок свого щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 74%. Водночас позивачу пенсійним органом було відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має розраховуватися, виходячи з відсоткових розмірів суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно вимог ч.3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Так за 28 років стажу на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 66%.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, щодо зменшення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 74% до 66%, а також із рішенням від 01.02.2021 року №951060858507, позивач звернувся до суду з даним адміністративними позовом.
Ухвалою від 22.06.2021 року у справі №420/9100/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Залучено в якості співвідповідача у справі Пенсійний фонд України. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
12.08.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/8873/20 відповідачем було здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020, виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди 66% відповідно до вимог Закону №1402-VIII.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає помилковим посилання позивача на те, що перерахунок довічного грошового утримання має бути здійснений у розмірі 74 відсотків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідач вказує, що згідно положень ст.137 Закону №1402-VIII, стаж на посаді судді позивача становить 28 років, відтак відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 66%.
13.08.2021 року через канцелярію суду від Пенсійного фонду України також надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначає, що повноваження Пенсійного фонду України та головних управлінь Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом № 2262 (крім пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей), розмежовані наступним чином:
- Пенсійний фонд України забезпечує фінансування виплати пенсій за виплатними документами, сформованими головними управліннями Фонду в областях та місті Києві;
- головні управління Фонду в областях та місті Києві здійснюють, виплату пенсій шляхом обчислення розмірів пенсійних виплат кожному одержувачу, оформлення та подання АТ Ощадбанк виплатних документів (списків на зарахування пенсії на поточні (карткові) рахунки одержувачів).
На підставі викладеного, Пенсійний фонд України зазначає, що функції з виплати пенсій є повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України. В свою чергу поняття «фінансування виплати пенсії» та «виплата пенсії» не є тотожними. Після набрання чинності Постановою № 1279 не відбулося передачі Пенсійному фонду України від головних управлінь Фонду повноважень здійснювати виплату нарахованої пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити виплату пенсії позивачу виходитиме за межі повноважень останнього.
Відповіді на відзив та, відповідно, заперечень на неї, сторонами у справі до суду надано не було.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд зазначає про те, що головуючий у справі суддя Білостоцький О.В. з 09.08.2021 року перебував у відпустці, в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу судді на роботу.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 13.11.2016 року. На час виходу позивача у відставку, його щомісячне довічне грошове утримання становило 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, у подальшому, позивачу здійснювалися перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді, у тому числі у зв'язку зі зміною правового регулювання розміру посадового окладу працюючого судді.
Так зокрема, 10.03.2020 року Одеським апеляційним судом було видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/250/2020, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року складає 223 337,50 грн.
На підставі вищезазначеної довідки, позивач 11.03.2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди. Водночас пенсійним органом було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/8873/20 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі Відділу з питань перерахунку пенсій управління застосування пенсійного законодавства №9 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №86 від 12 березня 2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 року.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 30.11.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/8873/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято протокольне рішення №951050840932 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020. Однак, при здійсненні даного перерахунку відповідачем з 19.02.2020 року було зменшено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача до 66% суддівської винагороди працюючого судді.
Також з матеріалів адміністративної справи вбачається, що 28.01.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було здійснено перевірку пенсійної справи ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено, що в електронній пенсійній справі позивача не встановлена особливість «призначення за рішенням суду», з огляду на що прийнято рішення про доопрацювання пенсійної справи.
З огляду на зазначене, 01.02.2021 року пенсійним органом було сформовано новий перерахунок пенсії ОСОБА_1 №951050840932 із проставленням відмітки «призначення за рішенням суду». При цьому в зазначеному рішенні відповідачем також було визначено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача на рівні 66% суддівської винагороди працюючого судді.
02.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами (письмовими та поданими через електродний кабінет) про перерахунок свого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 74% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, позивачу пенсійним органом було відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має розраховуватися, виходячи з відсоткових розмірів суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно вимог ч.3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Так за 28 років стажу на посаді судді розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки становить 66%.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, щодо зменшення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки з 74% до 66 %, а також із рішенням від 01.02.2021 року №951060858507, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві у справі №420/9100/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, ПФУ, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII, який забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон № 1402-VIII).
Статтею 142 Закону № 1402-VIII регламентовані питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема:
судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
В свою чергу, згідно пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначено, зокрема, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
З огляду на викладене, з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Судом у справі №420/9100/21 встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №420/8873/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 року.
Водночас при здійсненні такого перерахунку, відповідачем при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано лише стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді (28 років 7 місяців 25 днів), що склало 66% (50% (20 років) + 16% (8 років*2) від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, як стверджує позивач, при здійсненні такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було зараховано до стажу його роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наступні періоди: половину часу навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова з 01.09.1981 року по 22.04.1986 року (2 роки 3 місяці 26 днів); роботу виконуючим обов'язки помічника прокурора Київського району м. Одеси з 23.04.1986 року по 06.07.1986 року (2 місяці 14 днів); роботу стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури Київського району м.Одеси з 07.07.1986 року по 06.01.1987 року (6 місяців ); роботу стажистом на вакантній посаді помічника прокурора Київського району м.Одеси з 07.01.1987 року по 30.06.1987 року (5 місяців 24 дні); роботу на посаді помічника прокурора Київського району м.Одеси з 01.07.1987 року по 17.04.1988 року (9 місяців 17 днів).
З даного приводу суд зауважує наступне.
Так відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно і ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 10 років до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота виконуючим обов'язки помічника прокурора Київського району м. Одеси з 23.04.1986 року по 06.07.1986 року (2 місяці 13 днів); та на посаді помічника прокурора Київського району м. Одеси з 01.07.1987 року по 17.04.1988 року (9 місяців 17 днів).
Водночас суд зауважує, що відповідно до статті 32 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (в редакції чинній на момент проходження позивачем служби в органах прокуратури та слідстві) встановлено такі поняття:
"прокурор" - Генеральний прокурор України, прокурор Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції;
"слідчий" - слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки.
Відтак посада «стажист прокуратури» та «стажист слідчого прокуратури» не охоплюється поняттям «прокурор» та «слідчий», враховуючи його визначення, яке міститься у ст.32 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року, а тому законних підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді стажиста прокуратури та стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
Вказана правова позиція узгоджується була висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року по справі №692/290/17.
Також суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України №584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова у період з 01.09.1981 року по 22.04.1986 року.
З огляду на викладене, судом встановлено, що загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає повних 32 роки з них 28 років 7 місяців 24 дні на посаді судді.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із його стажу повних 32 роки, становить 74 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 24 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (12х2=24).
Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.11.2020 року №951050840932 щодо нарахування ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких умов суд вважає за необхідне визнати також протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.02.2021 року №951060858507, у якому позивачу також було зменшено розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 74% до 66%.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, а також необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 74% суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи на посаді судді 32 повних років, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім у даному випадку.
Водночас суд зауважує, що не підлягають задоволеною позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення з 19.02.2020 року при перерахунку належного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням для розрахунку лише роботи на посаді судді в розмірі 28 років, а також визнання протиправної відмови, викладеній у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №6176-5807/Б-02/8-1500/21 від 16.04.2021 року у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача при вирішенні адміністративної справи №420/9100/21 в цій частині буде визнання протиправними та скасування саме рішень №951050840932 від 30.11.2020 року та від 01.02.2021 року №951060858507, яким були порушені права та інтереси позивача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що позивачем було надано до суду квитанцію про сплату судового збору на суму 2724,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Пенсійного фонду України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 9) про визнання протиправними дій, рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.11.2020 року №951050840932 та від 01.02.2021 року №95106085850 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% від розміру грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 32 повних років, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року №06-21/250/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький