Справа № 420/6554/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194981, місцезнаходження: 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 37-А) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 20 квітня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194981, місцезнаходження: 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 37-А) про визнання протиправними дій щодо відмови увиплаті щорічноїразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи у розмірі 9464, 00 грн. та зобов'язати нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2-ої групи внаслідок війни у розмірі 9464,00 грн.
Також у позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у прядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позов обґрунтовано тим, що позивач особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та перебуває на обліку в управлінні і має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, позивач зазначив, що йому нараховано та виплачено3640грн. разової грошової допомоги згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто не в повному обсязі.
Позивач звернув увагу, що звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованості за щорічну разову грошову допомогу інваліду війни 2 групи за 2020 рік до 05 травня у розмірі 8 - ти мінімальних, однак отримав відповідь про відмову у задоволенні заяви позивача.
Так, позивач не погоджується із зазначеною відмовою відповідача, вважає, що така відмова суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Таким чином, позивач зазначив, що з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № ІОрд/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, а тому відповідачем порушено права позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі за 2020 рік.
Ухвалою від 17 червня 2021 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
До суду 13 липня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», позивачу як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни було виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у 2020 році у розмірі 3640грн.
До суду 30 липня 2021 року від позивача надійшла відповідьна позовну заяву, відповідно до якого позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач заперечення до суду не надав.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 13 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 06 вересня 2021 року.
Позивач та його представник на відкрите судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить звіт про надсилання судової повістки електронною поштою, до суду 06 вересня 2021 року від представника позивача надійшла заява з проханням розглядати позов за його відсутності.
Представник відповідача на судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений засобами електронної пошти, про що свідчить звіт від поштового сервера та поштове повідомлення про вручення судової повістки. До суду 03 вересня 2021 року від відповідача надійшла заява про розгляд без присутності представника управління.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 06 вересня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.9-11) та є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 ,та, відповідно, має право на нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги, передбачену ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Суд встановив та не заперечується сторонами, що позивачу здійснена виплата разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, як особі з інвалідністю війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 3640грн.
Суд встановив, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням виплатити недоотриману частину грошової допомоги .
Листом від 27.11.2020 року вих. № 1703 Управління соціального захисту населення Захарівської РДА повідомило позивача про те, що виплата разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році позивачу була здійснена відповідно до Постанови КМУ від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 3640 грн., у зв'язку з чим виплата разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік була призначена та виплачена відповідно до законодавства (а.с.13-14).
Не погоджуючись із зазначеною відповіддю відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Так, вказана справа має типові ознаки зразкової справи № 440/2722/20.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551).
Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова
грошова допомога у розмірах: інвалідам групи - десять мінімальних пенсій за віком; групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст. 17-1 Закону №3551, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст.12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007.
В подальшому, Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи - 3640 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2020 - 1638,00 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи до 5 травня у 2020 році становить 13104 грн. (1638,00 грн. х 8).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по зразковій справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі 3640 грн., тобто у розмірі, меншому ніж передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомогу у належному розмірі.
Таким чином враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV), у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Однак, суд доходить висновку, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання сплатити кошти в сумі 9464 грн., оскільки розрахунок суми одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня із визначенням суми.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
Також у позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно не належить задоволенню, з таких підстав.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що зазначена норма не є імперативною та позивачем не надано доказів того, що рішення не буде виконане відповідачем добровільно, суд вважає, що клопотання не належить задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні інші судові витрати, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.
А також відсутні витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому жодні судові витрати не компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позову заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194981, місцезнаходження: 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 37-А) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194981, місцезнаходження: 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 37-А) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV), у розмірі восьми десяти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194981, місцезнаходження: 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 37-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV), у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми пенсії.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко