Справа № 420/7586/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3) про стягнення невиплаченого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, -
До суду 11 травня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3), в якій позивач просив стягнути невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно) в розмірі 6384 грн. 00 коп. та заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 (включно) в розмірі 3179 грн. 13 коп. (три тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 13 коп.).
Також, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.
Ухвалою від 17 травня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює з 07.11.2015 на посаді інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області, однак відповідачем неправомірно не виплачено Позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018.
Так, позивач зазначив, що відповідно до листа наданого відповідачем від 08.04.2021 вбачається, що доплату Позивачу за службу в нічний час було здійснено за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 року, в той же час, із згаданого листа вбачається, що кількість відпрацьованих годин у нічний час Позивачем за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 у розрізі місяців становить 1216 годин.
Позивач вважає, що з врахуванням п. 11 Розділу ІІ Порядку №260, Позивачу повинна була виплачена доплата за службу в нічний час за вказаний період: 2400 грн. (посадовий оклад Позивача) поділити на 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) * 35% (доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн.(доплата за годину служби в нічний час) * 1216 год. (кількість годин, відпрацьованих Позивачем у нічний час) = 6384,00 грн. (розмір доплати за 1216 годин, відпрацьованих Позивачем в нічний час).
Таким чином, на думку позивача, заборгованість Відповідача перед Позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період становить у загальній сумі 6384,00 грн.
Також, позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
На думку позивача, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь Позивача складає 3179,13 грн. (73,95 грн. (червень-листопад 2016 року) + 150,40 грн. (грудень 2016 - лютий 2017 року) + 217,60 грн. (березень, квітень 2017 року) + 229,02 грн. (травень 2017 року) + 299,75 грн. (червень-серпень 2017 року) + 360,38 грн. (вересеньжовтень 2017 року).
До суду 11 червня 2021 року (вхід. № ЕП/16008/21) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
Відповідач зазначив, що при розрахунку заборгованості по доплаті за службу в нічний час позивачем не враховано положення п. 11 Розділу ІІ "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", яким передбачено двохгодинну перерву для відпочинку поліцейським, які несуть службу в нічний час, яка не включається в службовий час. Щодо індексації грошового забезпечення вказав, що таке право, на переконання відповідача, виникло після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 782 від 18.10.2017, якою доповнено "Порядок проведення індексації грошових доходів населення" та передбачено право на індексацію особам, що проходять службу в лавах Національної поліції.
Ухвалою від 14 червня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.
Ухвалою, значеною до протоколу підготовчого засідання 09 серпня 2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 вересня 2021 року 11:00.
Позивач та його представник на відкрите судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить звіт про надсилання судової повістки електронною поштою, до суду 19 травня 2021 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представник відповідача на відкрите судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить звіт від поштового сервера.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 02 вересня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, відзив на позовну заяву, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.15-16).
Сторонами не заперечується, що позивач працює з 07.11.2015 на посаді інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області.
Так, суд встановив, що представник позивача звернувся до Департаменту патрульної поліції з адвокатським запитом вих. № 17/03/2021/61 від 17.03.2021 року, в якому просив повідомити про кількість нічних змін, відпрацьованих ОСОБА_1 у період з 2015 року по дату грудень 2020 року, чи здійснювалась доплата за службу у нічний час, чи здійснювалась індексація грошового забезпечення у період з 2015 року по дату направлення запиту; надати довідку про розмір грошового забезпечення за весь час проходження служби з відображення всіх премій, надбавок та інших складових (а.с.20).
Листом від 08.04.2021 року вих. № 372 аз/1/41/5/05-2021 Департамент патрульної поліції повідомив адвоката позивача про те, що поліцейським, які залучалися до служби у нічний час доплата здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць та позивачу здійснено доплату за службу у нічний час за період з 01.2018 року по 31.03.2021 року на загальну суму 7 269,78 грн., за період з 07.11.2015 року по 31.03.2018 року довідки обліку несення служби у нічний час до ДПП не надходили, а тому вказана доплата не здійснювалась.
Стосовно виплати індексації грошового забезпечення відповідач вказав, що таке право, на переконання відповідача, виникло після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 782 від 18.10.2017, якою доповнено "Порядок проведення індексації грошових доходів населення" та передбачено право на індексацію особам, що проходять службу в лавах Національної поліції (а.с. 7).
До листа додано довідку обліку несення служби у нічний час інспектора взводу №2 батальйону №1 полку за період з листопада 2015 року по лютий 2021 року згідно з розстановками сил та засобів; відомість про грошове забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (а.с. 8-13).
Не погоджуючись із сумами виплати, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1-2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII (надалі- Закон №580-VIII), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно з до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови №988, покладений обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, (далі - Порядок №260).
Згідно з п.3 Розділу І вказаного Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 годин.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Таким чином, суд доходить висновку, що доплата за службу в нічний час не є постійним платежем та її виплата потребує надання відповідних документів до фінансового підрозділу.
З огляду на матеріали справи, позивачу здійснювалась виплата доплати за роботу у нічний час в періоді з 01.04.2018 по 31.03.2021, зокрема сплачено всього 7269,78 гривень.
Відповідно до листа Департаменту патрульної поліції від 08.04.2021 року за період з 07.11.2015 року по 31.03.2018 року довідки обліку несення служби у нічний час до ДПП не надходили, а тому вказана доплата не здійснювалась.
Згідно з п. 11 Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Таким чином, звернення позивач до суду 11.05.2021 із даними вимогами реалізовано після закінчення трьох років з дня стверджуваного позивачем виникнення права на отримання доплати у нічний час в періоді, про який просить позивач, а саме 07.11.15-31.03.18рр. остаточно зазначений строк сплинув 31.03.21.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно).
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення позивачу виплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 02.12.2012 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Згідно з п.11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», не приймаються судом до уваги, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
При цьому Порядок №1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов'язок індексувати грошові доходи населення.
Більш того, в силу положень ч.2 ст.8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно; натомість, згідно відомості про грошове забезпечення за 2017 р., індексація вперше нарахована у листопаді 2017 р., що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Посилання відповідача на те, що право на індексацію грошового забезпечення виникло після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 782 від 18.10.2017, відхиляються з таких підстав.
Так, у постанові Верховного Суду по справі № 160/35/20 від 21.01.2021 року, Суд з приводу застосування норм постанови КМУ № 782 від 18.10.2017 зазначив таке:<… Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи…
49. Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
50. Верховний Суд наголошує, що, згідно зі статтями 18, 19 Закону N 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п'ятою статті 94 Закону №580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року.
51. Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Законом №580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок №1078… >.
Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та належать задоволенню шляхом зобов'язання Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
В той же час, суд доходить висновку, що слід відмовити у задоволенні позову про стягнення суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3179, 13 грн., оскільки нарахування такої індексації входить до дискреційних повноважень відповідача, які на час розгляду справи не виконані.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачу ще не нараховано індексацію, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на те, що такі судові витрати відповідачем не понесені, та позивач звільнений від сплати судового збору, жодні судові витрати не належать розподілу та відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти заявленої суми витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вона є не співмірною та не обґрунтованою.
Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та заяву відповідача про зменшення суми зазначених витрат, суд дійшов такого висновку.
Так, згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 21 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юлії Крат» укладено договір № 21/12/2020/61 про надання правової допомоги, відповідно до п. 2 якого з метою виконання даного договору Адвокатське бюро надає наступну правову допомогу представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА у місцевих (загальних, господарських, адміністративних) та апеляційних судах, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, Вищому антикорупційному суді, а також у Верховному Суді, зокрема у справах щодо стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час, заборгованості по індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні тощо.
Відповідно до п.п. 61. -6. 5 цього Договору, Адвокатське бюро має право на отримання гонорару у зв'язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Клієнт сплачує на користь Адвокатського бюро в якості оплати послуг за Договором грошові кошти у національній валюті - гривні у розмірі 30 % від суми, що стягнута на користь Клієнта у зв'язку з виконанням цього Договору.
Клієнт сплачує/передає на користь Адвокатського бюро суму, передбачену п. 6.2., у триденний строк з дня отримання грошових коштів, що стягнуті у зв'язку з виконанням цього Договору. Право Адвокатського бюро на отримання гонорару виникає відповідно з: закінчення календарного місяця; по закінченню доби згідно кількості відпрацьованих годин; по закінченню виконання дій; з моменту досягнення позитивного результату з виконання доручення. Обов'язок Клієнта сплатити гонорар виникає з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг та повинен бути виконаним протягом 5 наступних за підписанням днів, якщо інше не передбачено самим Актом наданих послуг.
Якщо Клієнт має претензії до якості наданої правової допомоги, він відмічає про це в Акті наданих послуг разом з його підписанням. Якщо Клієнт протягом 5-ти днів з моменту виставлення йому для підписання Акту наданих послуг не підписує вказаний акт та не відмічає про свої претензії, акт вважається підписаним і підлягає оплаті.
Так, суд встановив, що 08 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та АБ «Юлії Крат» підписано акт здачі-прийняття наданої правової (правничої) допомоги № 1 до Договору про надання правової допомоги №21/12/2020/61 від 21 грудня 2020 року, відповідно до якого надано наступні послуги:
1. Складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультацій кількістю 1 годину вартістю 1000 грн., всього 1000 грн.
2. Формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання та оформлення (формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, забезпечення підписання) та подання позовної заяви кількістю 3 години, вартістю 1000 грн. за годину, всього 3000 грн.
Всього за наданні послуги сплачено 4000 грн. (а.с.14).
У п. 2 акту зазначено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 днів з моменту набуття законної сили рішенням у справі та отримання рахунку.
Таким чином, суд встановив, що вартість години роботи адвоката складає 1000 грн.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат та заперечення відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши наданий позивачем детальний опис (наданих послуг) з урахуванням категорії даної справи, конкретних обставин у цій справі, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати на проведену роботу не є неминучими та фактичними, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що витрачений адвокатом час складання і направлення адвокатських запитів фактично охоплюється витратами на підготовку позову, а тому не є фактичними, у звязку з чим не належать відшкодуванню.
Стосовно витрат на формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання та оформлення (формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, забезпечення підписання) та подання позовної заяви кількістю 3 години, вартістю 1000 грн. за годину, всього 3000 грн. суд зазначає, що з урахуванням категорії справи, її нескладності, суд доходить висновку, що такі витрати є завищеними і неспівмірними з проведеною роботою.
Суд вважає, що фактичним та неминучим часом на підготовку позову, який складається з 8 стор., що містить, в основному, посилання на норми законодавства, є дві години, а отже фактичними та неминучими витратами на підготовку даного позову 2000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу належать задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сум 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3) про стягнення невиплаченого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, - задовольнити частково
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок)
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко