Справа № 420/8581/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2021 року №2308526/42310383;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 11.12.2020 року датою подання її на реєстрацію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку була складена та направлена до контролюючого органу податкова накладна №31 від 11.12.2020 року, реєстрацію якої з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу (далі ПК) України було необґрунтовано зупинено. При цьому підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Одеській області було зазначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарської операції, відображеної у податковій накладній №31 від 11.12.2020 року, підприємством було направлено до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак Комісією було прийнято рішення від 12.01.2021 року №2308526/42310383 про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної. Позивач вищезазначене рішення вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що не враховує специфіку господарської операції позивача, відображеній у цій накладній, та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття цього рішення.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
16.07.2021 року на електрону пошту суду від представника Головного управління ДПС в Одеській області та одночасно Державної податкової служби України надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідачі позов не визнають та зазначають, що рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2021 року №2308526/42310383, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №31 від 11.12.2020 року, є правомірним та законним, з огляду на ненадання платником податків всіх необхідних первинних документів для реєстрації спірної податкової накладної після зупинення контролюючим органом її реєстрації.
17.08.2021 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку податковими органами до суду надано не було.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд вказує на те, що головуючий у справі суддя Білостоцький О.В. з 09.08.2021 року перебував у відпустці, в зв'язку з чим справу рішення у справі постановлено в перший день після виходу судді на роботу.
Суд у справі встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.07.2018 року №15561020000066927.
З метою здійснення власної господарської діяльності, 03.11.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» (як підрядником) та товариством з обмеженою відповідальністю «О-СТ21» (як замовником) було укладено договір підряду.
Відповідно до п.1.1 та 1.2 Договору підрядник зобов'язуються на свій ризик зі своїх матеріалів, перелік яких вказаний у Додатку 1 (Специфікації) до договору виконувати за завданням замовника власними та/або залученими силами роботи з поточного ремонту нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18, а замовник, у разі відсутності претензій, зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи та використані в поточному ремонті матеріали.
У свою чергу, замовник зобов'язуються надати підряднику доступ до місця проведення встановлених робіт на термін їх виконання, технічне завдання, та забезпечити своєчасне фінансування, прийняття належним чином виконаних робіт та оплатити їх у порядку, встановленому цим Договором.
Загальний строк виконання Підрядником встановлених робіт за Договором складає 6 (шість) календарних місяців з моменту підписання даного Договору (п.2.1 Договору).
Згідно п.4.2-4.3 Договору ціна за даним договором є динамічною, визначається договірною ціною відповідно до кошторису, додатків до договору та актів приймання-передач за формою КБ-2. Зміни до кошторису і ціни робіт можуть бути внесені за двосторонньою згодою сторін у викладеній додатковій угоді, або на умовах, визначених цим Договором.
Встановлена при укладанні даного Договору ціна робіт може змінюватися (збільшуватися або зменшуватися) на умовах і в порядку, визначених Договором, та визначається згідно актів виконаних робіт та опису до них по факту виконання робіт.
Замовник оплачує матеріали та виконані Підрядником Роботи після моменту підписання сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт без зауважень Замовника в термін до кінця дії Договору визначеного в п.11.1 (п.4.5 Договору).
Приймання виконаних робіт оформлюється Актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2, підписаним представниками Сторін. Замовник зобов'язаний прийняти виконані Підрядником Роботи, в строк не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від підрядника Акту приймання виконаних робіт (п.5.1 та 5.2 Договору).
Також 03.11.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «О-СТ21» було підписано специфікацію до договору підряду від 03.11.2020 року, в якій в свою чергу сторони обумовили кількість та вартість матеріалу, що буде використаний позивачем при виконання ремонтних робіт.
11.12.2020 року за результатами наданих позивачем контрагенту послуг з ремонту нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18, а також використання при таких роботах будівельних матеріалів підрядника між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «О-СТ21» був підписаний акт про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року №2674 на загальну суму 568267,99 грн. Також між сторонами були підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року та підсумкова відомість ресурсів.
Також 11.12.2020 року позивачем на адресу контрагента була виписана видаткова накладна №2674 на загальну суму 568267,99 грн.
За результатами першої події, а саме надання послуг та будівельних матеріалів позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 11.12.2020 року на загальну суму 568267,99 грн. (ПДВ 94711,33 грн.). При цьому зазначена сума включала в себе, як послуги з ремонту на суму 265000,00 грн. у тому числі ПДВ 53 000,00 грн. так і використанні позивачем в результаті здійснення ремонту будівельні матеріали на загальну суму 208 000,00 грн. у тому числі ПДВ 41711,33 грн.
Податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» №31 від 11.12.2020 року згідно квитанції від 24.12.2020 року було доставлено до Державної податкової служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на положення п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуги відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на зазначене, 31.12.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» засобами електронного сервісу М.E.DOC було направлено до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копії первинних документів щодо податкової накладної №31 від 11.12.2020 року, реєстрацію якої було зупинено.
Однак рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2021 року №2308526/42310383 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №31 від 11.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав ненадання платником податку копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних.
Не погодившись із зазначеними рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач 12.01.2021 року звернувся зі скаргою до Держаної податкової служби України.
23.02.2021 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України №9181/42310383/2 була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Підставою залишення скарги без задоволення зазначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, позивач звернувся до суду із позовом у справі №420/8581/21 до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиву Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України та надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №31246 (далі - Порядок №31246).
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, встановлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого у встановленому порядку.
Згідно п.13 Порядку №31246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №31165 від 11 грудня 2019 року були затверджені Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 7 Порядку №31165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у вигляді Додатку №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №31165.
Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №31165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Зокрема, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.
Позивачем було надано до суду документи на підтвердження придбання ним будівельних матеріалів у контрагентів-продавців, що в подальшому використовувались ним при наданні послуг поточного ремонту нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18.
Відповідно до п. 10-11 Порядку №31165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520.
Згідно п. 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
При цьому п. 5 Порядку №520 включає в себе об'ємний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, а саме:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (п.п. 7, 9 Порядку №520).
Разом з тим суд зазначає, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у п. 5 Порядку №520 документи.
Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.
Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.
Водночас в квитанції від 24.12.2020 року про зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивача №31 від 11.12.2020 року, відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цієї податкової накладної.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5, 7, 9, 11 «Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до п. 12 вказаного Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДПС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарській операції, щодо якої було складено податкову накладну №31 від 11.12.2020 року.
З наданих до суду копій документів, які надавалися до податкового органу, вбачається зміст і обсяг господарської операції, по якої позивач подав для реєстрації податкову накладну, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять. Про наявність таких невідповідностей або розбіжностей не зазначено і у відзиві представником відповідачів.
Однак рішенням комісії Головного Управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2021 року №2308526/42310383 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №31 від 11.12.2020 року.
Підставами для прийняття такого рішення відповідачем зазначено про не надання позивачем копій документів, а саме: копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних.
Суд зазначає, що затверджена Порядком №520 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюванні рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.
При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов, щодо не надання позивачем контролюючому органу бухгалтерського документа (оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93, плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, оскільки рішення податкового органу не містить посилання та вимоги про необхідність їх надання.
Також суд зауважує, що зазначені відповідачами обставини не були покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення та не були зазначені ГУ ДПС в Одеській області у графі, яка передбачає надання платником податку копій документів.
Крім того, зазначені документи не є первинними документами що підтверджують факт надання послуг позивачем з виконання робіт поточного ремонту нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18 його контрагенту.
При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначене рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №3140/2160/18.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відповідачі за час розгляду адміністративної справи не надали до суду жодного доказу на підтвердження правомірності оспорюваного рішення, а також не зазначили обґрунтованих підстав для його прийняття, при цьому вони обмежились лише формальним посиланням на недостатність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів.
Разом з тим позивач, на думку суду, в повній мірі виконав свій обов'язок щодо надіслання до податкового органу всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарської операції з контрагентом, яка зазначена в податковій накладній.
Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують факт фінансово-господарської операції між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що їх достатність для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, з огляду на що рішення від 12.01.2021 року №2308526/42310383 про відмову у реєстрації податкової накладної №31 від 11.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №31 від 11.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає таке.
Так згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №31246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкової накладної, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 11.12.2020 року датою її фактичного надходження.
Також суд зауважує, що позивачем було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості другого співвідповідача Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44069166).
Так наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби територіальний орган - Головне управління ДПС в Одеській області.
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України зареєстровано 14.12.2020 року.
Наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 визначено розпочати з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби».
Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.12.2020 року №114 визначено розпочати з 01.01.2021 року здійснення Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», функцій і повноважень Головного управління ДПС в Одеській області, що ліквідується відповідно до пункту 1 постанови №893.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, затвердженого Наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС в Одеській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Головне управління ДПС в Одеській області забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Одеської області.
Головне управління ДПС в Одеській області є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) перебуває у стані припинення однак не ліквідоване. Проте його функціональні обов'язки передані до Головного управління ДПС в Одеській області, як територіального органу ДПС на правах відокремленого підрозділу. Зазначеним суб'єктом владних повноважень надавався відзив на позовну заяву.
На підставі вищезазначеного, враховуючи що станом на момент розгляду справи в суді функціональні обов'язки Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) передані до Головного управління ДПС в Одеській області, як територіального органу ДПС на правах відокремленого підрозділу, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача зазначений орган.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 03.06.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 2270,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «МІТРАКС ЮГ» (виконавець), було укладено договір про надання правової допомоги №65 від 20.05.2021 року, відповідно до п.2.1. якого виконавець приймає зобов'язання надавати замовнику в межах його замовлення/замовлень правову допомогу, вказану в п.2.1.1. договору, а замовник зобов'язується здійснити плату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені цим договором та додатками до нього.
Відповідно до умов п.п. 4.1., 4.4. Договору №23-1, виконавець надає послуги замовнику відповідно до замовлення останнього. Відомості про надані послуги та додаткові витрати виконавця фіксуються в Акті прийому-передачі на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за замовленням за звітний період.
Як вказано у п.п. 5.1., 5.2, 5.5 Договору №23-1, ціна цього Договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат виконавця, наданих останнім та сплачених замовником протягом строку дії Договору. Гонорар за даним договором є фіксованим та складає суму вартості усіх замовлень, укладених на виконання даного договору. Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою сторін у ході підписання договору у відповідному додатку до нього. Вартість послуг та додаткові витрати виконавця сплачуються замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті - гривні на реквізити зазначені у цьому договорі протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання даного договору та/або протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення замовнику відповідного рахунку.
Позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до суду було надано копії замовлення про надання правової допомоги від 20.05.2021 року та платіжне доручення від 10.06.2021 року на суму 10 000,00 грн.
Так суд зауважує, що наданий до суду договір №65 від 20.05.2021 року носить загальний характер і не передбачає представництво інтересів позивача по конкретній справі; суду не надано детального почасового опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, з наданого до суду платіжного доручення вбачається, що позивачем було сплачено на користь Адвокатського об'єднанням «МІТРАКС ЮГ» суму у розмірі 10 000,00 грн.
Суд зазначає, що дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності, щодо якої існує стала судова практика.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс», а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, подання позову, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст. 134 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» (65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 16/2) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2021 року №2308526/42310383 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» №31 від 11.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» №31 від 11.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2270,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Прайм Пропертіс» суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький