Справа № 420/12418/21
13 вересня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років максимальним розміром;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 року і надалі.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що йому була призначена пенсія у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб»№2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
Однак, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення з 01.04.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, пенсійним органом протиправно обмежило розмір його пенсії максимальним розміром.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП/21206/21 від 06.08.2021р.) на позовну заяву (а.с.14-16).
Відзив обґрунтований наступним.
Починаючи з 01.01.2018 року, згідно зі ст. 2 згідно Закону України №3668 від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначений Закон України №3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є чинним з 01 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилання позивача на Рішення Конституційного суду України по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення 1 речення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, саме у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VII від 24.12.2015 року, однак, редакція Закону України №3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою, а тому обмеження застосовані правомірно.
Станом на 13 вересня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 з 03.09.2004 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (а.с.21).
З 01.04.2019 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії (а.с.6).
Розмір пенсії позивача після проведення перерахунку становить 25605,52 гривень, проте з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, позивачеві виплачуться 17690,00 гривень.
Вважаючи обмеження пенсії максимальним розміром - протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно Закону України №848-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення у цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, є нечинною.
Відповідно до Закону України №1774-VIIIвід 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України№1774-VIII від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Тобто, внесені Законом України №1774 від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення з 01.04.2019 року перерахунку та виплати пенсії позивачу з обмеженням граничного розміру пенсії є протиправними та не ґрунтуються на чинних нормах законодавства.
Суд зазначає, що вказані дії пенсійного органу є звуженням обсягу прав позивача та позбавленням його права на соціальний захист у повному обсязі, як то передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача (а.с.7) відмовив йому у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром з мотивів чинності Закону України №3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Відтак, спору щодо відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії на час звернення позивача з позовною заявою до суду не існувало.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії, на виконання даного рішення суду, у розмірі менше ніж 90 %, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, як передчасній.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень який підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139,250, 251, 255, 257-262, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років максимальним розміром; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 року і надалі - задовольнити частково.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження з 01.04.2019 року перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Балан Я.В.