14 вересня 2021 року м.Київ № 320/5516/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.04.2021 №4339-4934/Б-02/8-1000/21 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 01.04.2021 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 1776,45 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.03.1987 по 17.03.1987 (1776,45/х16х25,4).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку пенсії на підставі довідки №8 від 11.05.2020, виданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська регіональна комунальна компанія», посилаючись на те, що вона не підтверджується первинними документами, а тому не може бути прийнята до перерахунку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що довідка про заробітну плату, на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок пенсії, не підтверджена первинними документами, що виключає можливість перерахунку на її підставі пенсії по інвалідності.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 10.09.1997.
Позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія №1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 01.06.2020.
Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0092580 від 03.03.2020 позивачу встановлено довічно 1 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом встановлено, що позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим УСЗН Броварської РДА 18.03.2021, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
У період з 02.03.1987 по 17.03.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується маршрутним листом.
Як вбачається з довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках №8 від 11.05.2020, виданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська регіональна комунальна компанія» за роботу в населених пунктах зони відчуження - м.Чорнобиль з 02.03.1987 по 17.03.1987 (16 днів) позивачу виплачена заробітна плата в розмірі 1776,45 крб.
22.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок пенсії та виплату пенсії по інвалідності, виходячи з заробітної плати в сумі 1776,45 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.03.1987 по 17.03.1987.
Листом від 19.04.2021 №4339-4934/Б-02/8-1000/21 відповідач відмовив у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що в довідці не відображені відомості про правонаступника, не зазначено на підставі яких первинних документів її видано, до довідки не додано документів про облік робочого часу.
Не погоджуючись з відмовою відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII)
Статтею 10 Закону №796-XII наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 01.01.2015 додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно з ст. 57 Закону України №796-XII, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Так, пунктом 1 вказаного Порядку встановлено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з абз. 4 ст. 15 Закону України №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Позивачу така довідка видана Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська регіональна комунальна компанія».
Як вбачається з довідки №8 від 11.05.2020, позивачу за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.03.1987 по 17.03.1987 (16 днів) виплачена заробітна плата в розмірі 1776,45 крб.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
У ст. 2 вказаного Закону передбачено, що основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про заробітну плату»). Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про заробітну плату»). До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, премія в розмірі 1400 крб. є невід'ємною складовою заробітку позивача за роботу в зоні відчуження у період з 02.03.1987 по 17.03.1987.
Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.
У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час 1776,45 крб. ділиться на число відпрацьованих днів (16 днів), а одержана сума множиться на 25,4.
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Таким чином, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 №644.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.02.2020 у справі №№810/1198/17, від 29.09.2020 у справі №496/4408/16-а, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 07.06.2018 у справі №577/1982/17, від 24.04.2018 у справі №686/6278/17, від 12.06.2018 у справі №458/417/15-а.
З матеріалів справи вбачається, що для перерахунку пенсії позивачем надано відповідачу довідку про заробітну плату від 11.05.2020 №8, яка видана Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська регіональна комунальна компанія».
Судом встановлено, що вказана довідка за формою та змістом відповідають вимогам наказу Міністерства соціального захисту населення України від 12.10.2012 №644.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тотожні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені у ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити про надання підтверджуючих документів або вчинялись інші дії і за наслідками таких дій відповідачем були отримані докази, що свідчать про невідповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату фактичним обставинам, відповідач під час розгляду справи не надав.
Більш того, суд акцентує особливу увагу на тому, що довідка не визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.
Суд наголошує, що відповідач, не будучи органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров'ям, виконувала свій громадянський обов'язок перед державою.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною 2 ст. 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії, викладена у листі від 19.04.2021 №4339-4934/Б-02/8-1000/21 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладену у листі від 19.04.2021 №4339-4934/Б-02/8-1000/21 у перерахунку пенсії позивачу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine)); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Крім того, приписами ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача провести з 01.04.2021 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 1776,45 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.03.1987 по 17.03.1987 (1776,45/х16х25,4).
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Таким чином, призначена пенсія підлягає перерахунку з дня звернення пенсіонера для її перерахунку із відповідною заявою, а саме: з 1 числа місяця у разі звернення пенсіонера до 15 числа цього місяця включно та з першого числа наступного місяця у разі його звернення після 15 числа.
З матеріалів справи вбачається, що з відповідною заявою позивач звернувся до відповідача 22.03.2021, отже право на підвищення пенсії, тобто на її перерахунок, виникло у позивача з 01.04.2021.
За таких обставин, позовна вимога у частині здійснення перерахунку та виплати пенсії підлягає задоволенню саме з 01.04.2021.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.04.2021 №4339-4934/Б-02/8-1000/21 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) з 01.04.2021 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 1776,45 крб. одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 02.03.1987 по 17.03.1987 (1776,45/х16х25,4).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.