13 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6333/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 №Ф-12548-17 на суму 20 741,82 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-12548-17 У на суму 20 741,82 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ф-12548-17 У на суму 29 004,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2021 року на адресу Головного управління ДПС України у Волинській області представником відповідача надіслано адвокатський запит про надання інформації про наявність або відсутність у позивача заборгованості по єдиному соціальному внеску. 18 червня 2021 року відповідачем отримано відповідь від Головного управління ДПС України у Волинській області, відповідно до якої 05.02.2019 року ГУ ДФС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12548-17 на суму 20 741,82 грн., а також 12.06.2019 року сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12548-17- У на суму 20 741,82 грн. Крім цього, 22.06.2021 року у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) отримано копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 року №ф-12548-17 У на суму 29 004,36 грн., якою збільшено нарахування єдиного соціального внеску по сформованих раніше вимогах про сплату боргу (недоїмки). Зазначені вимоги були сформовані податковим органом за період із 2017 - 2020 рр. у зв'язку із тим, що позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем і зобов'язана була сплачувати мінімальний страховий внесок незалежно від фактичного отримання доходу від діяльності. А відтак позивач вважає сформовані податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки у період 2017-2020 роки органами соціального захисту населення було здійснено нарахування та сплату за позивача єдиного соціального внеску.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та відповідно до статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.25).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погодився з даним позовом та вважає його безпідставним. Вказує на те, що у зв'язку із тим, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовано відповідно до вимог чинного законодавства, вважає позов безпідставним та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.28-29).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, згідно відомостей наявних в Єдиному державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 05.05.2011 по 03.12.2020. При цьому, з березня 2016 року березня 2021 року отримує допомогу при народженні дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20-21).
У відповідь на адвокатський запит від 09.06.2021 про надання інформації про наявність або відсутність у позивача заборгованості по єдиному соціальному внеску, відповідач листом від 14.06.2021 року №9831/6/03-20-13-04-06 (а.с.9-10) повідомив, що 05.02.2019 року ГУ ДФС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12548-17 на суму 20 741,82 грн.(а.с.14), а також 12.06.2019 року сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12548-17- У на суму 20 741,82 грн (а.с.15).
Крім цього, 22.06.2021 року у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) позивачем отримано копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 року №Ф-12548-17 У на суму 29 004,36 грн., якою збільшено нарахування єдиного соціального внеску по сформованих раніше вимогах про сплату боргу (недоїмки) (а.с.16).
Вважаючи вказані вимоги про сплату боргу протиправними, позивач оскаржила їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 2 того ж Закону виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 4 частини першої статті 4 вищевказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 того ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Частиною дванадцятою статті вищевказаного Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно із частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною четвертою статті 4 того ж Закону передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Частиною четвертою статті 18 того ж Закону встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що лише здійснення підприємницької діяльності може тягнути за собою обов'язок для особи сплати єдиного внеску, разом з тим, на думку суду нездійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та надання доказів неможливості її здійснення унеможливлює виставлення вимоги про сплату боргу.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами- підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
З 01 січня 2017 року діяло правило, відповідно до якого у разі якщо таким платником не. отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" це положення має таку редакцію: "У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".
За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до пункту 5 статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до пункту 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого, платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Разом з тим, вирішуючи справи даної категорії повинно бути враховано, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Поряд з цим, у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в тому числі по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов'язок сплати такою особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску не виникає.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 240/144/19 та від 27.04.2020 р. у справі № 120/581/19-а.
Як слідує з матеріалів справи в період з березня 2016 року по березень 2021 року відповідач отримує допомогу при народженні дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про що зазначено в довідці ОК-5 з якої також слідує, що Управлінням соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області, повністю сплачено страхові внески за позивача у період з березня 2016 року по березень 2021 року, та вказаний період включено до страхового стажу позивача.
Тобто, у період, за який відповідачем було нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача органами соціального захисту населення було здійснено нарахування та сплату зазначеного внеску.
Слід наголосити, що підприємницької діяльності у період 2017-2021 рр. позивач не здійснювала, відповідно жодних доходів від підприємницької діяльності не отримувала.
За приписами абзаців сьомого та дванадцятого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 , цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно1 до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 178, єдиний внесок нараховується: за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту ,1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 178, єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відсотки суми грошового підпункту 2 пункту 4 Порядку № 178, обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску (далі - платники): районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 1 цього Порядку.
Отже, застрахована особа може не здійснювати підприємницьку діяльність у випадку догляду за дитиною віком до трьох років та отримання допомоги при народженні дитини, при цьому, самостійно не сплачує єдиний внесок, а отримує щомісячну допомогу, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок.
Наведені обставини свідчать про протиправність сформованих податковим органом вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі вимог про сплату боргу (недоїмки) від Головного управління ДФС у Волинській області від 05.02.2019 №Ф-12548-17 на суму 20 741,82 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-12548-17 У на суму 20 741,82 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ф-12548-17 У на суму 29 004,36 грн, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 25.05.2021 № 28043753.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Волинській області від 05.02.2019 №Ф-12548-17 на суму 20 741,82 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 №Ф-12548-17 У на суму 20 741,82 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ф-12548-17 У на суму 29 004,36 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський