Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"05" вересня 2007 р. Справа № 11/280а
14 год. 50 хв.
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Чернігівський хлібокомбінат»
14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 41
До: Державної податкової інспекції у м. Чернігові
14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса. 28
Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Ю.М.Бобров
Секретар О.Ю.Михальова
Представник позивача: Долін О.О., довіреність № б/н від 29.08.2007
Представники відповідача: Городник Т.М. - начальник відділу, довіреність № 4425/9/10-010 від 28.08.2007; Усенко Л.М. - головний держподатінспектор, довіреність № 5766/9/10-010 від 04.07.2007; Казко О.О. - головний держподатревізор-інспектор, довіреність № 5905/9/10-010 від 05.09.2007
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Курило Я.М.
Позивачем -Відкритим акціонерним товариством «Чернігівський хлібокомбінат» подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Позивач вважає, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать положенням Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) щодо визначення (встановлення) порядку нарахування податкового кредиту в ході господарської діяльності платника податку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач у письмових запереченнях проти позову позовних вимог не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представники відповідача та прокурор у судовому засіданні підтримали заперечення з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.
Дослідивши матеріли справи та надані докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності -юридичну особу, взято на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові, зокрема зареєстровано як платника податку на додану вартість.
ДПІ у м. Чернові було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.03.07р. , за результатами якої складно акт перевірки від 08.08.07р. № 712/23/05517558.
Як зазначено у висновку акта перевірки, перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2702840,91 грн.
В акті відповідач вказує на те, що відповідно до довідки № 554 Чернігівського обласного управління статистики та Статуту ВАТ «Ченігівський хлібокомбінат» єдиною регулярною, постійною та суттєвою діяльністю позивача є виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих товарів. Отже, вважає відповідач, податок на додану вартість, сплачений позивачем при придбанні товару, який згодом ним було продано (експортовано), не може відноситися до податкового кредиту, оскільки цей товар не призначався для використання в господарській діяльності.
На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2007 року № 0003882320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 2702840,00 грн. основного платежу та в сумі 1351420,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 4054260,00 грн.
Як вбачається із п. 3.1.5 акта перевірки, ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» у 2006 році було здійснено декілька операцій з купівлі товару -пшениці продовольчої, шроту соняшника та їх подальшого продажу на експорт через посередника -комісіонера.
Сума ПДВ в розмірі 2702840,91 грн. по виданим податковим накладним включена позивачем до податкового кредиту.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Із введенням в дію Господарського кодексу України від 16.01.03р. № 436-IV з'явилося базове визначення поняття господарської діяльності.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартістю характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 Кодексу).
Господарська діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (ч. 2 ст. 3 Кодексу).
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ч. 1 ст. 43 Кодексу).
Як зазначено у Статуті ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», метою діяльності Товариства є здійснення виробничої, комерційної, постачальницької, торговельної, посередницької та інших видів діяльності для отримання прибутку від вкладеного капіталу, задоволення на його підставі соціально-економічної зацікавленості акціонерів та членів трудового колективу, які не є акціонерами, відповідно до цього Статуту.
Згідно Статуту позивача, предметом діяльності Товариства є, зокрема, виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих товарів; оптова торгівля; заготівля, зберігання сільськогосподарської продукції, зерна, реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках, тощо, всього 62 види діяльності.
Суд вважає, що вищевказані операції з купівлі позивачем товару -пшениці продовольчої, шроту соняшника та їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме продажу на експорт через посередника -комісіонера, з метою одержання прибутку, не протирічать Статуту ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат», не заборонені законом і є одним із видів господарської діяльності позивача.
В акті перевірки відповідач посилається на п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.07р. № 283/97-ВР, згідно якого господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та не користь першої особи.
Посилаючись лише на довідку № 554 Чернігівського обласного управління статистики та Статуту позивача, відповідачем в акті перевірки робиться висновок, що єдиною(?) регулярною, постійною та суттєвою діяльністю ВАТ «Чернігівський хлібокомбінат» є виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих товарів. При цьому жодних інших доказів на підтвердження такого висновку, відповідачем суду не надано.
Крім того, як вбачається із акта перевірки, позивач відносив грошові суми, сплачені за товар, який був об'єктом вищевказаних операцій купівлі-продажу, до складу валових витрат виробництва (оподатковуваних операцій) і при проведенні перевірки завищення позивачем валових витрат перевіряючими не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача помилковими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, отже відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАСУ, здійснені позивачем судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16 серпня 2007 року № 0003882320/0.
3. Присудити з Державного бюджету України (р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) Відкритому акціонерному товариству «Чернігівський хлібокомбінат» (14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 41, р/р 260051728 в Райффайзен банк Аваль м. Чернігова, МФО 353348, код 05517558) 3,40 грн. здійснених судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.
Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 05.09.07р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 07.09.07р.
Суддя Ю.М. Бобров