Справа № 567/1066/21
09 вересня 2021 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській областіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №380973 від 03.08.2021 року, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало допущене, на думку відповідача, порушення позивачем вимог п.п.2.3 в), 2.1 г), 9.9 б) ПДР України, а саме - ОСОБА_1 03.08.2021 р. о 10 год. в м.Острог по вул.Східна, 82а керував транспортним засобом марки «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був непристебнутий ременем безпеки, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівником поліції, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП.
Винесену відносно нього постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Зазначає, що у день складення оскаржуваної постанови він керував транспортним засобом «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , о 10 год 00 хв.в м.Острог по вул.Східна, 82а та був зупинений поліцейським СРПП ВП № 3 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області капралом поліції Ляликом І.П., який склав відносно нього постанову за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП.
Вказав, що зміст оскаржуваної постанови, зокрема, в частині, що стосується керування автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки, не відповідає дійсності, оскільки під час руху автомобіля він у відповідності до п.п.2.3 в) ПДР України був пристебнутий ременем пасивної безпеки.
Крім того, зазначив, що після зупинки керованого ним автомобіля він на вимогу працівника поліції помилково пред'явив договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9169526, строк дії якого закінчився, та після того як він це виявив він пред'явив чинний поліс №АТ/0837886 від 02.08.2021 р., зі строком дії з 00 год. 00 хв. 03.08.2021 року по 02.08.2022 року включно, однак дана обставина не була взята поліцейським до уваги, оскільки він почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Окрім наведеного, вказав, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.125 КУпАП (неввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського), вчинення якого також ставиться йому у провину, він не вчиняв та обставини, наведені в оскаржуваній постанові у цій частині не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Ухвалою суду від 26 серпня 2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням строку, встановленого ч.1 ст.286 КАС України.
У визначений судом строк відповідач не надав відзив на позовну заяву та доказів, які б спростовували доводи позивача.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи у суді були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 380973 від 03.08.2021 р. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом засобом «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був непристебнутий ременем безпеки, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, також не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки працівником поліції, чим порушив п. 2.3 в), 2.1 ґ), 9.9 б) ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Так, відповідно до пп. в) п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Диспозиція ч.5 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки.
Відповідно до пп. ґ) п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Диспозиція ч.1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Згідно з пп. б) п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідальність за недотримання вищевказаної вимоги встановлена ст.125 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами 1 і 2 статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.2 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, які полягають у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП визначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За змістом наведених норм, поліцейський не був зобов'язаний складати протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що останній заперечував факт вчинення правопорушень та для збереження доказів правопорушень, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Однак відповідач не надав суду будь-яких доказів фіксування порушення на підтвердження обставин, вказаних у винесеній поліцейським постанові.
Враховуючи наведе, суд вважає висновки поліцейського про порушення ОСОБА_1 ПДР України такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з наявністю яких закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з положенням ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного порушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність підтвердження водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, та відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №536/1703/17.
Так, у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2021р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП.
Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП, зокрема, покази свідків, фото- чи відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення тощо, відповідач не надав.
Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення. Доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.
Згідно ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем належним чином не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП, а тому постанова БАВ №380973 від 03.08.2021 рокупро накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил дорожнього руху, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність фактичних та правових підстав для скасування постанови БАВ №380973 від 03.08.2021 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП та закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Чинне законодавство передбачає ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду України у справі №543/775/17 від 18.04.2020 року).
Позивачем при зверненні до суду понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 454 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.2 ст.16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Окрім того, відповідно до ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно договору про надання правничої допомоги від 03.08.2021р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юлії Хмарук», додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.08.2021р., акту наданих послуг від 13.08.2021р., вартість правової допомоги становить 1 200 грн., яку позивач сплатив за підготовку позовної заяви, та на підтвердження здійснення оплати позивачем надано дублікат банківської квитанції № 9241-6577-6600-5941 від 13.08.2021 р. на суму 1 200 грн. (а.с.12-15).
Таким чином, з урахуванням задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь позивача також необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 134, 241-246, 255, 286 КАС України,-
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2, код ЄДРПОУ 40108761) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №380973 від 03.08.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 грн. та 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2, індекс 33028, код ЄДРПОУ 40108761).
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.