20.07.2021 Справа №607/6880/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Савіцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у спільному майні,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні.
В обґрунтуванні своїх вимог вказують, що за життя їх батька ОСОБА_4 було видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок від 28 лютого 1991 року. Свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 40 від 27 лютого 1991 року. В такому свідоцтві зазначається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_2 ) дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Для підтвердження вище наведеного позивачі надають довідку від 23 червня 2020 року №338, виданої Байковецькою сільською радою, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року рахується колгоспним двором, членами якого були:
- ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_5 - дружина, член колгоспного двору, 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_1 - син, член колгоспного двору, 1964 року народження;
- ОСОБА_3 - син, член колгоспного двору, 1964 року народження;
- ОСОБА_2 - дочка, член колгоспного двору, 1970 року народження.
Позивачі посилаються на діючий на той момент Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року, зокрема на те, що усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Виходячи із вище наведеного позивачі стверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року, на день припинення існування колгоспного двору належав на праві спільної власності в рівних частках голові та членам колгоспного двору. У зв'язку з цим, розмір частки члена колгоспного двору слід визначати виходячи з рівності часток усіх його членів, тобто кожному із позивачів, як члену колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року належить по 1/5 частці в майні колгоспного двору АДРЕСА_1 , як таким, що не втратили права на частку в його майні.
З урахуванням викладеного позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визначити розмір їх часток на праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, а саме в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 по 1/5 частці.
В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились, проте від їх представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, розглянувши подані позивачами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини.
Колгоспний двір - це родинно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст.120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності
Згідно частини другої статті 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності.
Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 28 лютого 1991 року, яке було видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів 40 від 27 лютого 1991 року, де зазначається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належить колгоспному двору, що складається з п'яти членів, головою якого є ОСОБА_4 .
В матеріалах справи міститься довідка від 23 червня 2020 року №337 видана Байковецькою сільською радою, про те, що згідно рішення виконкому Чернелів-Руської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №69 від 24 листопада 2011 року перейменовано в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 23 червня 2020 року №338 виданої Байковецькою сільською радою, про те, що будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , станом на 01 липня 1990 року колгоспний двір, членами колгоспного двору були:
- ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_5 - дружина, член колгоспного двору, 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_1 - син, член колгоспного двору, 1964 року народження;
- ОСОБА_3 - син, член колгоспного двору, 1964 року народження;
- ОСОБА_2 - дочка, член колгоспного двору, 1970 року народження.
Отже, відповідно до вище викладених положень, кожен з члені колгоспного двору набув у власність по 1/5 вказаного вище житлового будинку.
Виходячи з матеріалів справи, вбачається, що жодних правовстановлюючих документів позивачі не мають, та не можуть виготовити без звернення до суду, визнання право власності чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Стаття 392 ЦК України говорить про те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відтак, права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як членів колгоспного двору, підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ними права власності на це майно.
Суд, дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спільне сумісне майно як за членом колгоспного двору - на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спільне сумісне майно як за членом колгоспного двору - на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації - АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ).
Позивачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце реєстрації - АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце реєстрації - с. Жовтневе Тернопільського р-н Тернопільської обл; ІПН НОМЕР_3 ).
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич