26.08.2021 Справа №607/17527/14-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Дзюбича В.Л.
за участі секретаря судового засідання Комінярської О.М.
державного виконавця Перешлюги Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук Катерини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, -
Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук К.І. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань покладених на нього згідно виконавчого листа № 607/17527/14-ц, виданого 25 серпня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 382,02 дол. США, що еквівалентно 1 248 734,26 грн., 500 грн. пені та 1 827 грн. судового збору.
В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження №48629805 з виконання виконавчого листа №607/17527/14-ц, виданого 25 серпня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 382,02 дол. США, що еквівалентно 1 248 734,26 грн., 500 грн. пені та 1 827 грн. судового збору. За вказаним виконавчим листом боржником є ОСОБА_1 . 07 вересня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника. Державним виконавцем було надіслано запити до відповідних державних органів про надання інформації щодо наявності в боржника відкритих рахунків в банках, про джерела отримання доходів, про нарахування пенсії, про останнє місце роботи, про наявність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, про наявність відомостей про перетин кордону боржником. На вказані запити надійшли відповіді згідно яких у боржника наявні відкриті рахунки у банках, боржник не отримує дохід із заробітної плати та пенсії. Згідно відповіді з Державної прикордонної служби України наявні відомості про перетин боржником кордону. Оскільки, рішення суду не виконане та боржник ухиляється від його виконання, просить обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , до виконання ним вказаних зобов'язань.
У судовому засіданні головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюга Н.Р. подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу боржника ОСОБА_1 повністю підтримав та просив його задовольнити.
Дослідивши матеріали подання, судом встановлені наступні обставини.
25 серпня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/17527/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 14 від 27 лютого 2008 року в розмірі 56 382,02 дол. США, що еквівалентно 1 248 734,26 грн., 500 грн. пені за неналежне виконання зобов'язання та 1 827 грн. судового збору.
На підставі вказаного виконавчого листа 07 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Токарчуком М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48629805.
25 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Токарчуком М.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , в межах суми боргу.
Згідно акта головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Семенчук К.І. від 30 жовтня 2019 року виходом державного виконавця за адресою: м. Тернопіль, вул. Симоненка, 5/107 встановлено, що на вимогу виконавця ніхто не з'явився, вхідні двері квартири були зачинені на численні дзвінки та стукіт у двері ніхто не відреагував. Зі слів сусідів квартири АДРЕСА_2 боржника не бачив тривалий час, представитись відмовився.
Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук К.І. від 30 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження №48629805 оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 , а саме автомобіль «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .
Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1073709630 від 26 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсії не отримує.
Також на запит державного виконавця Пенсійним фондом України надано відповідь за №1073686087 від 26 липня 2021 року, згідно якої інформація про боржника ОСОБА_1 , який працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, а також інформація про останнє місце роботи - відсутня.
Згідно відповіді на запит №111636183 від 19 серпня 2021 року до Державної фіскальної служби України у боржника ОСОБА_1 наявні відкриті банківській рахунки у фінансових установах: Тернопільська філія АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Альфа-Банк» у м. Києві.
Відповідно до відповіді на запит №111636172 від 19 серпня 2021 року до Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук К.І. від 12 серпня 2021 року в рамках виконавчого провадження №48629805 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
Згідно відповіді на запит №101510189 від 20 квітня 2021 року за відомостями Державної прикордонної служби України у божника ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та 29 липня 2019 року він перетнув кордон в сторону в'їзду на територію України, а 20 липня 2019 року він перетнув кордон в сторону виїзду за межі України.
Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник належним чином рішення суду не виконує.
Одночасно з цим, матеріали подання не містять доказів того, що державним виконавцем вчинялися усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії на примусове виконання виконавчого листа №607/17527/14-ц виданого 25 серпня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, зокрема у матеріалах подання відсутні докази на підтвердження отримання боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .
Подання не містить письмових пояснень боржника ОСОБА_1 з приводу невиконання ним рішення суду, або відмови його від надання пояснень.
Таким чином, у наданих державним виконавцем копіях документів виконавчого провадження, відсутні докази, які б підтверджували те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього були реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Із поданих державним виконавцем копій документів виконавчого провадження, не вбачається ухилення боржника від виконання рішення, так як відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, крім того відсутні відомості про обізнаність боржника з виконавчим провадження.
Крім того, в поданні державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, в чому є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме погашенню існуючої заборгованості.
Державним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що саме обмеження боржника у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання рішення суду, буде сприяти його виконанню, оскільки боржник ОСОБА_1 з 20 липня 2019 року вже перебуває за кордоном.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання, закріпленого статтею 33 Конституції України, де чітко зазначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що встановлені законом підстави для задоволення подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук Катерини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу відсутні, а відтак в його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 251, 260, 261, 352-354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Семенчук Катерини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу - відмовити.
Копію ухвали направити до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області або безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич