08.09.2021 Справа №607/15966/21
провадження № 1-кс/607/5271/2021
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12021211040001110 від 08 серпня 2021 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, фізичної особи - підприємця, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Cтарший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в рамках кримінального провадження №12021211040001110 від 08 серпня 2021 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , терміном 60 діб.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції спільно з відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021211040001110 від 08 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Як зазначає слідчий, в ході розслідування встановлено, що 07 серпня 2021 року біля 23 год. 30 хв., водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «MAZDA-6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, червоного кольору (належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 29 липня 2021 року ТСЦ 6141, громадянину ОСОБА_4 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 ), без пасажирів та вантажу, рухався по вул. Максима Кривоноса, м. Тернопіль, у напрямку від перехрестя з вул. Миру до перехрестя з вул. Івана Мазепи.
Рухаючись у вказаного напрямку, навпроти будинку №8, вул. Максима Кривоноса, м. Тернопіль, із швидкістю біля 70 км/год., тобто швидкістю яка перевищувала дозволену на даній ділянці автодороги в межах населеного пункту - м. Тернопіль, Тернопільської області, водій ОСОБА_4 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав безпечної та дозволеної на даній ділянці автодороги швидкості руху, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР), а також вимоги, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов'язували його рухатися у населеному пункті (м. Тернопіль), із безпечною та дозволеною швидкістю руху, не більше 50 км/год., і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху водій ОСОБА_4 , не забезпечив безпеку дорожнього руху та під час руху перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію) ПДР, допустив виїзд керованого автомобіля «MAZDA-6» р.н. НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим грубо порушив вимоги пункту 10.1 та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34. Дорожня розмітка ПДР, яку перетинати забороняється, крім цього на даній ділянці автодороги виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги категорично заборонений.
Після виїзду на зустрічну смугу руху водій ОСОБА_4 , в порушення вимог п. 11.3 ПДР, не надав перевагу в русі технічно справному автомобілю «GEELY MR-7151A» реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, сірого кольору (належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого 21 листопада 2007 року ТСЦ 6141, громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому в АДРЕСА_3 ), під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_3 , який в цей час без пасажирів та вантажу рухався в межах своєї смуги руху вул. Максима Кривоноса, м. Тернопіль, у напрямку від перехрестя з вул. Івана Мазепи до перехрестя з вул. Миру, а допустив зіткнення передньої частини керованого автомобіля «MAZDA-6» р.н. НОМЕР_1 , з передньою частиною автомобіля «GEELY MR-7151A» р.н. НОМЕР_3 .
Перед зіткненням транспортних засобів водій автомобіля «GEELY MR-7151A» р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , реагуючи на рух автомобіля «MAZDA-6» р.н. НОМЕР_1 по зустрічній смузі руху, змінив напрямок свого руху ліворуч, уникаючи таким чином зіткнення транспортних засобів, однак з моменту виникнення небезпеки для свого руху, не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути зустрічного зіткнення транспортних засобів, тому у його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водій автомобіля «GEELY MR-7151A» р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї із розривом зчленування між тілами 4-го і 5-го шийних хребців та ушкодженням речовини спинного мозку на цьому рівні, протікання якої ускладнилося висхідним набряком спинного мозку із розвитком набряку-набубнявіння та компресії (стиснення) головного мозку від яких настала його смерть 12 серпня 2021 року о 15 год. 30 хв., під час проходження стаціонарного лікування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги».
Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 10.1, 11.3, 12.1, 12.4, вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), розділу 34. Дорожня розмітка Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерть потерпілого ОСОБА_7 .
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12021211040001110 від 08 серпня 2021 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
31 серпня 2021 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , згідно з вимогами пунктів: 1, 4, 5, частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 , документований біометричним паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , який виданий 08 січня 2020 року органом - 2301, і дійсний до 08 січня 2030 року. У даному паспорті наявна відмітка про отримання останнім 02 квітня 2020 року дозволу на проживання в Республіці Польща, а також відмітки про перетин останнім кордону і виїзду до Республіки Польща 22 січня 2020 року та повернення на територію України 02 вересня 2020 року, тобто про перебування ОСОБА_4 , закордоном протягом 8 місяців. Також встановлено, що ОСОБА_4 , користується посвідченням водія серії НОМЕР_6 виданим ВРЕР №3 м. Запоріжжя, категорії «В», яке є безтерміновим, а також має навички керування легковими автомобілями. Вказані обставини, в умовах дії договору України з країнами Європейського союзу про безвізовий режим, за наявності у підозрюваного ОСОБА_4 , біометричного паспорту для виїзду за кордон, ще із відміткою про дозвіл на проживання в Республіці Польща, а також посвідчення водія дозволяють останньому безперешкодно виїхати за межі України, і таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, встановлено, підозрюваний ОСОБА_4 , не одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні осіб похилого віку чи інвалідів не має, офіційно ніде не працевлаштований, зареєстрований в АДРЕСА_1 , де проживають його батьки, а фактично проживає в АДРЕСА_2 , разом із співмешканкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і сином ОСОБА_8 . Вказані обставини вказують на такі соціальні зв'язки, відповідно сімейні обов'язки, які дозволяють ОСОБА_4 , безперешкодно виїхати в іншу область, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання, а саме в м. Тернопіль, тобто переховуватися в межах території України або виїхати за межі України, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання. Загалом вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_4 , має можливість безперешкодно, та швидко виїхати за межі України і тривалий період часу перебувати за межами України таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду та таким чином уникати кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Слідчий також зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, із зазначеними наслідками, до приїзду на місце ДТП працівників поліції місце пригоди залишив та добровільно прибув до органу поліції тільки 09 серпня 2021 року, тобто через 2 дні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Вказана обставина свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_4 , такими діями намагався перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, зокрема з метою уникнення проведення його своєчасного медичного освідчення (огляду) в медичному закладі охорони здоров'я, для встановлення факту вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів, відповідно встановлення його стану на час вчинення ДТП, а ОСОБА_4 , вже добровільно надав взірці крові в КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, 09 серпня 2021 року о 14 год. 25 хв., тобто через 1 добу 15 годин після скоєння ДТП. Крім цього така поведінка підозрюваного вказує на його легковажне ставлення до вимог ПДР України, а також вимог інших нормативних актів, що у свою чергу вказує на можливе аналогічне відношення підозрюваного ОСОБА_4 , до обов'язків, які можуть бути на нього покладенні у разі обрання до останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На думку слідчого, на даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримання ОСОБА_4 , під вартою, оскільки останній ніде не працює, також не має інших соціальних чи сімейних зобов'язань (неодружений, на утриманні осіб похилого віку чи інвалідів не має), стан здоров'я останнього дозволяє його утримання в умовах ІТТ чи СІЗО, тобто дозволяє обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім цього, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , у ході розслідування кримінального провадження.
Беручи до уваги вищевикладене, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечив з приводу задоволення клопотання слідчого. Захисник зазначив, що ризики заявлені у клопотанні є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Так, ОСОБА_4 не має на меті переховуватись від органу досудового розслідування, більше того він сам прийшов до працівників поліції та визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення. Окрім цього вказав, що підозрюваний всіляко сприяє органу досудового розслідування, щиро розкаюється, намагається налагодити контакт з потерпілою та відшкодувати завдану шкоду. Враховуючи належну процесуальну поведінку підозрюваного, наявність у нього на утримані малолітньої дитини, відсутність інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд за нею, так як матір дитини нещодавно померла, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи захисника, додатково пояснив, що він проживає по АДРЕСА_2 , разом малолітнім сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відвідує перший клас початкової школи домашнього навчання ОСОБА_11 по
АДРЕСА_4 . Окрім нього немає іншої близької особи яка би могла опікуватися його сином, оскільки мати дитини померла, бабуся та дідусь по лінії матері дитини проживають в окупованому Криму, відтак не мають змоги приїхати забрати дитину, його батьки які проживають в м. Запоріжжя є особами похилого віку та не можуть піклуватися про дитину. Також зазначив, що його співмешканка ОСОБА_9 на даний час відсутня в м. Тернополі та не є близькою особою з якою міг би залишитися його син. Відтак просив застосувати, щодо нього домашній арешт в нічний час з метою надання йому можливості опікуватися дитиною, оскільки більше нікому.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції спільно з відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021211040001110 від 08 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 31 серпня 2021 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол огляду місця ДТП, з додатками (схемою та фото-таблицею до нього), від 08 серпня 2021 року;
-протокол обшуку автомобіля «MAZDA-6» р.н. НОМЕР_1 від 19 серпня 2021 року;
-протокол допиту потерпілої ОСОБА_12 , від 18 серпня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 , від 09 серпня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 , від 02 вересня 2021 року;
-висновок судово-медичної експертизи взірців крові ОСОБА_7 №1131 від 17 серпня 2021 року;
-висновок судово-медичної експертизи взірців крові ОСОБА_4 №1193 від 31 серпня 2021 року;
-висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , №756 від 20 серпня 2021 року;
-висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , №701 від 27 серпня 2021 року;
-висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/120-21/8207-ІТ від 25 серпня 2021 року;
-висновок судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/120-21/8211-ІТ від 31 серпня 2021 року;
-висновок судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/120-21/8209-ІТ від 27 серпня 2021 року;
-висновок судово-автотехнічної експертизи за обставинами ДТП №СЕ-19/120-21/8912-ІТ від 31 серпня 2021 року.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри пред'явленої ОСОБА_4 .
При цьому необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім цього, підозрюваний документований біометричним паспортом для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , який виданий 08 січня 2020 року органом - 2301, і дійсний до 08 січня 2030 року, а враховуючи умови дії договору України з країнами Європейського союзу про безвізовий режим, останній може безперешкодно виїхати за межі України. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином, так як останній, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, до приїзду на місце ДТП працівників поліції залишив місце пригоди та добровільно прибув до органу поліції лише 09 серпня 2021 року, тобто через 2 дні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Вказана обставина свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_4 , такими діями намагався перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, зокрема з метою уникнення проведення його своєчасного медичного освідчення (огляду) в медичному закладі охорони здоров'я, для встановлення факту вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів, відповідно встановлення його стану на час вчинення ДТП.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, є недоведеним та формальним, так як останні не вказують, які конкретні дії підозрюваного вказують на наявність цього ризику та не надають доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов'язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов'язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець м. Запоріжжя, Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не одружений, фізична особа - підприємець, на утриманні має одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання, що підтверджується характеристикою виданої ОСОБА_15 від 30 серпня 2021, раніше не судимий.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який незважаючи на залишення місця ДТП, 09 серпня 2021 з'явився до працівників поліції, визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся.
Окрім цього, слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваного ОСОБА_4 на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 29 квітня 2014 року, а також відсутність у ОСОБА_4 , інших членів сім'ї, які могли б забезпечувати потреби дитини, так як мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть подане стороною захисту у судовому засіданні.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність інших членів сім'ї, які могли б забезпечувати потреби дитини, наявність постійного місця проживання, позитивної характеристики по місцю проживання, беручи до уваги, що останній раніше не судимий, не доведенням прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить договір оренди квартири у приватної особи від 07 вересня 2020 року, згідно з яким Орендодавець ОСОБА_16 передає а Орендар ОСОБА_4 бере у тимчасове користування квартиру, що є об'єктом оренди і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії даного договору з 08 вересня 2020 року до 01 вересня 2025 року.
З урахуванням наведеного, обставин справи, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.
Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, обсяг яких є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:
-з'являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати органу досудового розслідування на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;
-носити електронний засіб контролю.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 31 жовтня 2021 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1