Справа № 466/7656/21
06 вересня 2021 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Донченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП
встановив:
ОСОБА_1 - 13 серпня 2021 року о 23 год. 20 хв. у м. Львів, на вул. Нагірна, 358 А, будучи особою, яка повторно протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, керував транспортним засобом марки «HONDA DIO34», номер шасі НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння було проведено у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alkotest 6820 ARHK 0114, що підтверджується тестом 1009 від 13.08.2021 року, результат огляду становить 1,73 %, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
На розгляд матеріалів адміністративної справи в суді ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим шляхом скерування судової повістки про виклик у судове засідання за адресою проживання ОСОБА_1 , яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, інформація про дату, час та місце судового засідання була розміщена у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст.17З закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Те, що розгляд протоколу серії ААБ № 273043 від 13.08.2021 р. буде проводитись у Шевченківському районному суді м. Львова ОСОБА_1 було повідомлено працівниками поліції при оформленні матеріалів справи, що підтверджується його власним підписом у зазначеному протоколі.
Враховуючи встановлені ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що неприбуття ОСОБА_1 у судові засідання спрямовані на уникнення відповідальності та затягування розгляду справи, тому у відповідності до ст. 268 КУпАП суд розглядає справу у її відсутності .
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч.2 ст. 130 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а його вина підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №273043 від 13.08.2021 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ; відеозаписом з місця події, постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, довідкою з ІПНПУ.
Враховуючи викладене, вважаю, що дії гр. ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Водночас, згідно абзацу 3 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст.121, ч. 4 ст.122, ст. 1222, ч. 3 ст.123, статтями124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 передбачено, що водій-особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно з п.1.10 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, зокрема, за ч.2 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також згідно довідки від 18.08.2021 року відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія, тому на нього накладається стягнення як на іншу особу в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 9, 23, 33, 34, 40-1, ч.1 ст. 130 КУпАП та керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чорири тисячі) грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Суддя Ю. В. Донченко