Справа № 308/2184/14-ц
31 серпня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Кинів О.
за участі :
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки Вікторії Олександрівни, ОСОБА_4 про скасування виконавчого напису, -
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки Вікторії Олександрівни та ОСОБА_4 про скасування виконавчого напису.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 08.08.2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір позики.12.05.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №444 відповідно до якого запропоновано стягнути з позивача на користь ОСОБА_4 заборгованість, що виникла по договору позики від 08.08.2008 р. в сумі 677 090,87 грн., яка складається з: 642 133,80 грн., що станом на 09.03.2009 року становило за курсом НБУ 83 394,00 доларів США - сума боргу; 4051,07 грн. - 3 % річних за час прострочення до 09.03.2009 року; 30 906,00 грн. - сума інфляційних втрат за час прострочення до 09.03.2009 року.
Позивач вважає виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. 12.05.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 444 таким, що підлягає скасуванню.
Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства України, вказуючи, зокрема, що заборгованість вказана стягувачем на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису була значно меншою ніж та щодо якої вчинено виконавчий напис. Документами не підтверджується безспірність розміру заборгованості позичальника оскільки лише судове рішення є доказом існування заборгованості.
Позивач вважає, що виконавчий напис було видано з грубими порушеннями вимог діючого законодавства, через недотримання приписів щодо видачі нотаріусами виконавчих написів, а також спірністю вимог, на виконання яких такий напис було видано, невідповідністю фактичного боргу тому, який було визначено нотаріусом у виконавчому написі. Тому такий напис підлягає визнанню таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, як єдиний та відповідний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача.
Зокрема, позивач зазначає, що надана нотаріусу заява про вчинення виконавчого напису не відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами, а виконавчий напис здійснено нотаріусом з порушенням порядку вчинення нотаріальної дії за межами Ужгородського районного нотаріального округу, на окремому аркуші від оригіналу документу, що встановлює заборгованість, що є порушенням закону про нотаріат, за відсутності відповідної оплати за вчинення нотаріальної дії, а також за відсутності відомостей щодо обґрунтованості та безспірності майнових вимог стягувача.
Вказує на те, що приватний нотаріус Васіловка В.О. вчинила виконавчий напис та здійснила у ньому кілька виправлень у той час коли 05.05.2009 р. позивач подав до суду позовну заяву про визнання недійсним договору позики.
Позивач вказує, що вчинено виконавчий напис за відсутності передбачених законодавством документів, що підтверджували безспірність його заборгованості перед відповідачем, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Позивач стверджує, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості. На думку позивача, відповідач не надав нотаріусу необхідних документів, а нотаріус, не перевіривши безспірність заборгованості, всупереч ст.88 ЗУ “ Про нотаріат” вчинив виконавчий напис.
За таких обставин, позивач, вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням приписів чинного законодавства , заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною, так як на час вчинення нотаріусом виконавчого напису ним подана до суду позовна заява про визнання недійсним договору позики, в порушення чинного законодавства у виконавчому написі були зроблені виправлення та дописки, а відтак просить суд ухвалити рішення, яким скасувати оспорюваний виконавчий напис вчинений 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 444 , поновивши при цьому строк на його оскарження, посилаючись на те, що згідно листа МВ ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області №07-54/2606 від 07.02.2014 року, який ним отримано 19.02.2014 року він дізнався про раніше невідомі факти.
Представником відповідача приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. - Майор І.В. 11.02.2015 року надано суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки наведені позивачем підстави для скасування виконавчого напису не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимим доказами.
Вказує на те, що 25.03.2009 року відповідно до Інструкції ОСОБА_1 нотаріусом було направлено лист №1 від 10.03.2009 року з пропозицією сплатити ОСОБА_6 вказану суму заборгованості з описом вкладень, яка була отримана ним 06.04.2009 року, що стверджується рзпискою про вручення № 1169 та жодних заперечень щодо суми заборгованості, щодо вчинення виконавчого напису, жодних повідомлень про наявність спору від ОСОБА_1 на її адресу не надходило, зокрема інформації про подання ОСОБА_1 позовної заяви про визнання договору позики недійсним. Зазначає, що зміст заяви ОСОБА_4 про вчинення виконавчого напису відповідає вимогам п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зазначає, що виконавчий напис вчинено після спливу тридцятиденного терміну з моменту отримання ОСОБА_1 пропозиції про сплату заборгованості,після неотримання заперечень та пропозицій від боржника.
Вказує на те, що відповідачем ОСОБА_4 розрахована сума заборгованості в розмірі 642133,80 грн., що була еквівалентна 83394,00 (вісімдесят три тисячі триста дев'яносто чотири доларам США 00 центів) дол.США за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.03.2009 р., оскільки в договорі позики, посвідченому 08.08.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим № 3070 вказано, що у разі девальвації національної грошової одиниці ОСОБА_1 зобов'язується повернути ОСОБА_4 суму грошей у гривнях еквівалентну 83394,00 доларам США за курсом НБУ на день платежу.
Відповідач зазначає, що оскільки стягувачем подані були всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №444 на Договорі позики, посвідченому 08.08.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим №3070, на суму в розмірі 677090,87 грн. (642133,80 грн. + 30906,00 грн. + 4051,07 грн.).
Зазначила, що зідно п.5.4.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затвержених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 р. №1325/16016 в редакції, чинній на 22.05.2009 року та 14.09.2009 року виправлення зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтво, видане нотаріусом, копія документа, дублікат тощо), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису з проставлянням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні.
Крім того вказує на те, що наявність у виконавчому написі неточностей щодо дати та місця народження позивача носить формальний характер та не перешкоджає ідентифікації стягувача та проведенню виконавчих дій, що встановлено рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2011 року у справі №2п-690/10.
Зазначила, що виконавчий напис, вчинений 12.05.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. за реєстровим № 444, викладений повністю на спеціальному бланку нотаріального документа та прикріплений до оригіналу Договору позики, посвідченого 08.08.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального окургу Котляровою Л.В. за реєстровим № 3070 у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання, оскільки існувала загроза зіпсування нотаріального бланку, на якому викладений договір позики, у випадку нанесення на зворотню його сторону тексту виконавчого напису, використовуючи для цього відповідні технічні засоби. Вчинення виконавчого напису відповідає приписам п.5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису).
Щодо місця вчинення виконавчого напису, вказує на те, що обмежень щодо місця їх вчинення немає, що встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року.Оскільки, жодна з підстав для скасування виконавчого напису, вказаних позивачем, не відповідає дійсності, вважає, що відсутні матеріально-правові підстави для задоволення позову. Заперечуючи проти доводів позивача вказала на те, що оплата за вчинення виконавчого напису була стягнута до вчинення виконавчого напису. Просила врахувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, яким встановлено, що розмір стягнутої плати за вчинення виконавчого напису в сумі 6778,00 грн. вказаний у тексті виконавчого напису. У запереченнях зазначено, що правомірність дій нотаріуса під час вчинення виконавчого напсу уже була неодноразово підтверджена судовими рішеннями, а саме рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2011 року. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Окрім того, від представника відповідача приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. - Майор І.В. на адресу суду 11.02.2015 року надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що позивач знав про наявність виконавчого напису і відсутні поважні причини щодо неможливості його оскарження у трьохрічний строк з дня його видачі. Вказує на те, що позивачем не зазначено жодної об'єктивної обставини, що перешкоджала йому звернутися до суду протягом останніх п'яти років після вчинення виконавчого напису, крім того позивач звертався до суду з аналогічними позовними заявами до тих самих відповідачів, предметом спору був той самий виконавчий напис, а отже про нього позивачу було відомо, а відтак вважає пропущений строк позовної давності. Просив суд застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_4 надала до суду 28.08.2017 року письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких зазначила, що вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема вказує на те, що 08.08.2008 року між нею та позивачем було укладено договір про надання позики у сумі 83394,00 дол.США з кінцевим строком повернення 07.11.2008 року. Оскільки ОСОБА_1 не було виконано умови Договору, то вона звернулась до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки В.О., якою 12.05.2009 року було видано виконавчий напис за № 444, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості станом на 09.03.2009 року у розмірі 677 090,87 грн. В межах строку пред'явлення виконавчого документу до виконання вона подала вказаний виконавчий напис до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, в результаті чого державним виконавцем Гарапко М.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2009 року, яке триває. Оскільки з 2009 року за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, том він був спроможний його реалізувати аби повернути позичені кошти, проте на її думку, позивач зловживає своїми процесуальними правами. У зв'язку із затягуванням боржником ОСОБА_1 здійснення державною виконавчою службою виконавчих дій, її права , як позикодавця та власника грошових коштів, порушені, внаслідок чого вона знаходиться у скрутному становищі.
Зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.12.2009 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13.07.2010 р., встановлено, що договір позики від 08.08.2008 р. відповідає вимогам закону, факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4 коштів за цим договором установлений. За результатами розгляду даної цивільної справи суд першої інстанції 05.03.2015 року відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності будь - яких доказів, які б підтверджували б існування між сторонами правовідносин, що регулюються вказаними нормами ЦК України щодо договору підряду. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.10.2015 року.
Зазначає, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року по цивільній справі № 712/2-5962/2011 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки В.О., ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, закриття виконавчого провадження та звільнення з-під арешту майна, встановлено, що пунктом 3 Договору позики від 08.08.2008 передбачено, що у випадку девальвації протягом строку дії договору національної грошової одиниці України, позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 83394,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу. Відповідно до п.6 Договору позики від 08.08.2008 якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Також вищевказаним судовим рішенням апеляційного суду від 05.11.2013 року встановлено, що у поданій нотаріусу заяві від 12 травня 2009 року ОСОБА_4 навела розрахунок суми, яка підлягала стягненню. Сума боргу була визначена 642133,80 грн., що еквівалентно 83394 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на час подання нотаріусу заяви від 10.03.2009 р., по якій нотаріусом було направлено пропозицію ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_4 , заборгованість. Як у заяві, поданій нотаріусу 10.03.2009 р., так у заяві, поданій 12.05.2009 р., містились ідентичні розрахунки суми боргу. Відповідач вказує на те, що твердження позивача, що виконавчий напис вчинений без наявності відповідних розрахунків заборгованості, та те, що позивач не знав про вчинення такого виконавчого напису, спростовується вищевказаним рішенням суду.
Відповідач зазначає, що в момент вчинення оспорюваного виконавчого напису нею було подано всі документи, яких вимагало чинне законодавство для вчинення виконавчого напису і які були доказом безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики. Оскільки заперечень від ОСОБА_1 на пропозицію нотаріуса сплатити борг не надходило, встановлення суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, передбачено Договором позики від 08.08.2008 та пунктом 289 Інструкції, тому підстав вважати про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у нотаріуса не було. Не могло бути відомо нотаріусу, так і їй про звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання договору позики від 08.08.2008 недійсним, оскільки провадження у цій справі було відкрито лише 12 травня 2009 року - у день вчинення виконавчого напису, що викладено у рішенні апеляційного суду від 05.11.2013 року.
Крім того вказує на те , що ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про скасування виконавчого напису нотаріуса від 12 травня 2009 року, що зареєстрований в реєстрі № 444, скасування постанови МВ ДВС Ужгородського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2009 року та стягнення моральної шкоди. У задоволенні цього позову відмовлено. Рішення по вказаній справі № 712/2- 5962/2011 було ухвалено 18 березня 2011 року та набуло законної сили 11 травня 2011 року. Відповідач вважає, що наведені позивачем обставини у справі № 712/2- 5962/2011 є аналогічними до його обґрунтувань у цивільній справі № 308/2184/14-ц.
Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 повторно посилається на ті самі обставини, які були встановлені рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року у цивільній справі № 712/2-5962/2011, а тому повторному дослідженню не підлягають. З посиланням на викладене просила суд у задоволенні вимог позивача відмовити.
Позиція сторін справи :
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити, з підстав та мотивів викладених у позові. Зокрема вказав на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахувала наявність спору щодо суми заборгованості. Крім того на час вчинення виконавчого напису на розгляді в суді перебувала цивільна справа про визнання недійсним договору позики. Зазначив, що провадження у цивільній справі було відкрито 12.05.2009 року, а виконавчий напис зроблено 12.05.2009 року, а потім 22.05.2009 року і 14.09.2009 року із численним рядом порушень при внесенні виправлень у даний виконавчий напис. Зауважив, що в момент вчинення виконавчого напису між сторонами виник спір у суді.
Вказує на те, що у договорі позики від 08.08.2008 року відсутній пункт можливості вирішення справи в позасудовому порядку, а виконавчий напис - це позасудовий порядок. При цьому сума в договорі позики одна, а у виконавчому написі інша, тобто є спір.Не перевірено правильність розрахунку, оскільки борг в доларах США, а у виконавчому написі вказано у гривні. Вважає, що сплата боргу з врахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов'язання визначеного в гривневому еквіваленті, а в договорі визначено доларову еквівалентність. Крім того анкентні дані його , як боржника у виконавчому написі зазначені не вірно.
Вказує на те, що виконачий напис вчиняється на борговому документі, а нотаріус порушила порядок і вчинила виконачий напис на окремому документі. Згідно ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси не можуть вносити виправлення у виконавчий напис. Зазначає, що нотаріус при вчинені виконавчого напису допустила порушення вимог Закону.
Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненях по справі. Підтримала доводи викладені у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях. Зазначила , що наявні два рішення суду, які набрали законної сили та в яких встановлені обставини, в тому числі і факт правомірності дій нотаріуса під час вчинення виконавчого напису .
Вказала на те, що у виконавчий напис вносилися відповідні виправлення, що відповідає нормам передбаченим на той час. Відповідно до п.5 Інструкції про порядок вчинення нотіральних дій нотаріусами України , виконавчий напис був вчинений на окремому бланку та прикріплений до договору позики і є невід'ємними, прошитими і скріпленими печаткою.
Вказує на те, що відповідно до п.5.4.13. Правил ведення нотаріального діловодства, чинних на момент вчинення виконавчого напису, можна робити виправлення у виконавчому написі, а отже виправлення внесені відповідачем відповідають вимогам законодавства. Крім того зміст заяви ОСОБА_4 відповідає вимогам п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Вказала на те, що спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141 цс 14), проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості наявність справи про визнання недійсним договору позики, на підставі якого вчинено виконавчий напис.
Вказує на те, що позивачем неодноразово оспорювався сам договір позики, який, в свою чергу, не є предметом спору у цій справі, оскільки предметом спору і доказування у цій справі є сам факт наявності заборгованості та її розмір, що позивачем не спростовано.
Вказує на те, що факт наявності заборгованості підтверджується також рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року у цивільній справі № 712/2-5962/2011 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки В.О., ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, закриття виконавчого провадження та звільнення з-під арешту майна, яким встановлено, що у поданій нотаріусу заяві від 12 травня 2009 року ОСОБА_4 навела розрахунок суми, яка підлягала стягненню. Сума боргу була визначена 642133,80 грн., що еквівалентно 83394 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на 09.03.2009 року - на час подання нотаріусу заяви від 10.03.2009 року, по якій нотаріусом було направлено пропозицію ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_4 заборгованість. Як у заяві, поданій нотаріусу 10.03.2009 року, так у заяві, поданій 12.05.2009 року, містились ідентичні розрахунки суми боргу. Крім того, як встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, про звернення позивача до суду з позовом не могло бути відомо ні ОСОБА_4 , ні приватному нотаріусу, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі про визнання недійсним договору позики була датована 12.05.2009 року - днем вчинення виконавчого напису.
Зазначає, що заперечень від ОСОБА_1 на пропозицію нотаріуса сплатити борг не надходило, встановлення суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, передбачено Договором позики від 08.08.2008 року, тому підстав вважати про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у нотаріуса не було. Вказує на те, щофакт правомірності дій нотаріуса під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису уже був неодноразово підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили - рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року у справі № 2-5962/11, а також рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2011 року у справі № 2-П-690/10.
Зазначає, що внесені приватним нотаріусом виправлення 22.05.2009 року та 14.09.2009 року в повному обсязі відповідають вимогам до цих дій, що були встановлені чинним на той час законодавством та не порушують жодне з гіпотетично існуючих в природі цивільних прав позивача. Згідно п.5.4.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 р. N 1325/16016 в редакції, чинній на 22.05.2009 року та 14.09.2009 року виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтво, видане нотаріусом, копія документа, дублікат тощо), застерігаються нотаріусом лише в кінці носвідчувального напису з проставлянням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні, а відтак доводи позивача щодо невідповідності цих виправлень вимогам закону є надуманими і не відповідають дійсності. Наголосила на тому, що обставини встановлені судовим рішенням , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи . Окрім того, наголосила на тому, що нотаріус не є належним відповідачем у справі. Просила врахувати рішення судів , які набрали законної сили, в яких досліджувались і обставини внесення виправлень до виконавчого напису.
Просила суд у задоволенні вимог позивача відмовити.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Справа перебувала у провадженні різних суддів та різних судових інстанцій.
27.02.2014 року позивачем подано заяву про долучення до справи квитанції про сплату судового збору.
28.03.2014 року позивачем подано заяву на виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.03.2014 року про усунення недоліків.
07.05.2014 року від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.
07.05.2014 року позивачем подано заяву щодо забезпечення доказів.
06.05.2014 року представником позивача ОСОБА_8 подано заяву про відкладення розгляду справи.
08.05.2014 року позивачем подано заяву про обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності (в порядку ч.5 ст.267 ЦК України).
08.05.2014 року від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшла заява про закриття провадження у справі.
03.06.2014 року позивачем подано заяву про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду (в порядку ч.5 ст.267 ЦК України).
03.06.2014 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано заяву про допуск до участі у справі особи, яка надає правову допомогу.
03.06.2014 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу.
03.06.2014 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано клопотання про закриття провадження у справі.
06.06.2014 року позивачем подано заяву про видачу копії ухвали від 03.06.2014 року про забезпечення позову.
14.08.2014 року позивачем подано заяву про видачу копії ухвали від 13.08.2014 року.
18.08.2014 року позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 13.08.2014 року про закриття провадження по справі.
27.08.2014 року цивільну справу № 308/2184/14-ц надіслано до Апеляційного суду Закарпатської області.
08.09.2014 року позивачем подано заяву на виконання ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29.08.2014 року про усунення недоліків.
16.09.2014 року від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.
29.09.2014 року позивачем подано заяву про можливість ознайомитися із матеріалами справи.
08.10.2014 року позивачем подано заяву про відвід суддів.
08.10.2014 року позивачем подано письмовий виступ у апеляційному суді по розгляді справи № 308/2184/14-ц.
08.10.2014 року позивачем подано заяву про видачу копії ухвали від 13.08.2014 року.
10.10.2014 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подано заяву про видачу копії ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 08.10.2014 року.
16.10.2014 року Апеляційний суд Закарпатської області повернув цивільну справу №308/2184/14-ц для виконання до Ужгородського міськрайонного суду.
20.10.2014 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подано заяву про видачу копії ухвали.
21.10.2014 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про видачу копії судового рішення.
11.02.2015 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано письмові заперечення на позовну заяву.
11.02.2015 року представником відповідча ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано заяву про застосування строків позовної давності.
07.04.2015 року позивачем подано письмовий виступ в Ужгородському міськрайонному суді по розгляді справи № 308/2184/14-ц.
07.04.2015 року представником позивача ОСОБА_8 подано письмовий виступ в Ужгородському міськрайонному суді по розгляді справи № 308/2184/14-ц.
20.04.2015 року позивачем подано апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року.
06.05.2015 року цивільну справу № 308/2184/14-ц надіслано до Апеляційного суду Закарпатської області.
14.05.2015 року позивачем подано доповнення до апеляційної скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року.
18.05.2015 року до Апеляційного суду Закарпатської області надіслано доповнення до апеляційної скарги по справі № 308/2184/14-ц.
25.05.2015 року позивачем подано заяву на виконання ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 15.05.2015 року про усунення недоліків.
10.06.2015 року позивачем подано заяву про можливість ознайомитися із матеріалами справи.
16.06.2015 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, видачу копії ухвали та повернення справи № 308/2184/14-ц до Ужгородського міськрайонного суду для належного офоромлення.
23.06.2015 року Апеляційний суд Закарпатської області повернув цивільну справу №308/2184/14-ц до Ужгородського міськрайонного суду.
26.06.2015 року цивільну справу № 308/2184/14-ц надіслано до Апеляційного суду Закарпатської області.
07.07.2015 року позивачем подано заяву про можливість ознайомитися із матеріалами справи.
14.07.2015 року позивачем подано заперечення на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2015 року.
14.07.2015 року позивачем подано клопотання про зняття з розгляду апеляційної інстанції справи № 308/2184/14-ц та повернення її до Ужгородського міськрайонного суду для належного додаткового оформлення.
17.07.2015 року представником відповідча ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подано клопотання про видачу копії судового рішення.
22.07.2015 року позивачем подано заяву про видачу копії ухвали Апеляційного суду Закарпатської області.
07.08.2015 року позивачем подано касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15.07.2015 року по справі № 308/2184/14-ц.
07.08.2015 року позивачем подано заяву на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 від 13.08.2015 року про усунення недоліків.
29.10.2015 року цивільну справу № 308/2184/14-ц надіслано до Вищого спеціалізованого суду України.
01.04.2016 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подано клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
01.04.2016 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 подано заперечення на касаційну скаргу.
27.04.2016 року цивільну справу Вищий спеціалізований суд України повернув цивільну справу №308/2184/14-ц до Ужгородського міськрайонного суду.
09.06.2016 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подано заяву про закриття провадження у справі.
13.06.2016 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про закриття провадження у справі.
22.11.2016 року позивачем подано письмові пояснення.
17.01.2017 року позивачем подано заяву про можливість ознайомитися із матеріалами справи.
07.03.2017 року позивачем подано клопотання про витребування доказів.
16.05.2017 року позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення цивільного позову в порядку ст.151 ЦПК.
18.05.2017 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.
26.05.2017 року позивачем подано заяву про видачу копії ухвали.
28.08.2017 року відповідачем ОСОБА_12 подано письмові заперечення проти позову.
29.08.2017 року представником відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
29.08.2017 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
25.10.2017 року представником відповідачів ОСОБА_12 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
08.12.2017 року позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи.
11.12.2017 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
02.10.2018 року позивачем подано письмовий виступ в Ужгородському міськрайонному суді по розгляді справи № 308/2184/14-ц.
14.11.2018 року представником відповідачів ОСОБА_12 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано додаткові письмові пояснення по справі.
10.02.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог.
10.02.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заяву про застосування строків позовної давності.
13.04.2021 року представником відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_5 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
07.03.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Леміш О.М. по справі №308/2184/14-ц заявлено самовідвід та передано справу до канцелярії для визначення головуючого судді.
19.03.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. залишено позовну заяву без руху.
14.04.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. відкрито провадження у справі № 308/2184/14-ц та призначено судове засідання.
03.06.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
03.06.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. клопотання представника позивача ОСОБА_13 про забезпечення доказу задоволено.
13.08.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. провадження по справі закрито.
29.08.2014 року ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Закарпатської області Куштан Б.П. залишено апеляційну скаргу без руху.
09.09.2014 року ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Закарпатської області Куштан Б.П. відкрито апеляційне провадження у справі.
15.09.2014 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
08.10.2014 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у задоволенні заяви позивача про відвід суддів відмовлено.
08.10.2014 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 13.08.2014 року скасовано.
23.10.2014 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. заявлено самовідвід.
24.10.2014 року розпорядженням керівника апарату №426 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 308/2184/14-ц.
08.04.2015 року рішенням судді Ужгородського міськрайонного суду Домніцький В.В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
10.04.2015 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Домніцький В.В. внесено виправлення у рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року.
15.05.2015 року ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Закарпатської області Куштан Б.П. залишено апеляційну скаргу без руху.
26.05.2015 року ухвалою судді-доповідача Апеляційного суду Закарпатської області Куштан Б.П. відкрито апеляційне провадження у справі.
03.06.2015 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
17.06.2015 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/2184/14-ц повернуто до Ужгородського міськрайонного суду для вирішення питання розгляду зауваження щодо журналу судового засідання.
25.06.2015 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Домніцький В.В. поновлено строк для подачі зауваження на журнал судових засідань.
15.07.2015 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у задоволенні заяви позивача про відвід колегії суддів відмовлено.
15.07.2015 року ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року залишено без змін.
13.08.2015 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І. залишено касаційну скаргу без руху.
07.09.2015 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І. відкрито касаційне провадження у справі.
27.01.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ призначено справу № 308/2184/14-ц до судового розгляду.
06.04.2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.04.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15.07.2015 року скасовано.
23.09.2016 року розпорядженням керівника апарату №594 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 308/2184/14-ц.
06.10.2016 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи № 308/2184/14-ц.
09.03.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та представника відповідача приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О.- ОСОБА_3 про закриття провадження у справі відмовлено.
17.05.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
15.11.2017 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :
Заслухавши вступне слово позивача та представників відповідачів, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнямособи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 08.08.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 надала ОСОБА_1 суму позики в розмірі 404 000,00 грн., що на день укладення договору становило 83394,00 доларів США, строком до 07.11.2008 року. ( а.с.17, Т 1)
Пунктом 3 договору позики від 08.08.2008 року передбачено, що у разі девальвації протягом строку цього договору національної грошової одиниці України, позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 83394,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на день платежу.
Відповідно до п.6 договору позики від 08.08.2008 року якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу та три відсотки річних від простроченої суми.
У зв'язку з порушенням позивачем умов договору позики та виникненням заборгованості ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.
10.03.2009 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Ужгородського РНО Васіловки В.О. із заявою про вчинення виконавчого напису на підставі договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 08.08.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Котляровою Л.В. за реєстровим № 3070, на загальну суму 677 090,87 грн., яка складається з: 642 133,80 грн., що станом на 09.03.2009 року становило за курсом НБУ 83 394,00 доларів США - сума заборгованості; 4051,07 грн. - 3 % річних; 30 906,00 грн. - сума інфляційних втрат. ( матеріали оглянутої нотаріальної справи)
Згідно повідомлення № 1 від 10.03.2009 року вбачається, що приватним нотаріусом Ужгородського РНО Васіловкою В.О. повідомлялось ОСОБА_1 про наявність заборгованості за договором позики від 08.08.2008 року, було запропоновано боржнику сплатити ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 677 090,87 грн. та доведено до відома, що у випадку несплати заборгованості стягнення буде проведено згідно виконавчого напису. ( матеріали оглянутої нотаріальної справи).
Як вбачається із повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв'язку № 1169, відправленого 25.03.2009 року приватним нотаріусом Ужгородського РНО Васіловкою В.О., 06.04.2009 року ОСОБА_1 отримав пропозицію щодо сплати ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 08.08.2008 року та попередження про стягнення згідно виконавчого напису. ( матеріали оглянутої нотаріальної справи).
12.05.2009 року ОСОБА_4 повторно звернулась до приватного нотаріуса Ужгородського РНО Васіловки В.О. із заявою про вчинення виконавчого напису, зазначаючи, що станом на 12.05.2009 року повернення боргу не відбулося, будь-яких заперечень від боржника щодо суми заборгованості вона не отримувала. ( матеріали оглянутої нотаріальної справи).
Як встановлено судом, 12.05.2009 року за заявою ОСОБА_4 приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловкою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 444, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором позики станом на 09.03.2009 року в розмірі 677 090,87 грн., яка складається з: 642 133,80 грн., що еквівалентно сумі боргу в розмірі 83 394,00 доларів США ; 4051,07 грн. - 3 % річних; 30 906,00 грн. - сума інфляційних втрат. ( а.с.18, Т1)
Як встановлено судом, 27.05.2009 року постановою заступника начальника відділу МВ ДВС Ужгородського МРУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського РНО Васіловки В.О. від 12.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 444. ( а.с. 23, Т1)
На підставі заяв ОСОБА_4 від 22.05.2009 року та 14.09.2009 року про внесення виправлень до тексту виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського РНО Васіловки В.О. вчиненого 12.05.2009 року за № 444 про уточнення дати і місця народження ОСОБА_1 ( а.с. 21, 24 Т.1) внесені приватним нотаріусом відповідні виправлення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Порядок вчинення виконавчих написів було визначено положеннями Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису); постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису),нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису),для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. При цьому для отримання виконавчого документу при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди , що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна , а також право звернення стягнення на заставлене майно та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Отже, для одержання , виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів нотаріальної справи, оглянутої судом в судовому засіданні, вбачається, що приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу, згідно заяви ОСОБА_4 від 10.03.2009, було направлено пропозицію ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_4 заборгованість в сумі 677090,87 грн., відповідно до Договору позики, посвідченого 08.08.2008 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим №3070. Зазначена сума складається з : 642 133,80 грн. - сума боргу, що еквівалентна 83 394 доларів США за офіційним курсом НБУ на 10.03.2009; 4051,07 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період прострочення; 30906 грн. - інфляційних нарахувань за період прострочення . Дана пропозиція була направлена нотаріусом спецв'язком та вручена адресату 06.04.2009, що стверджується повідомленням - розпискою про вручення відправлення спецзв'язку , вказані обставини встановлені також і судовим рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року , яке набрало законної сили і в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України доведення не потребують. ( а.с. 59-62 , Т.1 )
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пункт 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року встановлює, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Пункт 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), встановлює, що за заявою кредитора розмір суми , яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 ЦК України.
Таким чином, ОСОБА_4 правомірно включила у розрахунок суми заборгованості
суму інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, що відповідає приписам пункту 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц зробила висновок, що у зазначеній справі, що переглядалася, сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.
Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Таким чином, факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання недійсним договору позики не є підставою для визнання заборгованості спірною.
Отже , наявність спору в суді про визнання недійсним договору позики не спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису, що відповідає правовій позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц.
Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141 цс 14). Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості наявність справи про визнання недійсним договору позики, на підставі якого вчинено виконавчий напис. Станом на час вчинення виконавчого напису в суді не перебувало жодного провадження за позовом ОСОБА_1 щодо оспорювання розміру заборгованості, а так само були відсутні будь-які судові провадження про стягнення з ОСОБА_1 сум заборгованості за договором позики, докази протилежного суду не надано.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.12.2009 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13.07.2010 р., встановлено, що договір позики від 08.08.2008 р. відповідає вимогам закону, факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4 коштів за цим договором установлений.
Як встановлено судом, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, прийнятим за результатами перегляду рішення суду першої інстанції від 01.06.2013 року, яке набрало законної сили встановлено, що в момент вчинення приватним нотаріусом Ужгородського РНО Васіловкою В.О. виконавчого напису від 12.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 444, ОСОБА_4 було подано всі документи, яких вимагало чинне законодавство для вчинення виконавчого напису і які були доказом безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики, підстав вважати про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо суми боргу в нотаріуса не було. Не могло бути відомо як нотаріусу, так і ОСОБА_4 , про звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання договору позики від 08.08.2008 недійсним, оскільки провадження у цій справі було відкрито лише 12 травня 2009 року - у день вчинення виконавчого напису. Судовим рішенням встановлено правомірність дій нотаріуса ОСОБА_2 при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, а також, що виконавчий напис від 12.05.2009 року містить усі передбачені законом відомості, відповідає вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат» та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім того, судовим рішенням , встановлено, що виправлення, внесені нотаріусом до тексту виконавчого напису, були внесені у порядку передбаченому Інструкцією та скріплені її підписом та печаткою. Зазначено, що наявність у виконавчому написі неточностей щодо відомостей про особу боржника носить формальний характер та не являється перешкодою для ідентифікації стягувача і проведенню виконавчих дій і такі неточності були виправлені приватним нотаріусом Васіловка В.О. у порядку, передбаченому Інструкцією, а відтак вказані обставини встановлені судовим рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року , яке набрало законної сили і в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України доведення не потребують. ( а.с. 59-62 , Т.1 )
Окрім ттого, згідно п.5.4.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 р. N 1325/16016 в редакції, чинній на 22.05.2009 року та 14.09.2009 року виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтво, видане нотаріусом, копія документа, дублікат тощо), застерігаються нотаріусом лише в кінці носвідчувального напису з проставлянням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні. При цьому такі виправлення містять також і дату її вчинення, що в повному обсязі підтверджується оглянутим виконавчим написом.
Що стосується доводів позивача про порушення порядку вчинення нотаріальної дії під час вчинення виконавчого напису за межами Ужгородського районного нотаріального округу , що свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису , суд виходить з наступного.
Пункт 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), встановлює, що виконавчий напис може вчинятися будь-яким нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, прийнятим за результатами перегляду рішення суду першої інстанції від 01.06.2013 року, яке набрало законної сили встановлено, оскільки приватний нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, перебувала в своєму нотаріальному окрузі та на своєму робочому місці, то нею не було допущено порушень ст. 13-1, 41 Закону України «Про нотаріат», тож твердження позивача про здійснення відповідачем ОСОБА_2 нотаріальної діяльності за межами Ужгородського районного нотаріального округу, до якого цей нотаріус належить є безпідставним.
Що стосується доводів позивача про відсутність відповідної оплати за вчинення виконавчого напису, суд вважає, що такі не заслуговують на увагу, так як зазначене спростовується змістом виконавчого напису, згідно якого нотаріусом, у відповідності до ст.31 ЗУ «Про нотаріат», було стягнуто плату в розмірі 6778,00 грн.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином. Нотаріусом було стягнуто плату в розмірі 6778 грн., про що вказано у виконавчому написі, та у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, що встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року.
Таким чином доводи позивача про те, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості , наявність спору у суді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, а також доводи позивача про порушення нотаріусом законодавства під час внесення виправлень у текст виконавчого напису , порушення порядку вчинення нотаріальної дії під час вчинення виконавчого напису за межами Ужгородського районного нотаріального округу вже були предметом судового розгляду і найшли відображення у рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року, прийнятим за результатами перегляду рішення суду першої інстанції від 01.06.2013 року, яке набрало законної сили ( а.с. 59-62 Т.1)
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт правомірності дій нотаріуса Васіловка В.О. під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису уже був підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили - рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 року у справі № 2-5962/11, а також рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2011 року у справі № 2-П-690/10.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.04.2016 року по справі №308/2184/14-ц , рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15.07.2015 року скасовано та звернуто увагу на те, що суди попередніх інстанцій доводів, відповідача належним чином не перевірили, не дослідили наданих відповідачем приватному нотаріусу доказів безспірності заборгованості за договором позики й не врахували, що існування спору щодо розміру заборгованості за договором позики у суді на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення із боржника за виконавчим написом нотаріуса. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-141 цс 14.
Слід зазначити, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 11 березня 2015 року № 6-141 цс 14 стосується не будь-яких справ, а виключно справ, які стосуються спору щодо розміру заборгованості.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 року , справа №305/2082/14-ц. Разом з тим суд прийшов до висновку, що на момент вчинення виконавчого напису спір про право був відсутній, про що свідчать матеріали справи.
Судовим рішенням апеляційного суду від 05.11.2013 року встановлено, що у поданій нотаріусу заяві від 12 травня 2009 року ОСОБА_4 навела розрахунок суми, яка підлягала стягненню. Сума боргу була визначена 642133,80 грн., що еквівалентно 83394 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на 09.03.2009 року на час подання нотаріусу заяви від 10.03.2009 року, по якій нотаріусом було направлено пропозицію ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_4 заборгованість. Як у заяві, поданій нотаріусу 10.03.2009 року, так у заяві, поданій 12.05.2009 року, містились ідентичні розрахунки суми боргу.
Пунктом 3 Договору позики від 08.08.2008 року передбачено, що у випадку девальвації протягом строку дії договору національної грошової одиниці України, позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 83394 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу. Відповідно до п. 6 Договору позики від 08.08.2008 року якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавця суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 289 Інструкції передбачено, що за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином в момент вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідачем ОСОБА_4 було подано всі документи, яких вимагало чинне законодавство для вчинення виконавчого напису і які були доказом безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики. Оскільки заперечень від ОСОБА_1 на пропозицію нотаріуса сплатити борг не надходило, встановлення суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, передбачено Договором позики від 08.08.2008 року та пунктом 289 Інструкції, тому підстав вважати про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у нотаріуса не було. Не могло бути відомо як нотаріусу, так і ОСОБА_4 , про звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання договору позики від 08.08.2008 недійсним, оскільки провадження у цій справі було відкрито лише 12 травня 2009 року - у день вчинення виконавчого напису, дані обставини встановлені у рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 у цивільній справі № 712/2-5962/2011 та не підлягають доказуванню.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.11.2013 у цивільній справі № 712/2-5962/2011 встановлено, що оспорюваний виконавчий напис, вчинений 12.05.2009 року містить усі передбачені законом відомості, в тому числі дату складення документа, дата набрання чинності та строк пред'явлення до виконання, з також відомості про боржника. Наявність у виконавчому написі неточностей щодо дати та місця народження позивача носить формальний характер та не перешкоджає ідентифікації стягувача і проведенню виконавчих дій, і такі неточності були виправлені приватним нотаріусом Васіловка В.О. у порядку, передбаченому Інструкцією.
Доводи позивача про те, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису було порушено ЗУ «Про нотаріат», оскільки виконавчий напис вчинений на окремому аркуші, а не на оригіналі документу, що встановлює заборгованість є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, виконавчі написи вчиняються на документах, які встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.
Виконавчий напис вчинений 12.05.2009 року приватним нотаріусом викладений повністю на спеціальному бланку нотаріального документа та прикріплений до оригіналу договору позики у спосіб, що унеможливлює їх розєднання, що не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.
Зважаючи на викладене, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, суд дійшов висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Окрім того, на переконання суду слід зазначити наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»
Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19 ).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна є неналежним відповідачем у справі за спором щодо оскарження вчиненого нотаріусом виконавчого напису, а відтак у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача слід відмовити та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Оцінюючи заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
На вимоги про скасування виконавчого напису поширюється загальна позовна давність, яка згідно ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із цим, згідно роз'яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
При цьому, в судовому засіданні не виявлено підстав для застосування строків позовної давності за заявою представника відповідача, з огляду на наступне.
Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. 12.05.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 444 у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), а відтак позовні вимоги є не доведеними, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відтак, з огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені судом обставини, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи , суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обгрунтованими та не доведеними , у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів в суді ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог.
Окрім наведеного, суд вважає, що строк звернення позивача до суду за захистом його порушених прав, з врахуванням ч.5 ст.267 ЦК України, пропущено ним з поважних на те причин.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Щодо розподілу судових витрат
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідачів судових витрат суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12,13, 258-259, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловки Вікторії Олександрівни, ОСОБА_4 про скасування виконавчого напису - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 )
Відповідач - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка Вікторія Олександрівна (місце знаходження: м. Ужгород, вул. Підградська, 59, 88000)
Відповідач - ОСОБА_4 (місце реєстрації : АДРЕСА_2 )
Дата складання повного тексту рішення суду - 09.09.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца