Справа № 752/5078/20
Провадження № 2-з/752/22/21
07 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Брицька Анна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» про визнання договорів про відступлення недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Брицька Анна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» про визнання договорів про відступлення недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 подала заяву, якою просила його забезпечити шляхом накладення арешту на :
квартиру №117/2, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 28.7 кв.м., розташована на АДРЕСА_6 ;
квартиру 117/1 , загальною площею 124,5 кв.м., житловою площею 67,7 кв.м., розташована на 6поерсі 4 секції житлового будинку по АДРЕСА_3 ;
квариру №3 загальною площею 54,30 кв.м., житловою площею 122,20 кв.м., розташованої на АДРЕСА_7 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зазначила, що у провадженні суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ТОВ "Невірос", третя особа: ТОВ "Укрбуд Девелопмент" про визнання правочину недійсним та визнання права власності, предетом зазначеного вище спору є квартира №117, загальною площею 194,90 кв.м., житловою площею 122.20 кв.м., розташована на 6 поверсі 4 секції житлового будинку по АДРЕСА_3 та квартира №3 агальною площею 54,30 кв.м., житловою площею 122,20 кв.м., розташованої на АДРЕСА_7 .
За результатами розгляду зазначеного вище позову рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2016 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_6 майнові права на зазначене вище нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення залишено без змін.
Проте, постановою Верховного Суду від 17.07.2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначає, що під час розгляду зазначеної вище справи спірне майно було відчужено ОСОБА_6 на користь інших осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стверджувала, що вона була і є єдиним власником прав на нерухоме майно, а саме квартири №117, загальною площею 194,90 кв.м., житловою площею 122.20 кв.м., розташована на 6 поверсі 4 секції житлового будинку по АДРЕСА_3 та квартири №3 загальною площею 54,30 кв.м., житловою площею 122,20 кв.м., розташованої на АДРЕСА_7 .
У зв'язку з чим просила накласти арешт на зазначене вище нерухоме майно, з тих підстав, що невжиття зазначених заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення.
Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом встановлено, що у провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Брицька Анна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» про визнання договорів про відступлення недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивачка стверджує, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26.10.2010 року у справі "2-331/10 визнано за нею право власності на об'єкти незавершеного будівництва :
на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 194,90 кв.м., житловою площею 122.20 кв.м., розташована на 6 поверсі 4 секції;
на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 56,74 кв.м., житловою площею 31.84 кв.м., розташована на 4 поверсі 1 під'їзду.
При цьому, зазначила, що що у провадженні суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ТОВ "Невірос", третя особа: ТОВ "Укрбуд Девелопмент" про визнання правочину недійсним та визнання права власності, предетом зазначеного вище спору є квартира №117, загальною площею 194,90 кв.м., житловою площею 122.20 кв.м., розташована на 6 поверсі 4 секції житлового будинку по АДРЕСА_3 та квартира №3 агальною площею 54,30 кв.м., житловою площею 122,20 кв.м., розташованої на АДРЕСА_7 .
За результатами розгляду зазначеного вище позову рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2016 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_6 майнові права на зазначене вище нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20.12.2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12.06.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Прицьому, зазначає, що постанова мотивована тим, що визнання за ОСОБА_6 майнових прав на спірні квартири на підставі ст. 392 ЦПК України є передчасними.
Проте, незважаючи на зазначені вище обставини ОСОБА_6 відчужила зазначене вище нерухоме майно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що в свою чергу є предметом позову за заявленими ОСОБА_1 позовних вимог про визнання договорів про відступлення недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому з метою унеможливлення останньою подальшого відчуження майна існує необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, а саме:
квартиру №117/2, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 28.7 кв.м., розташована на АДРЕСА_6 , яка на праві власноті належить ОСОБА_2 ,
квартиру 117/1, загальною площею 124,5 кв.м., житловою площею 67,7 кв.м., розташована на АДРЕСА_7 , яка на праві власноті належить ОСОБА_3
квариру №3 загальною площею 54,30 кв.м., житловою площею 122,20 кв.м., розташованої на 1 поверсі 1 секції житлового будинку по АДРЕСА_3 ., яка на праві власноті належить ОСОБА_4 .
На думку заявника зазначені вище обставини свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на спірне майно , з тих підстав, що невжиття зазначених заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, підпунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
З викладеного вбачається, що відомості про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, є необхідними для забезпечення позову.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. При цьому, вказані в заяві заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами.
Відтак, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 151 ЦПК України, суд -
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Брицька Анна Миколаївна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд девелопмент» про визнання договорів про відступлення недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення або отримання її копії, особами, що не були присутніми в судовому засіданні.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г.Плахотнюк