Ухвала
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 488/400/17
провадження №61-14371ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костенюк Марії Володимирівни на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, судом встановлено не було.
У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костенюк М. В. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2021 року.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костенюк М. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив докази, які містилися у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, які підтверджували, що строк пропущено з поважних причин, зокрема у зв'язку з отриманням копії рішення суду першої інстанції заявником лише 18 червня 2021 року.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування та тлумачення.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з моменту винесення оскаржуваного судового рішення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить посилань на обставини, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Твердження заявника про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 354 ЦПК України є безпідставними, з огляду на те, що судом не встановлено випадків, за наявності яких пропущений більше одного року строк на апеляційне оскарження судового рішення може бути поновлено, оскільки ОСОБА_1 було відомо про судовий розгляд її позовної заяви, тому судом було застосовано положення частини другої статті 358 ЦПК України та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, а правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костенюк М. В. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2021 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костенюк Марії Володимирівни на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян