Ухвала
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2-2438/01
провадження № 61-14033 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Сливки Л. М. від 31 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М., від 19 липня 2021 року за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просить замінити боржника ОСОБА_3 на ОСОБА_1 у справі № 2-2438/01 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Заява обгрунтована тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2001 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 72 000,00 грн боргу за договором позики. ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 - помер. Правонаступником померлого боржника є його дочка ОСОБА_1 , однак вимоги щодо повернення боргу задоволені не були. Просив суд замінити сторону виконавчого провадження з боржника ОСОБА_3 на його спадкоємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Замінено боржника ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
До Верховного Суду 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено усі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиним спадкоємцем боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , яка в результаті прийняття спадщини стала власником 1/3 частини житлового будинку, загальною площею 242,2 кв. м, у АДРЕСА_1 .
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника, до якого у кредитора існує грошове зобов'язання, за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно виходили з того, що єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, у зв'язку з чим набула статус нового боржника щодо сплати грошових коштів, стягнених на користь ОСОБА_2 із спадкодавця за його життя на підставі судового рішення.
Доводам касаційної скарги про те, що заміна сторони виконавчого провадження відбулась за відсутності даних про відкрите виконавче провадження, надана правова оцінка судом апеляційної інстанції та вірно зазначено, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при його відсутності, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Це стала судова практика, аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20).
Доводи касаційної скарги про пропуск стягувачем встановленого статтею 1281 ЦК України строку пред'явлення вимог до спадкоємця аналогічні доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку. Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за умови доведеності обставин фактичного переходу прав та обов'язків спадкодавця до спадкоємця в процесі спадкування. При цьому перевірка дотримання строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у заміні сторони процесу правонаступником.
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судамистатті 442 ЦПК Українита статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2021 року за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара