Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 369/14890/20
провадження № 61-9547св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 2020 року в складі судді Усатова Д. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та просила:
визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру загальною площею 149 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
поділити спільне сумісне майно подружжя ; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнати за нею право власності на: Ѕ частину земельної ділянки площею 0, 0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, за адресою: АДРЕСА_1 , а також на Ѕ квартири АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила:
накласти арешт на:1/2 частину земельної ділянки площею 0,0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10100332000; 1/2 частину квартири загальною площею 149 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10080632000;
заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі та державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10100332000; 1/2 частину квартири загальною площею 149 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10080632000.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначала, що вищезазначені об'єкти нерухомого майна були набуті ОСОБА_2 під час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, однак право власності на них було оформлене на його матір ОСОБА_3 , у зв'язку з чим остання може їх відчужити без її відома на користь інших осіб, тому невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10100332000; 1/2 частину квартири загальною площею 149 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10080632000;
Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі та державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо: 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0262 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0280, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10100332000; 1/2 частини квартири загальною площею 149 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 10080632000.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що забезпечення позову у визначений позивачем спосіб з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті (запобігання подальшому відчуженню спірного нерухомого майна) відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року та ухвалити нове рішення про повернення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що позивач належними і допустимими доказами не довела необхідність вжиття заходів забезпечення позову та існування реальної загрози вибуття спірного майна з володіння відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не здійснив дослідження доказів, які б підтверджували обставини, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову.
Апеляційний суд, мотивуючи ухвалене рішення необхідністю доказування підстав для забезпечення позову дійшов протилежних висновків про відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, що суперечить обставинам та матеріалам справи, у яких відсутні будь-які докази на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.
Також вказувала, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц та від 21 серпня 2019 року в справі № 761/39201/18.
Суд першої інстанції неправильно застосував Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також порушив частину першу, другу статті 321 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 369/14890/20 із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
15 липня 2021 року матеріали справи № 369/14890/20 надійшли до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Предметом позову у цій справі є вимоги про поділ майна подружжя, яке було набуто у період перебування в шлюбі з ОСОБА_2 .
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову позивач зазначала, що майно, набуте під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 , було неправомірно зареєстроване на його матір ОСОБА_3 , яка може відчужити зазначене майно на користь третіх осіб з метою унеможливлення виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшли правильного висновку про її задоволення, оскільки вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого вона звернулася до суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційним судом не врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц та від 21 серпня 2019 року в справі № 761/39201/18, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у справі № 183/5864/17-ц є встановлення факту, що має юридичне значення, а в справі № 761/39201/18 - визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності та скасування рішення державного реєстратора, натомість у цій справі предметом позовних вимог є поділ спільного майна подружжя, а отже, правовідносини у зазначених як приклад справах, та у справі, яка переглядається, не є тотожними, тому й підходи до вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову є різними.
Інші доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков