Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 209/962/19
провадження № 61-12127св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»,
особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави Україна в особі Кам'янської міської ради,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М.,
Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК»), про звернення стягнення у рахунок погашення боргу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20 грудня 2018 року між нею та
ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн з метою сплати вартості придбаного нерухомого майна, а саме об'єкта «Багатофункціональна Будівля «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», згідно з технічним паспортом, виготовленим фізичною особою ОСОБА_4 , загальною площею 2 728,40 кв. м, яке складається з: літ. «А-2», багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожі, споруди № 1-6, «І» - замощення, розташований на АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2018 року № 18-1243-01, укладеним між ПАТ «ДМК» та ОСОБА_2 , за яким здійснено продаж вищезазначеного нерухомого майна.
Підтвердженням цих передачі коштів є відповідна розписка.
Відповідачка зобов'язалася повернути грошові кошти до 19 січня 2019 року.
З метою забезпечення вказаного договору сторони у ньому узгодили умову щодо можливості пред'явлення позову про звернення стягнення на об'єкт «Багатофункціональна Будівля «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя».
Оскільки відповідачка зобов'язання за договором не виконала, її вимоги про повернення коштів після закінчення строку дії договору не задоволені, позивачка просила:
- у рахунок погашення боргу за договором позики від 20 грудня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 180 000,00 грн звернути стягнення на нерухоме майно - об'єкт «Багатофункціональна Будівля «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», відповідно до технічного паспорта, виготовленого фізичною особою ОСОБА_4 , загальною площею 2 728,40 кв. м, яке складається з літ. «А-2», багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожі, споруди № 1-6, «І» замощення, розташований на АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
У рахунок погашення боргу за договором позики від 20 грудня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 180 000,00 грн звернуто стягнення на нерухоме майно: Багатофункціональна Будівля «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», згідно з технічним паспортом, виготовленим фізичною особою ОСОБА_4 , загальною площею
2 728,40 кв. м, яке складається з: «А-2», багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожі, споруди № 1-6, «І» замощення, розташоване на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: Багатофункціональна Будівля «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», згідно з технічним паспортом, виготовленим фізичною особою ОСОБА_4 , загальною площею 2 728,40 кв. м, яке складається з: «А-2», багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожі, споруди № 1-6, «І» замощення, розташоване на АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 800,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачкою умов договору позики, наявності непогашеного боргу у розмірі 180 000,00 грн, що є підставою для звернення стягнення на спірний об'єкт нерухомості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави Україна в особі Кам'янської міської ради 05 липня 2019 року оскаржив це рішення в апеляційному порядку, посилаючись на те, що суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі - міської ради. Внаслідок визнання за позивачкою права власності на багатофункціональну будівлю було порушене право ради на отримання коштів пайової участі, а також її право власності на земельну ділянку, на якій розміщено об'єкт.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави Україна в особі Кам'янської міської ради задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- право власності на спірне нерухоме майно належним чином зареєстровано за відповідачкою. Згідно з договором купівлі-продажу від 19 листопада
2018 року, укладеним у простій письмовій формі, ОСОБА_2 придбала у ПАТ «ДМК» недобудоване капітальне будівництво. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказане майно належало комбінату та було зареєстроване за ним у передбаченому законом порядку;
- відповідно до копії листа Кам'янської міської ради від 14 червня 2019 року
№ 8 вих. № -09/335 відомості про надання у користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 в Департаменті комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно відсутні. Зокрема, в листі зазначено, що до участі у розгляді цивільної справи № 209/962/19 Департамент не залучався;
- ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган місцевого самоврядування, чим порушив його права та інтереси, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, прокурор, який діяв в інтересах особи, яка не брала участь у справі - Кам'янської міської ради, не дотримався порядку представлення інтересів останньої у суді. Недостатньо самого лише посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, оскільки у такому випадку прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону;
- на підставі рішення Кам'янської міської ради від 04 жовтня 2019 року
№ 1539-36/VІІ «Про набуття (припинення) прав на землю» земельна ділянка площею 0,1966 га кадастровий номер 1210400000:01:011:0476 була передана в оренду власникам багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожа, споруди № 1-6, 1 замощення, розташована на АДРЕСА_1 . Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду. Наявність вказаного рішення ради підтверджує волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, що в свою чергу виключає можливість порушення прав Кам'янської міської ради самочинним будівництвом, за захистом яких звернувся прокурор;
- прокурор не надав доказів на підтвердження існування будь-яких порушень прав міської ради та у зв'язку з цим невиконання або неналежне виконання Кам'янською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням земельних ділянок комунальної власності. При цьому, факт незвернення міської ради з апеляційною скаргою протягом певного періоду часу без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання цим органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року від прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вказує, що апеляційний суд дослідив лист Кам'янської міської ради від 14 червня 2019 року, зі змісту якого встановив, що відомості про надання у користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 в Департаменті комунальної власності, земельних відносні та реєстрації речових прав на нерухоме майно відсутні. Крім того, було встановлено, що до участі у розгляді цивільної справі № 209/962/19 зазначений Департамент не залучався. При поданні апеляційної скарги прокурор дотримався усіх вимог, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження; зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області понесених судових витрат у розмірі 2 700,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 вересня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн з метою сплати вартості придбаного нерухомого майна, а саме Багатофункціональної Будівлі «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», згідно з технічним паспортом, виготовленим фізичною особою ОСОБА_4 , загальною площею 2 728,40 кв. м, яке складається з: «А-2», багатофункціональної нежитлової будівлі, огорожі, споруди № 1-6, «І» замощення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі продажу від 19 листопада 2018 року № 18-1243-01, укладеним між ПАТ «ДМК» та ОСОБА_2 , за яким здійснено продаж зазначеного нерухомого майна.
Підтвердженням передачі коштів є розписка.
ОСОБА_2 зобов'язалася повернути грошові кошти до 19 січня 2019 року.
На забезпечення виконання умов договору позики у ньому було зазначено щодо можливості пред'явлення позову про звернення стягнення на спірний об'єкт нерухомого майна.
ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконала, вимоги ОСОБА_1 про повернення коштів, які були заявлені після спливу строку договору, залишені без задоволення, що і стало підставою звернення останньої з позовом до суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких мотивів.
У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 28 липня 2021 року у справі № 2-95/12 (провадження № 61-16854св20) зазначив, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків».
У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що:
- ОСОБА_1 просила в рахунок погашення боргу за договором позики
від 20 грудня 2018 року звернути стягнення на нерухоме майно та визнати за нею право власності на будівлю, а саме: Багатофункціональну Будівлю «Приміщення для роботи з населенням на 1 мкр. Лівобережжя», на АДРЕСА_1 ;
- відповідно до договору купівлі-продажу від 19 листопада 2018 року, укладеного в простій письмовій формі, ОСОБА_2 придбала у ПАТ «ДМК» недобудоване капітальне будівництво. Докази на підтвердження того, що воно йому належало та було зареєстровано у передбаченому законом порядку, відсутні;
- відповідно до листа Кам'янської міської ради від 14 червня 2019 року № 8 вих.-09/335 відомості про надання у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно відсутні. У листі зазначено, що до участі у розгляді цивільної справи № 209/962/19 Департамент не залучався.
Ураховуючи, що Кам'янська міська рада не була залучена до участі у справі, не зважаючи на те, що судом першої інстанції було вирішено питання про визнання права власності на об'єкт, який розташований на її земельній ділянці, та те, що право власності на спірну багатофункціональну будівлю не було зареєстровано за первісним відчужувачем ПАТ «ДМК» як на готовий об'єкт нерухомості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про недотримання прокурором процедури представництва Кам'янської міської ради у суді, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва».
Прокурор обґрунтовував вимоги апеляційної скарги тим, що прокуратурою області було встановлено факт прийняття Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська рішення від 04 квітня 2019 року про задоволення позову у даній справі, яке, на його переконання, порушує інтереси Кам'янської міської ради на отримання коштів пайової участі та права власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт, щодо вільного розпорядження, володіння та користування нею. до апеляційної скарги прокурор приєднав лист, адресований голові Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська, у якому він просить надати матеріали даної справи для ознайомлення (а. с. 61). 11 червня 2019 року прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури звернувся до Кам'янської міської ради з запитом про надання інформації щодо об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки на АДРЕСА_1 . 14 червня 2019 року заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Щербатов Д. О. повідомив прокуратуру про те, що відомості про надання у користування земельної ділянки за зазначеною адресою відсутні, а також про те, що до участі у розгляді справи № 209/962/19 рада не залучалася (а. с. 63). У листах від 03 липня 2019 року прокурор повідомив Кам'янського міського голову Білоусова А. П. та управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради про те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 04 квітня 2019 року порушені права ради на отримання коштів пайової участі та право власності на земельну ділянку, на якій розміщений спірний об'єкт. У цих же листах прокурор вказав про наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави в особі міської ради шляхом внесення прокурором апеляційної скарги на зазначене рішення суду першої інстанції у справі
№ 209/962/19 (а. с. 58, 59).
Вищенаведене свідчить про дотримання прокурором порядку представництва Кам'янської міської ради в апеляційному суді, як це визначено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням стислих строків апеляційного оскарження.
Інші доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскарженої постанови не впливають, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. В зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 червня
2020 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області понесених судових витрат у розмірі 2 700,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко
І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов