м. Вінниця
10 вересня 2021 р. Справа № 120/5656/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт-2" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відмови у знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
Так, просить суд зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 .
Підставою для зняття арешту зазначає те, що вищевказаний арешт був накладений, зокрема, на земельну ділянку, площею 0.6526 та., кадастровий номер 0520682803:02:011:0100 розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шо належить на праві власності ОСОБА_1 . Однак, даний об'єкт нерухомості перебуває в іпотеці іпотекодержателем якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» правонасту пником якого є ТОВ «Брайт- 2».
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.
22.06.2021 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви, якою недоліки позовної заяви були усунені в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою встановлено відповідачеві 2-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином завірені копії виконавчого провадження № 63969347. Також ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт-2".
02.07.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження №64650779 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до складу якого входять наступні виконавчі провадження:
- АСВП № 63969347 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 677478,34 грн;
- АСВП № 63969160 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 1628,08 грн.
25.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника №63969347, згідно якої накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
25.02.2021 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено обтяження всього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 40729613).
Законом України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, тому оскільки підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 відсутні, дії Відділу щодо відмови в знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 є правомірними.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
21.12.2020 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №52294302 від 18.12.2020, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №63969347 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 677478,34 грн.
Також, 21.12.2020 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52294302 від 18.12.2020, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №63969160 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 1628,08 грн.
Таким чином, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває зведене виконавче провадження №64650779 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до складу якого входять наступні виконавчі провадження:
- АСВП № 63969347 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 677478,34 грн;
- АСВП № 63969160 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 1628,08 грн.
25.02.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про арешт майна боржника №63969347, згідно якої накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
25.02.2021 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено обтяження всього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 40729613).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42).
Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Положеннями статті 48 вказаного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з статтею 50 Закону №1404 звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Відповідно до статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 4 статті 59 Закону №1404 передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд встановив, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває зведене виконавче провадження №64650779 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до складу якого входять наступні виконавчі провадження:
- АСВП № 63969347 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 677478,34 грн;
- АСВП № 63969160 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №52294302 виданої Відділом 18.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в сумі 1628,08 грн.
При виконанні вищезазначеного виконавчого документа, керуючись положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 25.02.2021 за ВП № 63969347 для забезпечення реального виконання рішення та усунення можливостей відчуження майна, на яке можна звернути стягнення для подальшої його реалізації, накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий збір, про стягнення якого зведено виконавче провадження №64650779, не сплачено, а виконавче провадження №64650779 не виконано.
Доказів сплати виконавчого збору у ВП №64650779 суду не надано.
При цьому, такої підстави для зняття арешту з майна боржника як перебування об'єкту нерухомості в іпотеці, норми статті 59 Закону №1404 не містять.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відмови в знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки, площею 0.6526 га, кадастровий номер 0520682803:02:011:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки, площею 0.6526 га, кадастровий номер 0520682803:02:011:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки виконавчий збір у ВП №64650779, під час виконання якого було накладено арешт на майно позивача, не сплачений.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України судовий збір з сторін не стягується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт-2" вул. Костя Широцького, 14-Е, м. Вінниця
Суддя Мультян Марина Бондівна