м. Вінниця
10 вересня 2021 р. Справа № 120/4234/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому проваженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які полягають у відмові в призначенні пенсії йому, як трактористу-машиністу на пільгових умовах.
Так, просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
Зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах як трактористу-машиністу.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило у призначені пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що останній проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказує, що при розгляді заяви позивача про призначення на пільгових умовах пенсії за віком, позивачу було зараховано період роботи на посаді тракториста, що сукупно складає 11 років 2 місяці 3 дні.
Період роботи трактористом-машиністом з 01.01.1986 року по 14.04.1999 року в СТОВ "Прогрес" с. Суботівки не зараховано у зв'язку з відсутністю довідки про пільговий характер роботи.
Відтак, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу на посаді тракториста, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , досяг пенсійного віку, у зв'язку з чим звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024650002488 від 15.10.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому зазначено, що стаж на посаді тракториста складає 11 років 2 місяці 3 дні.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно підпункту 2 пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20).
У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада: характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: зокрема, для трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
При цьому, порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.1992 року.
Так, відповідно до роз'яснення, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 року у справі № 672/455/17.
Як слідує із записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , остання містить наступні записи про його трудову діяльність, зокрема у спірний період:
з 20.12.1979 по 14.04.1999 - на посаді механізатора к-п "Прогрес" с. Суботівка;
з 15.03.1999 по 01.08.1999 - на посаді механізатора ВАТ "Могилів-Подільське х.п.п."
з 01.08.1999 по 29.04.2002 - на посаді механізатора СТОВ "Прогрес".
Суд зауважує, що відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №681/813/17 та від 20.02.020 у справі №182/6635/16-а, зазначено, що термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Також вказано, зокрема, що відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинного на теперішній час, професія "механізатор" відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.
Також матеріали справи містять довідки № 230, 229 від 05.10.2020 відповідно яких, в документах колгоспу «Прогрес» с. Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1980-1989 роки значиться ОСОБА_1 із зазначенням його заробітної плати.
Із копії Книги обліку трудового стражу "Прогрес" с. Суботівка за 1991-2001 роки ОСОБА_1 працював трактористом.
Відповідно протоколу № 1 загальних зборів власників земельних паїв с. Суботівка, ОСОБА_1 працював в тракторній бригаді протягом 1990-1998 років.
Крім цього факт отримання позивачем відповідної освіти тракториста-машиніста підтверджується дипломом про освіту серії НОМЕР_2 від 22.07.1983 року, згідно якого він закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища № 6 в с. Михайлівці Вінницької області за професією: тракторист-машиніст широкого профілю з вмінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля.
Також даний факт підтверджується наявністю в позивача посвідчення тракториста- машиніста першого класу серія НОМЕР_3 в якому вказано, що стаж Позивача як водія тракториста-машиніста розпочато з 11.07.1985 року.
Тож, судом встановлено, що позивач виконував трудову функцію за професією тракториста-машиніста, зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції, що також підтверджується трудовою книжкою позивача та архівними довідками.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах № 024650002488 від 15.10.2020 прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
В контексті наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов'язати вчинити певні дії.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема - функції щодо призначення пенсії та зобов'язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку по відсутність правових підстав для задоволення позову у спосіб, який просить позивач, оскільки зобов'язання відповідача призначити пенсію, свідчить про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд заяви про призначення пенсії.
В той же час, приписи абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України визначають, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024650002488 від 15.10.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу наступний період роботи, а саме з 01.01.1986 по 14.04.1999.
У свою чергу, визначаючись щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію, то суд зазначає, що оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена, відтак суд не може обрати спосіб захисту визначений позивачем.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, звертаю увагу, що пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність своїх рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024650002488 від 15.10.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступний період роботи, а саме з 01.01.1986 по 14.04.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна