м. Вінниця
09 вересня 2021 р. Справа № 120/9244/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із позовною заявою, в якій просить про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду у рамках виконавчого провадження № 64258625 від 03.08.2021 у сумі 10200 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання Бойка С.В. від 22.01.2021 відкрито виконавче провадження ВП №64258625 щодо виконання виконавчого листа № 120/6044/20-а від 20.01.2021, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головним управління здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 15.09.2020 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати. Надано строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду. Листом Головного управління від 29.01.2021 №0200-0802-5/5674 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження. Головним управлінням нараховано компенсацію з січня 2018 по вересень 2020 у сумі 1578,53 грн.
Одночасно повідомлено, що заборгованість буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Однак, державний виконавець в постанові про накладення штрафу від 03.08.2021 безпідставно вважає, що Головним управлінням було неправильно розраховано суму компенсації, оскільки з 01.01.2019 по 15.09.2020 компенсації втрати частини доходів не обрахована.
З такими висновками позивач не погоджується, та зазначає, що згідно розрахунку компенсації ОСОБА_1 вбачається, що за період з січня 2019 по вересень 2020 року заборгованість нарахована на виконання рішення суду №0240/3516/18 відсутня, оскільки, починаючи з 01.01.2019 останній отримував пенсію в новому розмірі. Тобто, починаючи з 01.01.2019 року порушене право, згідно рішення суду у справі №0240/3516/18, було відновлене.
Тобто зазначає, що у період з січня 2019 по вересень 2020 року за кожен місяць у Головного управління була відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 з якої б розраховувалась відповідна сума компенсації за кожен місяць, тому відповідні донарахування за вказаний період не здійснювались.
З зазначених обставин просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою встановлено відповідачеві 2-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином завірені копії виконавчого провадження № 64258625. Також ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25.08.2021 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
На виконання вимог ухвали суду, представником Управління забезпечення примусового виконання рішень подано відзив на адміністративний позов згідно якого просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтуванні своєї позиції зазначив, що рішення суду у справі № 120/6044/20-а, в наданий державним виконавцем строк для виконання, боржником не виконано в повному обсязі без поважних причин, оскільки боржником нараховано компенсацію втрати частини доходів за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, тоді як згідно виконавчого документа боржника зобов'язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 по 15.09.2020 у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 .
Також до відзиву, представником відповідача долучено належним чином завірені копії виконавчого провадження № 64258625.
Також ОСОБА_1 подав пояснення щодо заявленого позову, в яких підтримав позицію відповідача та вказав, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, тому підстав для її скасування немає.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №120/6044/20-а визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, за період з 01.01.2018 року по 15.09.2020 року у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої частини пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 року по 15.09.2020 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1
20.01.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/6044/20-а про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 року по 15.09.2020 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1
22.01.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64258625 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.
В ході проведення виконавчих дій, Головне управління листом від 29.01.2021 №0200-0802-5/5674 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження. Головним управлінням нараховано компенсацію з 01.01.2018 по 15.09.2020 у сумі 1578,53 гривень.
Поряд із цим наголошено, що сума заборгованості у розмірі 1578,53 гривень за період з 01.01.2018 по 15.09.2020 буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
До цього листа позивач додав доказ розрахунку компенсації ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).
13.04.2021 на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшла заява ОСОБА_1 про зобов'язання боржника виконати рішення суду у повному обсязі та про накладення штрафу на посадових осіб боржника, оскільки боржником не вірно проведено розрахунок та не здійснено виплату нарахованих коштів. Стягувачем зазначено, що відповідно до наданого боржником розрахунку компенсації, боржником нараховано компенсацію втрати частини доходів за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, тоді як згідно виконавчого документа боржника зобов'язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 по 15.09.2020.
14.04.2021 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця №4936/2.3-22/8 згідно якої боржника зобов'язано в строк до 20.04.2021 в повному обсязі виконати рішення суду, надавши до Відділу примусового виконання рішень обґрунтовану відповідь з документальним підтвердженням його виконання.
23.04.2021 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0200-0802-5/25661 від 23.04.2021, яким боржник повідомив, що компенсація втрати частини доходів згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/6044/20-а відповідно до Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» розрахована в розмірі 1578,53 гривень, за період з 01.01.2018 по 15.09.2020 року.
Також боржник повідомив, що сума компенсації за період з січня 2019 по вересень 2020 року відсутня, так як відповідно до Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно розрахунку компенсації ОСОБА_1 вбачається, що за період з січня 2019 по вересень 2020 року сума заборгованості відсутня та не нарахована. Крім того, починаючи з 01.01.2019 ОСОБА_1 на виконання рішення суду №0240/3516/18 отримував розмір пенсії в новому розмірі. Тому Головне управління виконало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі №120/6440/20-а в спосіб передбачений чинним законодавством.
У подальшому, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бойком С.В. від 11.05.2021 в рамках виконавчого провадження № 64258625 накладено штраф у розмірі 5100 гривень на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу від 11.05.2021, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №120/5106/21-а, яке набрало законної сили, за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови № 64258625 від 11.05.2021, якою накладено штраф у розмірі 5100 гривень - відмовлено.
19.07.2021 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця №9843/2.3-22/8 згідно якої боржника зобов'язано в строк до 30.07.2021 в повному обсязі виконати рішення суду, надавши до Відділу примусового виконання рішень обґрунтовану відповідь з документальним підтвердженням його виконання.
27.07.2021 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0200-0802-5/44499 від 22.07.2021, яким боржник повідомив про виконання рішення суду в спосіб, передбачений чинним законодавством, з поміж іншого зазначивши, що так як у період з січня 2019 по вересень 2020 за кожен місяць була відсутня заборгованість з якої б розраховувалася відповідна сума компенсації за кожен місяць, тому відповідні донарахування за вказаний період не здійснювалися.
Постановою відповідача від 03.08.2021 у рамках ВП №64258625 накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штраф в розмірі 10200,00 грн за частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. При цьому оскаржуваною постановою боржнику встановлено строк для виконання рішення протягом десяти робочих днів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Крім того, обов'язковою умовою для накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі є встановлення факту повторного невиконання рішення без поважних причин.
Отже, приймаючи рішення про накладення на боржника штрафу відповідно до частини 2 статті 75 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний з'ясувати, чи вжито боржником дії щодо виконання рішення суду та чи існують поважні причини, які унеможливлюють його виконання.
В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, зміст правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 4 наведеного Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У той же час, пункт 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, суд зауважує, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 року по 15.09.2020 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 .
Листом Головного управління від 29.01.2021 №0200-0802-5/5674 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження та Головним управлінням нараховано компенсацію з січня 2018 по вересень 2020 у сумі 1578,53 грн.
Разом із тим, судом досліджено розрахунок компенсації ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), з якого слідує, що розрахунок компенсації втрати частини доходів стягувачеві здійснено за період з 01.01.2018 по грудень 2018 року.
Отже, розрахунок компенсації, що здійснений Головним управлінням суперечить виконавчому листу № 120/6044/20-а, в якому чітко визначено період за який Головному управлінні необхідно здійснити розрахунок.
Таким чином, рішення суду, в наданий державним виконавцем строк для виконання, боржником не виконано в повному обсязі без поважних причин, оскільки боржником нараховано компенсацію втрати частини доходів за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, тоді як згідно виконавчого документа боржника зобов'язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2018 по 15.09.2020 у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 .
Судом також враховано, що оскаржувана постанова від 03.08.2021 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн прийнята державним виконавцем у виконавчому провадженні № 64258625 з мотивів повторного невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення суду зобов'язального характеру без поважних причин та у зв'язку з накладенням на боржника першого штрафу в розмірі 5100,00 грн згідно з постановою від 11.05.2021.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 120/5106/21-а, яке набрало законної сили, постанова від 11.05.2021 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн залишена в силі.
За таких обставин, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У Рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784)
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя Мультян Марина Бондівна