м. Вінниця
10 вересня 2021 р. Справа № 120/7097/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання бездіяльності протиправною
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , згідно із вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011, засуджений до довічного позбавлення волі та з цього часу відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань №1".
01.04.2021 позивач звернувся із заявою до начальника ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" про надання можливості здійснити телефонні дзвінки в травні 2021 року.
Однак ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" не забезпечила його права на телефонні розмови 22.05.2021, 23.05.2021, 26.05.2021, 29.05.2021 та 30.05.2021.
Вважаючи, що установою виконання покарань порушено право ОСОБА_1 на телефонні розмови, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Одночасно із позовною заявою представником позивача подано клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 08.07.2021 клопотання представника позивача задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 від 01.04.2021, копії виписки із журналу обліку телефонних розмов за травень 2021 року.
Відповідач своїм право на подання відзиву не скористався, хоча ухвала про відкриття провадження у справі отримана останнім 14.07.2021.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01.04.2021 звернувся із заявою до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про надання йому можливості здійснення телефонних розмов кожного дня протягом травня 2021 року.
Проте, Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не забезпечила можливість реалізації ОСОБА_1 його права на телефонні розмови 22.05.2021, 23.05.2021, 26.05.2021, 29.05.2021 та 30.05.2021, що по суті не заперечується відповідачем.
Вважаючи, що установою виконання покарань порушено право ОСОБА_1 на телефонні розмови, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).
На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (частина 2 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Перелік прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі наведено у статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, частиною 1 якої визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Частиною 5 згаданої статті передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
Водночас, частиною 8 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.
На реалізацію положень ст. 107 та 110 КВК України наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), згідно з пунктом 2 розділу 2 яких засуджені мають право вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом XIV цих Правил.
Відповідно до п. 2 розділу XIV Правил, адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.
Системний аналіз приписів ч. 5 ст. 110 КВК України та п. 2 розділу XIV Правил свідчить про те, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує право засуджених на телефонні розмови, не обмежуючи при цьому їх кількості у визначений розпорядком дня час. Однак, з метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених підзаконним нормативно-правовим актом передбачено обмеження тривалості розмови засудженого, що не може перевищувати 15 хвилин. Умовою реалізації права засудженого на телефонну розмову є його звернення до адміністрації із письмовою заявою в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
Зважаючи на не спростування відповідачем, обставин викладених у позовній заяві щодо незабезпечення засудженому ОСОБА_1 права на здійснення телефонних розмов 22, 23, 26, 29 та 30 травня 2021 року, суд вважає, що ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1) визнається даний факт.
В контексті даної спірної ситуації варто згадати рішення Європейського суду з прав людини у справі "Тросін проти України" (заява №39758/05) від 23 лютого 2012 року, відповідно до пункту 39 якого Суд повторює, що тримання під вартою або будь-який захід, яким особа позбавляється свободи, тягне за собою невід'ємні обмеження щодо приватного та сімейного життя. Проте, важливим елементом права ув'язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому державними органами можливості або, за потреби, допомоги у підтриманні зв'язків зі своїми близькими.
Відтак, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не забезпечено право ОСОБА_1 на здійснення телефонних розмов 22, 23, 26, 29 та 30 травня 2021 року, а тому позовна заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у незабезпеченні відповідного права позивача, є обґрунтованою.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", що полягає у незабезпеченні права ОСОБА_1 на здійснення телефонних розмов 22, 23, 26, 29 та 30 травня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Державна установа "Вінницька установа виконання покарань №1" (21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602)
Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 10.09.2021
Суддя Томчук Андрій Валерійович