Справа № 344/13167/21
Провадження № 11-сс/4808/225/21
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
13 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2021 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №112021091010000841 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України -
за участю: прокурора ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 звертає увагу на те, що він не вчиняв злочин - крадіжку, який йому інкримінують, внаслідок відсутності доказів, зокрема відбитків пальців. Наголошує на тому, що органи досудового розслідування застосовували відносно нього фізичні дії, що виразились у нанесенні тілесних ушкоджень. Апелянт вказує на несвоєчасне надання йому захисника, на фабрикування матеріалів провадження слідчим, на відсутність відомостей що характеризують його як особу, зокрема щодо перебування на обліку у психіатра, наявності постійного місця мешкання та соціальних зв'язків.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2021 рокущодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що підозра є обґрунтованою, й докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу в межах кримінального провадження, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, й задоволення клопотання є доцільним і співмірним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. При цьому слідчим суддею були взяті до уваги відомості, що характеризують підозрюваного ОСОБА_6 .
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного інший більш м'який запобіжний захід;
- прокурор заперечував з приводу задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу слідчого судді належить залишити без змін з наступних підстав.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
17.08.2021 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 191 КПК України (а.п. 13-15).
18.08.2021 року ОСОБА_6 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (а.п. 43-45).
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлення про підозру особи у вчиненні злочину та доведення вини у його вчиненні, не є тотожними, а тому, виходячи з практики ЄСПЛ у рішенні «Ізмаїлов та інші проти Росії» від 24.04.2008 р. та «Дактарас проти Литви», принципово потрібно розрізняти вказані поняття.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що запобіжні заходи застосовуються тоді, коли особу ще не визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення і коли відповідно до принципу презумпції невинуватості вона вважається невинуватою.
Виходячи з наведеного вище, посилання підозрюваного ОСОБА_6 на те, що слідчий суддя при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не врахував факт його непричетності до інкримінованого йому діяння, є неспроможним.
В межах даного провадження на стадії апеляційного перегляду, перевіряється виключно питання щодо обґрунтованості обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу і виді тримання під вартою, внаслідок чого, колегія суддів позбавлена можливості вирішувати наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення.
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні, надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині доцільності обрання відносно ОСОБА_6 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином з'ясував як питання щодо обґрунтованої підозри, так й те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.
Отже, питання обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується витягом з ЄРДР (а.п. 4); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.п. 58); рапортом оперуповноваженого про проведення першочергових оперативно-пошукових заходів (а.п. 9); протоколом допиту потерпілого та підозрюваного (а.п. 16-20); протоколом огляду речей та предметів (а.п. 21-25); протоколом допиту свідка (а.п. 26-27); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого, свідок впізнав особу за рисами обличчя (а.п. 28-29); висновком експерту (а.п. 49-52) тощо.
Отже, враховуючи вагомість наявних доказів про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про обґрунтованість пред'явленої останньому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у "демократичному суспільстві" у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, в даному випадку слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався.
Так, рішення про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_6 під вартою, слідчий суддя мотивував доведенням існування ризиків, що підозрюваний, не перебуваючи під вартою може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого, передбачає покарання на строк до 5 років, тобто він усвідомлює неминучість покарання за вчинене.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 раніше вчиняв злочини, зокрема й злочини майнового характеру, та знов вчинив умисний корисливий злочин.
На думку колегії суддів, існують заявлені стороною обвинувачення ризики, а тому суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може завадити спробам підозрюваного ОСОБА_6 вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, в той час як менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення цих ризиків.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею враховано практику ЄСПЛ, оскільки ризик переховування від правоохоронних та судових органів окрім суворості покарання, мотивовано також тим, що ОСОБА_6 неодружений, має утриманців, офіційно не працює, тобто відсутній постійний дохід, раніше неодноразово судимий, у сукупності з наведеними вище обставинами, може свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини, є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у триманні ОСОБА_6 під вартою, що забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиненню іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку колегії суддів, зроблений слідчим суддею висновок про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти зазначеним в клопотанні слідчого ризикам, є законний.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Перевіряючи рішення слідчого судді в частині визначення підозрюваному ОСОБА_6 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 45400 грн., колегія суддів, визнає такий висновок законним з урахуванням як матеріалів конкретної справи, так й особи підозрюваного.
Крім того, на переконання колегії суддів, саме такий розмір застави, що визначений у межах передбачених законом для даного виду кримінального правопорушення, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків та є помірним для нього, оскільки розмір застави повинен бути пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про те, що органи досудового розслідування застосовували відносно нього фізичні дії, що виразились у нанесенні тілесних ушкоджень, так само як й доводи щодо фабрикування матеріалів провадження слідчим, перевіряється відповідними органами прокурати за наявності заяви підозрюваного, й не входить в коло повноважень суду апеляційної інстанції на даному етапі судового розгляду. Право на звернення до правоохоронних органів підозрюваному роз'яснення безпосередньо в суді апеляційної інстанції. Захисник повідомив, що таких заяв підозрюваний раніше не робив, а тому після конфіденційної бесіди вони будуть звертатись до правоохоронних органів.
Посилання апелянта на те, що в матеріалах провадження відсутні відомості, що характеризують його як особу, зокрема щодо перебування на обліку у психіатра, саме по собі не є підставою для скасування прийнятого слідчим суддею рішення.
Твердження підозрюваного про наявність у нього постійного місця мешкання та соціальних зв'язків, були враховані слідчим суддею, що вбачається з мотивувальної частини постанови.
Той факт, що підозрюваному ОСОБА_6 несвоєчасно надано захисника, спростовується протоколом його допиту як підозрюваного від 17.08.2021 року з вказівкою на участь захисника ОСОБА_8 , засвідченого його своїм підписом й наявністю відповідного доручення на надання безоплатної правової допомоги, датованого саме 17.08.2021 року, тобто з часу затримання підозрюваного (а.п. 11-15, 19 зворіт).
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, відповідає положенням Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2021 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №112021091010000841 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_9