Справа № 344/1017/20
Провадження № 22-ц/4808/1310/21
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Максюта
08 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Пнівчук О.В., Горейко М.Д.,
секретаря Мельник О.В.,
з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Куль І.В., представника відповідача адвоката Деруги Н.О., представника третьої особи адвоката Мельникова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконуючий обов'язки голови правління АТ «Аграрний фонд» Баришев Іван Григорович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 6 липня 2021 року,
У січні 2020 року ОСОБА_1 подано позов до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконуючий обов'язки голови правління АТ «Аграрний фонд» Баришев Іван Григорович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 червня 2015 року його прийнято на посаду головного економіста відділу контролю та економічної безпеки управління внутрішньої безпеки АТ «Аграрний фонд», 07 листопада 2018 року - переведено на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» №446 від 06.11.2018 року (посада на момент звільнення).
Вважаючи, що АТ «Аграрний фонд» не виконує законодавство про працю, умови колективного договору,зокрема порушення строків періодичності виплати заробітної плати,невиплати частини заробітної плати чим грубо порушує його права як працівника, від 09 грудня 2019 року подав відповідачу заяву про звільнення із займаної посади на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України.
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 №550-К звільнено його із займаної посади за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Однак, вважає дії відповідача незаконними, оскільки, ним подано заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а звільнено його на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.
З урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 №550-К в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській області Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській області Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд».
Стягнути з ПАТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10.12.2019 по 10.03.2021 року в сумі з розрахунку 2404,84 гривень за кожен день роботи, що складає 743 095,56 грн, витрати за оплату судового збору у розмірі 7430,95 грн, витрати за професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 5000 грн (а.с.а.с.1-4 том.1, 8-9 том.2 ).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.116-121,том.2).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду.
Апелянт вказує, що висновки суду не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях. В матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо бажання працівника звільнитися саме за ч.1 ст.38 КЗпП України. Вказані обставини заперечувалися позивачем під час всього судового розгляду та в заявах по суті справи. Суд фактично зводить до однакового правового застосування різні норми матеріального права - ч.1 з ч.3 ст.38 КЗпП України.
Так, умови розірвання трудового договору з ініціативи працівника в силу ч.1 ст.38 цього Кодексу є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Проте, за нормою ч.3 цієї статті є винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Оскільки розірвання трудового договору за ст.38 КЗпП відбувається за ініціативи працівника, то саме йому законодавець надає право обрати підстави свого звільнення за нормами частин, визначених у даній статті. Відповідач не приймав рішення про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, а позивач не заявляв вимог про зміну формулювання причин звільнення,тому і суд не може надавати правову оцінку звільненню позивача.
Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньоденна заробітна плата становить 2404,84 грн: 23056,36 грн (оклад за жовтень 2019 року) +20289,60 грн (місячна премія КПІ за вересень 2019 року)+18445,09 грн (місячна премія КПІ за жовтень 2019 року)+25362,00 (оклад за листопад 2019 року)+11445,41 грн (2/3 квартальної премії за 3 квартал2019 року)/41 день (фактично відпрацьовані дні в жовтні та листопаді 2019 року)=2404,84 грн. Отже, сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2019 року по 02.08.2021 року включно становить 1 023 740 грн, які слід стягнути на його користь.
Щодо строків позовної давності, то в спірних правовідносинах перебіг процесуального строку починається з 24.12.2019 року з наступного дня після отримання документів про звільнення. В даному випадку позов подано 22.01.2020 року, коли останнім днем закінчення встановленого місячного строку є 24.01.2020 року.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з ПАТ «Аграрний фонд» середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу з розрахунку 2404,84 гривень за увесь час вимушеного прогулу з розрахунку 2404,84 грн за кожен робочий день станом на момент поновлення на роботі. Всі судові витрати покласти на відповідача (а.с.130-142, том.2).
Представником АТ «Аграрний фонд» подано відзив на апеляційну скаргу, зазначивши,що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд дійшов вірного висновку про надуманість позовних вимог, поданих з метою створення видимості незаконності звільнення позивача та створення штучних обставин для безпідставного стягнення з відповідача грошових коштів в якості середнього заробітку.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення роботодавцем трудового законодавства, колективного договору щодо нього, що призвело до написання заяви про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, як і незаконності звільнення позивача за його ж бажанням.
Норми чинного законодавства визначають, що працівник може бути поновлений на посаді, якщо його звільнено без законної підстави і тільки у цьому разі такому працівнику може бути присуджено до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд вірно встановив, що з викладених у позовній заяві обставин фактично випливає, що ОСОБА_1 не погоджується саме з формулюванням причин звільнення, а не вважає його незаконним.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.1-5,том.3).
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, поясненняапелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Куль І.В., представника відповідача адвоката Деруги Н.О., представника третьої особи адвоката Мельникова Д.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд керуючись ст.38, ч.3 ст.225,ч.3 ст.235, ст.325 КзПП України, встановивши відсутність порушеного права позивача при звільненні його за власним бажанням, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на таке.
Встановлено, що 02 червня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного економіста відділу контролю та економічної безпеки управління внутрішньої безпеки АТ «Аграрний фонд», 07 листопада 2018 року - переведено на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» №446 від 06.11.2018 року (посада на день звільнення), що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_2 та наказами від.02.06.2015 року та 06.11.2018 року (а.с.9-11, 66 том.1).
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 №550-К звільнено його із займаної посади за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за 26 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 02 червня 2015 року по 09 грудня 2019 року; 12 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 03 січня 2017 року по 09 грудня 2019 року (а.с.5, том.1).
Позивачем додано довідку про доходи ОСОБА_1 за період з 01 липня 2019 року по 09 грудня 2021 року в розмірі 344844,14 грн та розрахунковий лист за грудень 2019 року на суму 57 461 грн (а.с.6).
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП (а.с.8,том.1).
Начальником управління по роботі з персоналом ОСОБА_3 направлено ОСОБА_4 листа від 09.12.2019 року про необхідність прибути до головного офісу ПАТ «Аграрний фонд» за трудовою книжкою (а.с.12, том.1).
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 направлено на адресу, зазначену в заяві, трудову книжку, завірену копію заяви про звільнення, завірений витяг з наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 року №550-К,довідку від 17.12.2019 року та розрахунковий лист. Вручено 23 грудня 2019 року. (а.с.13, том.1).
У матеріалах справи на а.с.19,94-97 том 1 міститься копія положення про оплату праці працівників ПАТ «Аграрний фонд» та витяг колективного договору щодо питання преміювання та виплату винагороди за підсумками роботи за рік.
Відповідно до положення п. 3.2. Розділу ІІІ Положення про оплату праці структура заробітної плати включає попри статичну її частину також і динамічну частину (додаткову заробітну плату), до якої належать заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно п.3.4.1 зазначеного Положення премія за виконання КРІ - це премія за якісне виконання індивідуального плану працівником й досягнення ним ключових показників ефективності. Для кожного працівника розробляється індивідуальний план роботи, який затверджується керівником структурного підрозділу на кожен місяць роботи. Премія за виконання КРІ призначається в розмірі до 80% посадового окладу працівника та може бути збільшена до 100% посадового окладу у разі перевищення виконання показників затвердженого плану.
Зі змісту довідки АТ «Аграрний фонд від 17.02.2020 року згідно з даними бухгалтерського обліку АТ «Аграрний фонд» на 01 листопада 2019 року по працівнику ОСОБА_1 обліковується переплата із заробітної плати у розмірі двомісячного посадового окладу, (а.с.98, том.1).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , надану АТ «Укргазбанк» за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року (а.с.194-196,том.1).
У довідці АТ «Аграрний фонд» № 92 від 31.07.2020 року зазначено нарахування, утримання та перерахування премій, відпускних та основної заробітної плати за жовтень-листопад 2019 року ОСОБА_1 . Так, у жовтні 2019 року позивачу нараховано 85 980,20 грн,а саме оклад по дня (20 днів) - 23 056,36 грн; місячна премія КПІ за вересень 2019 року - 20289,60 грн; місячна премія КПІ за жовтень 2019 року - 18445,09 грн; квартальна премія за 3 квартал 2019 року - 17168,12 грн; разові премії двічі по 1 242,23 (2484,46 грн); оплата щорічної основної відпустки -2 541,98 грн; додаткове благо (добровільне медичне страхування)-1 994,59 грн. У листопаді позивачу нараховано 26 604,23 грн, а саме: оклад по днях (21 день)-25 362 грн; разова премія 1 242,23 грн (а.с.196,том.1).
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 38 КЗпП України визначено підстави для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
За змістом ч.1, 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність. (Постанова Верховного Суду від 13.06.2018 року по справі № 741/1128/17, постанова Верховного Суду України від 22.05.2013 року № 6-34цс13).
При встановленні порушення (недотримання) вимог законодавства про працю зі сторони роботодавця по відношенню до працівника не перевіряється доказами та не оцінюється поважність чи неповажність причин допущеного такого порушення, його істотність чи неістотність, одноразовість чи систематичність, а констатується лише встановлений факт порушення (недотримання) трудових прав працівника, яке спонукало його до розірвання трудового договору за цієї підстави.
Як вбачається із заяви про звільнення, ОСОБА_1 не вказано жодних фактів про порушення відповідачем умов колективного договору та трудового законодавства, а саме щодо неналежного, на думку ОСОБА_1 , преміювання та оплати за виконану ним роботу.
Однак, позивач вказує, що причиною звільнення було зменшення заробітної плати за рахунок не нарахування роботодавцем премії. Він усвідомлював, що премія з листопада 2019 року і у майбутньому виплачуватися не буде.
Представником відповідача також не заперечуються ті обставини, що адміністрація усвідомлювала причини подання заяви позивачем про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку із нижчим розміром заробітної плати, до складу якої премія не нараховувалася.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, підстави для розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України за заявою позивача були відсутні, оскільки премія згідно Положення про оплату праці ПАТ «Аграрний фонд» відносилася до заохочувальних виплат за якісне виконання індивідуального плану й досягнення ключових показників ефективності, встановлених безпосереднім керівником і її розмір та підстави виплати залежали щомісячно від рішення керівника.
Правова позиція Верховного Суду України, що висловлена 31.10.2012р. при розгляді справи № 6-120цс12 колегією суддів до уваги не приймається. Даний висновок був зроблений при розгляді справи де був встановлений факт порушення роботодавцем норм законодавства про працю.
У спірних правовідносинах відповідачем не допущено порушення трудових прав позивача, але оскільки розмір його заробітної плати зменшився на суму премії, тому ця обставина могла слугувати поважною причиною звільнення у строк, у який просив працівник.
Відповідно до ратифікованої Україною Конвенції «Про скасування примусової праці» №105, примусова або обов'язкова праця в Україні заборонена.
Вказана норма кореспондується зі ст.43 Конституції України.
Враховуючи викладені вище обставини, відповідач правомірно за ініціативою працівника розірвав трудовий договір з позивачем на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки продовжувати трудові відносини з відповідачем позивач не бажав після зміни умов оплати праці, а доказів про те, що заява про звільнення суперечила його волевиявленню ним не представлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 6 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: О.В.Пнівчук
М.Д.Горейко
Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року.