Справа № 461/8830/17
Провадження № 22-ц/4808/1083/21
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Фединяк
06 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)
суддів: Пнівчук В.А., Девляшевського В.А.
секретаря Мельник О.В.
з участю представника кредитної спілки «Християнська злагода»
Геш І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою кредитної спілки «Християнська злагода» про забезпечення позову у справі за позовом кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за апеляційною скаргою кредитної спілки «Християнська злагода» на ухвалу Яремчанського міського суду в складі судді Ваврійчук Т.Л., постановлену 12 травня 2021 року в м. Яремче Івано-Франківської області,
У грудні 2017 року кредитна спілка «Християнська злагода» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнив, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
У травні 2021 року представник кредитної спілки «Християнська злагода» подав заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що між сторонами виник спір про повернення коштів у розмірі 430 000,00 доларів США та 900 000,00 грн, отриманих відповідачем за нікчемним правочином внаслідок злочинних дій третьої особи - ОСОБА_6 . Обставини отримання відповідачем вказаних коштів підтверджено вироком Галицького районного суду м. Львова від 14.06.2011 року. Відповідач має можливість відшкодувати завдану матеріальну шкоду, однак не вчинив жодних дій по поверненню цих коштів. З метою недопущення утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви, заявник просив суд до набрання рішенням суду законної сили заборонити ОСОБА_1 , державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчиняти будь-які дії з відчуженням нерухомого майна, в саме: земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , домоволодіння по АДРЕСА_2 та нежитлової будівлі (кафе) за адресою АДРЕСА_3 .
Ухвалою Яремчанського міського суду від 12 травня 2021 року у задоволенні заяви кредитної спілки «Християнська злагода» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не завляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду голова правління кредитної спілки «Християнська злагода», подав апеляційну скаргу у якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, з постановленням нової про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 має можливість повернути кредитній спілці кошти. Проте, жодних дій по поверненню не вчиняє та згідно з поданим відзивом не погоджується повернути кошти. Такі дії дають можливість припустити про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Крім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та жодним чином не обмежують право на володіння та користування майном.
10 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що позивач подав позов в 2017 році, а заява про забезпечення подана тільки 2021 році і така заява подана повторно.
02 вересня 2021 року ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що заявник не довів та не надав належних доказів, що відповідач чи треті особи в майбутньому будуть ухилятись від виконання рішення у разі задоволення позову.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк відзив не подали.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник КС «Християнська злагода» підтримав доводи апеляційних скарг, просить їх задовольнити..
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що застосування вказаних у заяві заходів забезпечення позову може призвести до створення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 господарської діяльності, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, які не є учасниками даного судового процесу. Позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність у відповідача наміру створювати в майбутньому будь-які перешкоди у виконанні рішення суду, відчужити належне йому майно чи вчиняти інші дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог кредитної спілки «Християнська злагода». Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, зважаючи на подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні інформація про вартість належного відповідачу на праві власності майна, заборону на відчуження якого просить накласти позивач.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що у грудні 2017 року кредитна спілка «Християнська злагода» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої злочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.Просило стягнути на її користь з ОСОБА_1 430 000,00 доларів США та 900 000,00 грн отриманих за нікчемним правочином
З метою забезпечення позову позивач просив заборонити відповідачу ОСОБА_1 , державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки площею 0,1172 га, кадастровий номер:2611093001:16:013:0040, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі (кафе) за адресою АДРЕСА_3 , домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006 р. у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Дані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року № 200/12227/17.
Так, судом першої інстанції вірно досліджено та встановлено, що позов у цій справі подано у грудні 2017 року, за час провадження у справі відповідач ОСОБА_1 не вчинив жодних дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, тобто не вчиняв дій щодо реалізації належного майна чи підготовчі дії до його реалізації, які могли б утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції вірно врахував недоведеності існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову кредитної спілки «Християнська злагода».
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу кредитної спілки «Християнська злагода» залишити без задоволення. Ухвалу Яремчанського міського суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.
Повний текст складено 08 вересня 2021 року.
Судді: В.Д.Фединяк
О.В.Пнівчук
В.А.Девляшевський