Провадження № 22-ц/803/7209/21 Справа № 175/228/20 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
08 вересня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
при секретарі - Усик А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, про стягнення аліментів на дитину та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Обухівської селищної ради про визначення місця проживання дітей з батьком, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, про стягнення аліментів на дитину.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 26 вересня 1997 року. Шлюб було розірвано за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2017 року. Від даного шлюбу мають дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем був укладений нотаріальний договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Даний договір був укладений 03 вересня 2018 року, та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корсун А.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1031. Згідно п. 1.3 цього Договору місцем проживання дітей батьки визначили - місце проживання батька. Відповідне було погоджено батьками з дітьми. Їхній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за своїм бажанням переїхав жити від батька до неї. Вона звернулася до відповідача з метою змінити договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, а саме в частині проживання сина з нею - ОСОБА_1 , за адресою її місця проживання, та умов утримання сина, однак добровільно вирішити це питання не вдалося.
У зв'язку з викладеним, позивачка просить суд, змінити договір між батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_2 щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, укладений 03 вересня 2018 року, та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корсун А.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1031, в частині визначення місця проживання сина (п.1.3), та визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , у розмірі 1/4 від усіх заробітків і доходів до досягнення сином повноліття.
Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_2 звернувся з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Обухівської селищної ради про визначення місця проживання дітей з батьком та відібрання дитини від мами.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, про стягнення аліментів на дитину та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Обухівської селищної ради про визначення місця проживання дітей з батьком, відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду в частині первісного позову, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Предметом перегляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, про стягнення аліментів на дитину, в частині зустрічних позовних вимог рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11,12).
Шлюб між сторонами розірвано.
03 вересня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корсун А.Є. зареєстровано за № 1031 (а.с.13-14).
Відповідно до п. 1.3. договору, місцем проживання дітей батьки визначили місце проживання батька. У разі зміни місця проживання дітей, батько зобов'язується попереджати матір письмово із вказанням точного місця проживання дітей не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Відповідно до п. 2.1 договору, мати має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дітьми за попередньою домовленістю з батьком, а також має право, за попередньою домовленістю з батьком, брати дітей до себе за місцем свого проживання у вихідні дні.
В судовому засіданні встановлено, що діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , до 10 жовтня 2019 року проживали разом з батьком, як передбачено вищевказаним договором, а потім почали проживати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 05.12.2019 року.
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, складеного 05 грудня 2019 року службою у справах дітей, умови проживання сина у ОСОБА_1 задовільні, у дитини є власна кімната і всі умови для навчання: стіл, шафа для книжок, комп'ютер, син проживає з 10 жовтня 2019 року.
З приводу неузгодженої зміни ОСОБА_1 місця проживання дітей, ОСОБА_2 12.11.2019 року звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського районного відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області, та вжиття заходів щодо забезпечення виконання умов договору стосовно здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, а також забезпечення повернення дітей за місцем проживання батька. (а.с.75-77).
З копії відповіді наданої ОСОБА_2 на його звернення від 12.11.2019 р., Дніпровське РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, вбачається, що заявникові рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення місця проживання, порядку виховання і спілкування з дітьми. (а.с.78).
В матеріалах справи є підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на сплату навчання дітей у навчальному закладі «Дніпровська середня загальноосвітня школа «Британська Міжнародна Школа - Дніпро» за періоди: 2018/2019 навчальний рік за ОСОБА_3 у розмірі 417501,00 грн., за ОСОБА_4 у розмірі 371118,00 грн.; 2019/2020 навчальний рік за ОСОБА_3 у розмірі 419363,00 грн., за ОСОБА_4 у розмірі 397267,00 грн.(а.с.79-84), витрат на відшкодування вартості додаткових освітніх послуг у розмірі 7013,00 грн. (а.с.87), у розмірі 41428,00 грн. (а.с.88-89), у розмірі 6000,00 грн. (а.с.90).
В матеріалах справи є висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини від 29.04.2021 року №457, з якого вбачається, що з присутніх 8 членів Комісії, однаковою кількістю голосів підтримали матір і батька, в частині визначення з ким із батьків доцільно проживати двом малолітнім дітям, тобто 4 голоси відділи перевагу матері, а 4 батькові. Але, орган опіки та піклування Обухівської селищної ради вважає за доцільне - визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , 1978 р.н.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування, оскільки вважав, що він є недостатньо обґрунтованим, у відповідності до встановлених судом обставин справи та суперечить інтересам малолітніх дітей, а також комісія щодо розгляду даного питання не дійшла одностайно рішення, віддаючи перевагу як матері, так і батькові в рівних частинах, а також виходив з того, що відсутні підстави для зміни договору про визначення місця проживання та порядку утримання дітей і участь батьків у їх вихованні (щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини) від 03 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корсун А.Є. за реєстрованим № 1031, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , оскільки при укладанні договору сторонами досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком, узгоджено питання в частині участі матері дітей у вихованні дітей, судом не встановлено, що відбулося істотне порушення договору відповідачем за первісним позовом, а також істотної зміни обставин, які зумовлюють внести зміни до договору. Крім того, як зазначалося вище відповідач за первісним позовом не чинить позивачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з сином, а також його вихованні. Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено, що ОСОБА_2 не виконано обов'язки передбачені спірним договором, які під час укладання були повністю погоджені сторонами. Також позивачем за первісним позовом не заперечувався той факт, що батько не здійснював перешкоди у спілкуванні їй з дітьми.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір, яким було визначено місце проживання дітей разом із батьком та чітко визначались права матері, яка проживає окремо від них. Умовами договору були визначені як обов'язки батька, так і права і обов'язки матері, про що сторони дійшли згоди в ході підписання відповідного договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання Договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає, що вона звернулася до відповідача ОСОБА_2 з метою змінити договір щодо здійснення батьківських прав, в частині зміни місця проживання сина ОСОБА_3 з нею, за адресою її місця проживання та умов утримання сина, однак добровільно дійти згоди у вирішенні даного питання не вдалося, однак будь-яких доказів такого звернення позивачем до відповідача суду не надано.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко