09 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/296/20
Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - приватного підприємства «Радос» - Кобеляцький Д.М., адвокат (ордер від 30.08.2021 АЕ № 1088967),
відповідача 1 - Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Войтенкова І.О. (в порядку самопредставництва),
відповідача 2 - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Лещенко Г.В. (в порядку самопредставництва),
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства «Радос»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 (суддя Мавродієва М.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 (головуючий суддя: Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Філінюк І.Г.)
у справі № 915/296/20
за позовом приватного підприємства «Радос» (далі - Підприємство, позивач, скаржник)
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач 1);
Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ( далі - відповідач 2)
про визнання недійсним та скасування рішення,
Підприємство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 49-ріш у справі № 2-26.250/45-2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення № 49-ріш).
Так, згідно з Рішенням № 49-ріш дії Підприємства, які полягають в неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, кваліфіковано за пунктом 13 статті 50 Закону, а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення № 49-ріш прийняте за неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які Рішенням № 49-ріш визнані встановленими, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема статей 50, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон). При цьому позивач зазначав, що ним не були одержані вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України стосовно надання інформації від 17.11.2017 № 1-292/80-1599 та від 24.01.2018 № 1-292/80-74, що, в свою чергу, виключає протиправність діяння Підприємства та, як наслідок, зумовлює відсутність складу правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону (неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені Головою територіального відділення строки); здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при вчиненні закупівель не входить до завдань Антимонопольного комітету України, відтак у відповідача 1 відсутні законні підстави для витребування у позивача відповідної інформації. Крім того позивач вважає, що відповідачем 1 при винесенні оскаржуваного рішення порушено правила підвідомчості, а також необґрунтовано накладено штраф, розмір якого визначено без урахування законодавчих обмежень та всупереч Конституції України, оскільки позивача фактично двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; позивач не отримував жодних повідомлень щодо залучення його до участі у розгляді справи № 2-26.250/45-2019, що позбавило останнього права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, шляхом подання відповідних пояснень, доказів тощо.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.2020 за відповідним клопотанням позивача, зокрема, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Рішенням господарського суду зі справи Миколаївської області від 02.12.2020 № 915/296/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю підстав відповідно до частини першої статті 59 Закону для задоволення позовних вимог та скасування Рішення № 49-ріш.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2021 касаційну скаргу Підприємства залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано Підприємству строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на судові рішення попередніх інстанцій у справі.
Відповідач 1 у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відповідач 2 у відзиві на касаційну скаргу також просив відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
18.08.2021 на електронну пошту Верховного Суду від представника позивача (скаржника) - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича надійшло клопотання (з накладенням електронного підпису) про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що останній у період з 23.08.2021 по 06.09.2021 буде перебувати у щорічній відпустці та не зможе приймати участь у судовому засідання, яке призначено на 26.08.2021.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.08.2021 № 29.3-02/2687 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/296/20 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Бенедисюка І.М.
26.08.2021 представники відповідача 1 та відповідача 2 брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 17.08.2021.
Згідно з ухвалою Суду від 26.08.2021 розгляд касаційної скарги відкладався на 09.09.2021.
Через електронну пошту Верховного Суду 01.09.2021 від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли додаткові письмові пояснення, які останні просять Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.
09.09.2021 представники відповідача 1 та відповідача 2 брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 26.08.2021.
09.09.2021 представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з ухвалою Суду від 01.09.2021.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду колегією суддів з'ясовано, що у провадженні Верховного Суду (у складі колегії суддів з цієї ж палати) перебувала справа № 915/482/17 (у подібних правовідносинах з урахуванням предмета, підстави позову, змісту правовідносин, їх правового регулювання) за позовом приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.
Крім того на вказану справу (№ 915/482/17 ) та викладену в ній правову позицію звертає увагу відповідач 1 у відзиві на касаційну скаргу, як на висновок Верховного Суду, який вже існує у подібних правовідносинах, де аналогічними є предмети спору, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання, про відсутність якого (висновку) зазначав позивач, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, постановою Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 915/482/17 касаційну скаргу приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 про відмову в позові та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 - без змін.
Залишаючи судові рішення попередніх інстанцій у справі № 915/482/17 без змін, Касаційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення, та відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому Верховний Суд відхилив довід скаржника про неправомірне визначення органом Антимонопольного комітету України санкції за вчинене порушення.
Так, у постанові від 06.03.2018 у справі № 915/482/17 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що: «Посилання скаржника на те, що адміністративна колегія територіального відділення АМК безпідставно поділила одну вимогу «на чотири окремі групи» та наклала штраф за кожну групу пунктів окремо у зв'язку з одними й тими ж торгами, спростовується тим, що Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим воно може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону. Отже, чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги. У Вимозі територіальним відділенням АМК певними пунктами було витребувано у Товариства різну інформацію та встановлено окремі строки подання такої інформації. Факти неодноразового неподання одним і тим самим суб'єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону, а є самостійними (окремими) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Кожний факт неподання інформації на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення - інформація не подана з різних пунктів Вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації. Оскільки Товариством було вчинено чотири окремі (самостійні) порушення, то за кожне з них й було накладено окремий штраф.».
У справі, що розглядається, Підприємство в уточненій касаційній скарзі, як на одну з підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій вказує, що Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оскаржуваним рішенням фактично двічі притягнуло позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення через те, що неправомірно поділило Вимоги 1 та 2 на «три окремі групи», відповідно наклало штраф по кожній вимозі за кожну групу пунктів окремо, тобто, як за шість самостійних порушень (68 000 грн.*6 = 408 000грн). Отже, скаржник вважає, що відповідачем 1 у прийнятті Рішення № 49-ріш порушено: як положення статті 52 Закону (згідно з якою накладення штрафу в сукупному розмірі понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян здійснюється виключно Антимонопольним комітетом України), так і статті 61 Конституції України, оскільки на нього накладено штраф по двох вимогах, які розбиті на три групи, стосовно яких встановлено різні строки подання інформації, що, на його думку, суперечить чинному законодавству та Конституції України.
Частиною першою статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 915/296/20 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду з метою відступити від висновку (уточнити його), викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 915/482/17 у застосуванні приписів пункту 13 статті 50 та статті 52 Закону, з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 17 вказаного Закону визначено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
При цьому закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Неподання суб'єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Факти неодноразового неподання одним і тим самим суб'єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону, а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 50 Закону визначено перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції, за вчинення яких передбачено притягнення до відповідальності.
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону неподання інформації органу Антимонопольного комітету у встановлені його головою строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що має наслідком притягнення до юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Відповідно, вчинення суб'єктом господарювання дій, які підпадають під ознаки пункту 13 статті 50 Закону є правовою підставою притягнення до відповідальності та застосування приписів статті 52 Закону.
У справі, яка розглядається, орган Антимонопольного комітету України витребував у Підприємства інформацію двома вимогами (Вимога 1 та Вимога 2).
Водночас у Вимогах 1 та 2 Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України окремими пунктами, згрупованими по трьом блокам питань в кожній вимозі, витребувано у Підприємства інформацію та встановлено окремі строки подання такої інформації по кожній групі (блоку) пунктів вимоги, відповідно, за кожний факт неподання Підприємством інформації на відповідні пункти вимоги (як Вимоги 1 так і Вимоги 2) у встановлений строк, відповідачем 1 накладено штраф, як за окреме порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.
При цьому, орган Антимонопольного комітету України виходив з того, що позивачем фактично вчинено шість самостійних порушень законодавства про захист економічної конкуренції (три порушення за Вимогою 1 та три порушення за Вимогою 2), у зв'язку з чим накладено штраф за кожне з цих порушень окремо.
Проте, колегія суддів вважає, що у даному випадку неподання інформації на вимогу (запит) органу Антимонопольного комітету України, направлення якої (вимоги) пов'язане єдиною підставою, - є окремим, єдиним порушенням незалежно від змісту самої вимоги (витребувана інформація розподілена у вимозі по групам, блокам чи ні; визначено єдину дату для подання інформації, документів чи окрему дату по кожному блоку).
Колегія суддів вважає, що для цілей кваліфікації правопорушення за пунктом 13 статті 50 Закону та визначення вимоги органу Антимонопольного комітету України, як окремої самостійної вимоги, невиконання якої призводить до порушення законодавства про захист економічної конкуренції та має наслідком застосування приписів статті 52 Закону, і притягнення до юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу, недостатньо самого лише групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках та встановлення в запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації. Форма вимоги, спосіб та строк надання інформації самі по собі не можуть визначати вимогу органу Антимонопольного комітету як окрему та становити окремий факт правопорушення за пунктом 13 статті 50 Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Наведене вище зумовлює необхідність передачі справи № 915/296/20 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд -
Справу № 915/296/20 разом із касаційною скаргою приватного підприємства «Радос» на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова