Іменем України
13 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/752/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ"
код ЄДРПОУ 31745725, вул. О.Мишуги,10, оф. 213, 214, м. Київ, 02141; ariskiev@ln.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закопадь"
код ЄДРПОУ 35194969, вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14011
про стягнення 118483,13 грн боргу, 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат
Учасники справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закопадь" про стягнення 118483,13 грн заборгованості, 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів №901/5 від 03 січня 2018 року, №901 від 03 січня 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду уточнення ціни позову та обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.
На виконання вимог ухвали суду від 21 липня 2021 року від позивача 29 липня 2021 року надійшла заява про усунення недоліків, що містить розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
04 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що станом на день подання позовної заяви у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем зі сплати основного боргу у розмірі 118483,13 грн. Кошти у сумі 118483,13 грн були перераховані позивачу протягом січня-березня 2021 року, у доказ чого відповідач до позовної заяви додає копії платіжних доручень. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем копії рахунків-фактур за свої змістом відрізняються від тих рахунків-фактур, які відповідач раніше отримав від позивача та на яких були відповідно печатки підприємства і за якими було здійснено оплату. Відповідач заперечив отримання від позивача для оплати наступних рахунків-фактур: СФ-Т037007 від 31.05.2020 на суму 1504,04 грн; СФ-т037008 від 31.05.2020 на суму 3800,47 грн; СФ-т037009 від 31.05.2020 на суму 9 333,73 грн; СФ-т036801 від 03.06.2020 на суму 4116,17 грн; СФ-т037191 від 10.06.2020 на суму 4042,19 грн;
-СФ-т038035 від 30.06.2020 на суму 9 055,38 грн; СФ-т038033 від 30.06.2020 на суму 1922,20 грн; СФ-т038499 від 15.07.2020 на суму 4035,32 грн; СФ-т038752 від 22.07.2020 на суму 4165,99 грн; СФ-т039326 від 31.07.2020 на суму 10512,33 грн. Відповідач також заперечив стосовно нарахованих штрафних санкцій, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що жодного документа на підтвердження виконання своїх обов'язків по відпуску дизельного пального позивач не надав, а також тим, що умовами договорів не передбачено строки оплати та застосування штрафних санкцій за надання додаткових послуг. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовну суму судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
17 серпня 2021 року на електронну адресу суду, а 19 серпня 2021 року на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат.
20 серпня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на заяву позивача про зменшення позовних вимог, у якій відповідач не заперечує стосовно зменшення позовних вимог на суму основного боргу 118483,13 грн. Разом з тим, відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також відповідач додатково надає докази про понесені витрати оплату професійної правничої допомоги (платіжні доручення) на суму 2000,00 грн та просить стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
30 серпня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло пояснення на заперечення відповідача, в якому позивач не погодився з доводами відповідача, зазначивши при цьому, що відповідач сам визнав існування заборгованості у розмірі 118483,13 грн, підписавши акт на суму 118483,13 грн та сплативши надані позивачем послуги у сумі 118483,13 грн.
30 серпня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про недоведеність вимог відповідача та відмови в задоволенні вимог щодо повернення правової допомоги. Обґрунтовуючи свої заперечення позивач зазначив, що надані відповідачем документи не дають підстав задовольнити вимоги відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутній розрахунок вартості правової допомоги.
03 вересня 2021 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача, до яких позивачем додано роздруківки направлення електронних листів на електронну адресу відповідача.
Розглянувши по суті у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
03 січня 2018 року між ТОВ «АРИС-ЮГ» (комісіонер за договором комісії, укладеного з ТОВ «Арис-Балтія») та ТОВ «Закопадь» (підприємство) було укладено договір №901/5, відповідно до умов якого ТОВ «АРИС-ЮГ» від свого імені та за рахунок комітента зобов'язується укладати договори з надання послуг по заправці автотранспорту підприємства дизельним пальним та отримання додаткових послуг на підставі наданих підприємством пластикових карток «АРИС» за межами митної території України. Підприємство зобов'язується провести комісіонеру оплату за надані послуги.
Пунктом 2.1.1. договору сторони погодили, що комісіонер зобов'язаний передати підприємству по акту пластикові картки згідно погодженого асортименту, у кількості, на умовах даного договору і протоколів до нього.
Відповідно до п. 2.1.3. договору комісіонер зобов'язаний щомісячно проводити з підприємством звірку розрахунків. Звірка здійснюється не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижнево факсом або в електронному вигляді. Реєстри надсилаються підприємству щотижнево електронною поштою, а у випадку відсутності такої по факсу.
Пунктом 2.3.3. договору сторони погодили, що підприємство зобов'язане приймати від комісіонера і підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг і звірки взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправки підприємством дизельного палива по пластикових картках ARIS за межами митної території України. При отриманні рахунку-фактури від комісіонера, підприємство зобов'язано поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи і протягом 3-х днів з дати його отримання відправити його факсом або поштою комісіонеру у підтвердження того, що підприємство отримало вказаний рахунок-фактуру. Якщо підприємство не відправило комісіонеру рахунок-фактуру у встановленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим підприємством.
При отриманні підприємством від комісіонера рахунку-фактури і реєстру до нього, а також акта звірки взаєморозрахунків і при відсутності пред'явлених заперечень підприємства у письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства дизельним паливом по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після спливу 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до комісіонера і є належними доказами, що підтверджують факт заправки і погодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпуску дизельного пального.
Згідно п. 2.3.5. договору підприємство зобов'язане проводити оплату послуг по заправці автотранспорту і додаткових послуг на умовах встановлених даним договором.
Відповідно до п. 3.2. договору строк, протягом якого підприємство оплачує вартість наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним паливом, вказується у протоколі погодження умов розрахунків.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що при порушенні строку або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов розрахунків, підприємство виплачує комісіонеру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 4.3. договору пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежів і до моменту повного погашення підприємством заборгованості перед комісіонером. Строк позовної давності по оплаті нарахованої пені становить 3 (три) роки /п.4.4. договору/.
Відповідно до п. 7.1. договору даний договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2017 року. Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.
03 січня 2018 року ТОВ «АРИС-ЮГ» (комісіонер) та ТОВ «Закопадь» (підприємство) підписало протокол №1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових картках до договору № 901/5 від 03 січня 2018 року, пунктом першим якого встановлено наступний строк оплати послуг з заправки автотранспорту дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата.
Відповідно до п. 3.3 протоколу №1 до договору №901/5, при проходженні автотранспорту підприємства по платним автомобільним дорогам за межами митної території України, підприємством вправі сплачувати їх вартість пластикового карткою «Арис» або за допомогою встановленого бортового пристрою.
03 січня 2018 року між ТОВ «АРИС-ЮГ» (товариство) та ТОВ «Закопадь» (підприємство) було укладено договір № 901, відповідно до умов якого ТОВ «АРИС-ЮГ» зобов'язується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства та надати додаткові послуги на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток. Підприємство зобов'язується провести товариству оплату за надані послуги.
Згідно п. 2.1 договору підприємство зобов'язується: передати підприємству по акту пластикові картки у погодженому асортименті та кількості, на умовах даного договору та протоколів до нього; забезпечувати заправку дизельним пальним автотранспорт підприємства на автозаправних станціях, вказаних в списку АЗС при пред'явленні пластикової карти; щомісячно проводити з підприємством звірку взаєморозрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижнево по факсу або в електронному вигляді.
Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2. договору, підприємство зобов'язано: прийняти від товариства по акту пластикові картки; щомісячно проводити з товариством звірку взаєморозрахунків з наданням акту звірки з печаткою та підписом уповноваженої особи.
Згідно п. 2.3.3, 2.3.4 договору підприємство зобов'язано: приймати від товариства і підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг і звіряння взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту приймання підприємством дизельного палива по пластикових картках «ARIS». При отриманні рахунку-фактури від товариства, підприємство зобов'язане поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи і впродовж 3-х днів з дати його отримання відправити його факсом або поштою товариству на підтвердження того, що підприємство отримало вказаний рахунок-фактуру. Якщо підприємство не відправило комісіонеру рахунок-фактуру у встановленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим підприємством. При отриманні підприємством від товариства рахунку-фактури і реєстру до нього, а також акта звірки взаєморозрахунків і при відсутності пред'явлених заперечень підприємства у письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства дизельним паливом по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після спливу 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до комісіонера і є належними доказами, що підтверджують факт заправки і погодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпуску дизельного пального.
Протягом трьох днів після отримання актів прийому-передачі наданих послуг і звірки взаємних розрахунків підприємство зобов'язано відправити товариству його екземпляр /п.2.3.4. договору/.
Підприємство зобов'язане здійснювати оплату послуг по заправці автотранспорту на умовах передбачених даним договором (п. 2.3.5 договору).
Пунктом 3.1 вищевказаного договору сторони погодили, що фактом надання послуг підприємству є чеки «АРИС» встановленої товариством форми. При заправці дизельним пальним на АЗС при обслуговуванні по пластикових картках «ARIS» за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправки (доказом) є інформація у вигляді реєстру, що надійшла на сервер товариства, підписана товариством і скріплена його печаткою, або акти приймання-передачі наданих послуг і звіряння взаємних розрахунків.
Згідно п.3.2 договору, термін, упродовж якого підприємство сплачує вартість наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним паливом, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.
Пунктами 4.2, 4.4 договору встановлено відповідальність підприємства за порушення строків або умов оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності для нарахування пені становить 3 роки.
Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2018 року (п. 7.1 договору). Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.
03 січня 2018 року сторонами підписано протокол №1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками до договору №901 від 03 січня 2018 року, яким встановлено строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним: 1 (один) календарний день з моменту виставлення рахунку.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування пластикові картки, за якими відповідачу було надано послуги по заправці автотранспорту та проїзду по платним дорогам. У свою чергу відповідач оплату на надані послуги своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим, з урахуванням поданої позивачам заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат.
Існування за відповідачем заборгованості у розмірі 118483,13 грн станом на 30 листопада 2020 року підтверджується копією акту про послуги для автотранспорту замовника ТОВ "Закопадь" №ЗкП-000218(З) від 30 листопада 2020 року на суму 118483,13 грн, підписаною та скріпленою печатками сторін, копія якого міститься у матеріалах справи /Том 1 а.с. 190/.
В подальшому з порушенням строків оплати передбачених договором та протоколом погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками до договору №901 від 03 січня 2018 року, якими встановлено строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним в 1 (один) календарний день з моменту виставлення рахунку, відповідачем було здійснено оплату наданих позивачем послуг на загальну суму 118483,13 грн, у доказ чого відповідачем до відзиву на позовну заяву додано платіжні доручення на загальну суму 118483,13 грн. Оплати відповідачем були здійснені: 15 січня 2021 року, 21 січня 2021 року, 28 січня 2021 року, 05 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 25 лютого 2021 року, 18 березня 2021 року та 29 березня 2021 року. Копії платіжних доручень містяться у матеріалах справи /Том 1 а.с. 153-189/.
Як вже було зазначено вище пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору сторони погодили, що при отриманні підприємством від товариства рахунку-фактури і реєстру до нього, а також акта звірки взаєморозрахунків і при відсутності пред'явлених заперечень підприємства у письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства дизельним паливом по пластиковій карті вважається підтвердженим.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі викладеного вище, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами, враховуючи відсутність пред'явлених заперечень підприємства у письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання рахунків, реєстру, акта звірки взаєморозрахунків; оскільки підписанням акту про послуги від 30 листопада 2020 року на суму 118483,13 грн та сплатою боргу у розмірі 118483,13 грн відповідач визнав надання йому позивачем послуг на загальну суму 118483,13 грн та існування за ним заборгованості у розмірі 118483,13 грн станом на 30 листопада 2020 року.
Суд не приймає також заперечення відповідача про не отримання відповідачем для оплати наступних рахунків-фактур: СФ-Т037007 від 31.05.2020 на суму 1504,04 грн; СФ-т037008 від 31.05.2020 на суму 3800,47 грн; СФ-т037009 від 31.05.2020 на суму 9 333,73 грн; СФ-т036801 від 03.06.2020 на суму 4116,17 грн; СФ-т037191 від 10.06.2020 на суму 4042,19 грн; СФ-т038035 від 30.06.2020 на суму 9 055,38 грн; СФ-т038033 від 30.06.2020 на суму 1922,20 грн; СФ-т038499 від 15.07.2020 на суму 4035,32 грн; СФ-т038752 від 22.07.2020 на суму 4165,99 грн; СФ-т039326 від 31.07.2020 на суму 10512,33 грн, оскільки частину зазначених рахунків-фактур відповідач оплатив, тобто визнав їх отримання.
У зв'язку з прострочення оплати за надані позивачем послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат за періоди з 02 червня 2020 року по 12 січня 2021 року.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 4.2. договорів сторони погодили, що при порушенні строку або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов розрахунків, підприємство виплачує комісіонеру (товариству) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 4.3. договорів, пеня нараховується з моменту виникнення прострочки платежів та до моменту повного погашення підприємством заборгованості.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих ним послуг, дослідивши поданий позивачем розрахунок, за відсутності контр розрахунку відповідача; суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач у запереченні на заяву позивача про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з позивача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
У відповідності до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Інтереси відповідача у даній справі представляє Адвокатське об'єднання "Оферта", в особі адвоката Саповської Олени Анатоліївни (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000840 від 10 січня 2020 року).
На підтвердження отримання відповідачем правової допомоги надано:
-копію договору про надання правничої допомоги №02/08-2021 від 02 серпня 2021 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Оферта" та відповідачем;
-копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 03 серпня 2021 року на суму 2000,00 грн;
-копію рахунку-фактури №3 від 03 серпня 2021 на суму 2000,00 грн, у якому у найменуванні робіт, послуг зазначено: "складання і подання до Господарського суду Чернігівської області відзиву на позовну заяву ТОВ "АРИС-ЮГ" у справі 927/752/21";
-ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03 серпня 2021 року №1017273 на адвоката Саповську Олену Анатоліївну;
-копію платіжного доручення №958 від 03 серпня 2021 року на суму 1000,00 грн з призначенням платежу «оплата за складання і подання відзиву на позовну заяву згідно договору №02/08-2021 від 02 серпня 2021 року (рахунок №3 від 03 серпня 2021)»;
-копію платіжного доручення №964 від 16 серпня 2021 року на суму 1000,00 грн з призначенням платежу «оплата за складання і подання відзиву на позовну заяву згідно договору №02/08-2021 від 02 серпня 2021 року (рахунок №3 від 03 серпня 2021).
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
03 серпня 2021 року адвокат та відповідач підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 03 серпня 2021 року, у якому зазначено про надання адвокатом клієнту послуг правничої допомоги за договором №02/08-2021 від 02 серпня 2021 року, на загальну суму 2000,00 грн, а саме: складання і подання до Господарського суду Чернігівської області відзиву на позовну заяву ТОВ "АРИС-ЮГ" у справі 927/752/21 - сума 2000,00 грн.
У відповідності до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене вище, у зв'язку з тим, що позивачем при поданні позову було заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 118483,13 грн, а згодом подано заяву на зменшення позовних вимог на зазначену суму основного боргу, яка вже була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовною заявою, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 1867,67 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закопадь" (код ЄДРПОУ 35194969, вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" (код ЄДРПОУ 31745725, вул. О.Мишуги, 10, оф.213,214, м. Київ, 02141) 3662,81 грн пені, 1533,00 грн річних та 3199,17 грн інфляційних втрат та 150,20 грн судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИС-ЮГ" (код ЄДРПОУ 31745725, вул. О.Мишуги, 10, оф. 213, 214, м. Київ, 02141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закопадь" (код ЄДРПОУ 35194969, вул. Михайло-Коцюбинське шосе, 1, м. Чернігів, 14011) 1867,67 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 13 вересня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/